Рішення № 93206011, 23.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 р. № 520/11029/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мадевської Е.Д.,

представника позивача - Вовка С.А.,

представника позивача - Ковбасенка І.В.,

представника відповідача - Маслоша С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул.Жон Мироносиць,5, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати п.10 наказу ГУНП в Харківській області від 21.07.2020 № 499 в частині застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - суворої догани.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок службового розслідування від 20.07.2020 р. відносно ОСОБА_1 , не містить будь - яких належних та допустимих доказів того, що ним вчинено дисциплінарний проступок. На думку позивача, відсутність належних та допустимих доказів скоєння ним дисциплінарного проступку унеможливлювало видання відповідачем оскаржувального наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Протокольною ухвалою від 12.10.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу до ГУНП в Харківській області, а з 11.06.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 168 о/с призначений на посаду заступника начальника відділу поліції - начальника відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

14.07.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 481 до підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Строк дії дисциплінарного стягнення до 05.10.2020 року.

За відомостями органу досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08.04.2019р. №42019220750000075 поліцейські ВП ГУНП в Київському районі ( майор поліції ОСОБА_2 , капітан поліції ОСОБА_3 , старші лейтенанти поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , лейтенантами поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), які у позаробочий час згідно з режимом функціонування Київського ВП ГУ НП в Харківській області (окрім епізоду 27.03.2020р. о 17:50год. та епізоду 13.05.2020р. о 16:10год.) у період 13.09.2019р.-07.07.2020р. скоїли низку діянь, котрі містили ознаки вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.268 Кримінального кодексу України за непритягнення громадян до кримінальної відповідальності на підставі ст. 309 Кримінального кодексу України.

08.07.2020р. ГУНП в Харківській області видано наказ №1344 про призначення службового розслідування (а.с.83-82, т.1).

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 20.07.2020р. (а.с.85-94, т.1).

У тексті висновку Дисциплінарна комісія ухвалила зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у неналежному виконанні вимог пунктів 15, 18, 25 своїх функціональних обов`язків щодо несення персональної відповідальності з приводу дотримання законності і дисципліни серед підлеглих, у відповідності відомчого контролю за станом службової дисципліни у підпорядкованому підрозділі та проведення на належному рівні організації профілактичної роботи зі своєчасного запобігання порушенням вимог антикорупційного законодавства, порушенні вимог пунктів 6,7 пункту 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" заступник начальника Київського ВП ГУНП Харківської області - начальник ВКП підполковник поліції ОСОБА_1 заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани .

21.07.2020р. відповідачем із посиланням на висновок видано наказ №499, п.10 якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Позивач не погодився з винесеним рішенням відповідача та звернувся до суду з даним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», а також Дисциплінарного статуту.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 6 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі забезпечує дотримання публічним службовцем закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Отже, закон прямо покладає на поліцейського обов`язок із реагування як на кримінальні правопорушення або адміністративні правопорушення, так і на події.

Разом з тим, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень встановлені Законом України "Про запобігання корупції".

Так, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного закону встановлює, що поліцейські є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

У силу положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання корупції" особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

За визначенням ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У силу ч.3 ст.1 Статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

У спірних правовідносинах службове розслідування було призначено та проведено.

Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у результатах службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.

Ознак порушення прав та інтересів позивача у ході службового розслідування матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджено 20.07.2020.

Наказом ГУНП в Харківській області від 21.07.2020 № 499 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУШ1 в Харківській області» до підполковника поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог пунктів 15,18,25 своїх функціональних обов`язків, вимог пунктів 6,7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, порядок та строк застосування дисциплінарного стягнення не порушено.

Суд погоджується з висновком службового розслідування. Судження Дисциплінарної комісії про вчинення позивачем порушення вимог п.п. 6,7 п. 1, ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає юридично правильним та фактично підтвердженим, оскільки два епізоди позаслужбової діяльності (епізод, що мав місце 27.03.2020р. о 17:50год. та епізод, що мав місце 13.05.2020р. о 16:10год.) підлеглих позивачу по службі осіб припадає саме на робочий час функціонування ГУНП у Харківській області.

Порушень у кваліфікації Дисциплінарною комісією діяння позивачем під час виконання обов`язків за посадою керівника підрозділу ГУНП у Харківській області, суд не знаходить.

Посилання Дисциплінарної комісії у даному конкретному випадку на приписи п.п. 6,7 п. 1, ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає вірними і достатніми в аспекті вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч.12. ст.19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

У висновку Дисциплінарної комісії зазначено, що ОСОБА_1 має діюче дисциплінарне стягнення - зауваження (Наказ ГУНП від 14.07.2020 №481).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відносно ОСОБА_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.12.2020 року.

Суддя О.М.Тітов