Рішення № 93206010, 30.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 520/13065/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 61085-5806-2038 від 14.05.2020 в частині 37899,68грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган невірно здійснив розрахунок податку на землю за 2020 рік, у зв`язку із чим винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у частині.

Ухвалою суду від 30.09.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 08.10.2013 є власником 1/2 частки нежитлової двоповерхової будівлі літ. «Д/2-2», загальною площею 644,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 10, 11).

Площа земельної ділянки під будівлею з урахуванням прибудинкової території складає 0,0409 га, тобто 409 м2, що визнається визнається сторонами по справі.

Заявник 22.03.2016 подав заяву про взяття на облік у якості платника земельного податку.

14.05.2020 ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення - рішення 61085-5806-2038, яким визначено грошове зобов`язання за земельним податком за 2020 рік у сумі 50871,22 грн.

Не погодившись із розрахунком суми податкового зобов`язання у рішенні контролюючого органу, заявник звернувся до суду за захистом своїх прав.

Підпунктами 14.1.72-14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Водночас із цим, за змістом ст.ст. 120, 206 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України обставини відсутності у державному земельному кадастрі даних про земельні ділянки під належними заявниками об`єктами нерухомості у даному конкретному випадку не можуть бути сприйняті судом як підстава для звільнення від виконання податкового обов`язку за земельну ділянку площа, якої повністю співпадає з контурами та площею будівель.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №826/9715/17 з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду; фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; указані позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі №826/11633/16 та від 14.05.2019 у справі №826/13773/16.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За правилом п.289.1 ст.289 названого кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Як то передбачено у п.1.1. Додатку №2 до рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (у редакції рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1449/19) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У порядку ч. 1 ст. 78 КАС України учасниками справи визнані обставини відсутності довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки під належними заявнику будівлями.

Отже, указаним рішенням органу місцевого самоврядування запроваджено правило, у силу якого обчислення земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, здійснюється виходячи з добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко - планувальної зони) (Км2).

При цьому, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), визначений у в додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777; далі за текстом - Порядок нормативної грошової оцінки №489), а відомості про цільове призначення земельних ділянок (вид використання земельної ділянки) відображені у Державному земельному кадастрі на підставі документації із землеустрою.

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018» станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 639,78 грн. і підлягає подальшій індексації.

Як вбачається з відкритих відомостей Дергеокадастру за посиланням https://map.land.gov.ua відомості про земельну ділянку за критерієм пошуку щодо фактичного місцезнаходження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 відсутні.

Ці ж обставини у тексті позову визнає і сам позивач.

Оскільки, земельна ділянка під власністю заявника не зареєстрована у Державному земельному кадастрі та відсутні відомості про її вартість, то для розрахунку земельного податку підлягає застосуванню правило ставки земельного податку у розмірі 3 відсотків.

Продовжуючи розгляд вказаної справи, суд зазначає, що виходячи зі змісту зазначених вище рішень Харківської міської ради, податкове зобов`язання відносно земельної ділянки нормативно грошової оцінки якої не проведено, необхідно розраховувати за формулою:

базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова*коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки * зональний коефіцієнт * % ставка податку * площу земельної ділянки.

Відповідно до рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Харкова станом на 01.01.2018", до зони земельної ділянки розташованої по вул. Плеханівська, застосовується зональний коефіцієнт у розмірі 2,36.

Зазначене також підтверджується сторонами.

Спірним питанням у розрахунку податку на землю сторони визначають розмір та порядок визначення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 17.07.2018 у разі відсутності у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0 (примітка до додатку 1 Порядку нормативної грошової оцінки №489).

Позивач зазначає, що відповідно до Додатку 1 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови складає 0,7.

Як встановлено судом, земельна ділянка під будівлями заявника не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Отже, правові підстави для застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 0,7 при розрахунку земельного податку - відсутні, оскільки як суд, так і відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення, позбавлені можливості встановити з відомостей Державного земельного кадастру, що цільовим призначенням земельної ділянки є "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".

Отже, податок за земельну ділянку площею 409 м.2, розташованої по вул. Плеханівська у м. Харкові розраховується за формулою: 639,78 грн.*(Кф) 3,0*2,36*3%*409,1 та складає 55592,30 грн.

18 березня 2020 року набув чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон №533), яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та сплати плати за землю.

Так, підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 524, згідно з яким за період з 1 березня року по 30 квітня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Разом з тим, нормами Закону №533 визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПКУ подали податкову декларацію із плати за землю, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Дещо пізніше Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.04.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 540), яким змінено норму пункту 524 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо плати за землю.

Згідно з новоприйнятою Законом №540 нормою, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Отже, відповідач з дотриманням законодавчих норм здійснив розрахунок податкового зобов`язання та врахував при цьому звільнення позивача від сплати земельного податку з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов