Рішення № 93205478, 18.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2020 року м. Рівне №460/2721/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання О.П. Янчар та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник адвокат Гнатюк Ю.О.,

третіх осіб відповідача: представники не прибули

відповідача: представник Примак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 законний представник ОСОБА_2 доЗдолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з позовом до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанови від 18.06.2018 про відновлення виконавчого провадження № 47035806, винесену начальником Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Черпаком М.Л. та від 18.06.2018 про закінчення виконавчого провадження № 47035806, винесену старшим державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Владіміровою А.О.

В обґрунтування позову, вказала, що згідно з відомостями з АСВП по виконавчому провадженню № 47035806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/11 по ОСОБА_3 , виданого 07.08.2012, 15.06.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі - повернення виконавчого документа стягувачу п.9 ч.1 ст. 47 Закону. 14.02.2018 ОСОБА_3 , батько її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , помер, про що був достовірно обізнаний відповідач. Тому, відновлення виконавчого провадження оскаржуваною постановою від 18.06.2018 по спливу чотирьох місяців після смерті ОСОБА_3 є протиправним. Підставою відновлення виконавчого провадження вказано отримання від ПАТ "УкрСиббанк" дубліката виконавчого листа. Однак, посилання на те, що постанова від 15.06.2015 про закінчення ВП № 47035806 визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, відсутні. Позивач зауважила, що в ухвалі від 19.02.2018 у справі № 2-20/11 про видачу дубліката виконавчого листа № 2-20/11 від 07.08.2012 було також зазначено, що строк пред`явлення до виконання втраченого виконавчого документа стосовно боржника ОСОБА_3 закінчується 15.06.2018. Оскільки стягувач ПАТ "УкрСиббанк" також отримав примірник даної ухвали, йому було відомо про закінчення терміну подання саме 15.06.2018. Дублікат виконавчого листа був виданий стягувачу у межах встановленого для його повторного подання терміну і більше ніж за три місяці до закінчення строку подання. Проте, ПАТ "УкрСиббанк" дублікат виконавчого листа до виконання пред`явив 18.06.2018, чим відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" втратив право пред`явлення виконавчого листа № 2-20/11 від 07.09.2012 по боржнику ОСОБА_3 з підстав пропущення строків подання. Враховуючи той факт, що 07.06.2018 в спадкову справу № 51/2018, заведену Здолбунівською державною нотаріальною конторою на майно покійного ОСОБА_3 , надійшла претензія ПАТ "УкрСиббанк" від 05.06.2018 до спадкоємців ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором № 11318706000 від 24.03.2008 (для стягнення за яким і видавався виконавчий лист), позивач зазначила, що стягувачу ПАТ "УкрСиббанк" тим самим 05.06.2018 було достеменно відомо про факт смерті ОСОБА_3 . Проте в строк до 15.06.2018 ним не були здійснені дії щодо подання дубліката виконавчого листа з дотриманням встановлених строків. Окрім цього, позивач зазначила, що оскільки стягнення було солідарним у справі № 2-20/11 було видано два ідентичні виконавчі листи від 07.08.2012. І хоч один екземпляр виконавчого листа було втрачено, інший, відповідно до постанови від 17.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 52601877 був повернений стягувачу ПАТ "УкрСиббанк", повторно ним не подавався, що підтверджується роздруківкою з АСВП від 06.04.2020, та знаходився у ПАТ "УкрСиббанк", що не заважало його подати стосовно ОСОБА_3 у строк до 15.06.2018.

Позивач вказала, що ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підставу, за яких може бути відновлено виконавче провадження. Такої підстави як отримання виконавчого листа після спливу терміну для його повторного подання та ще й відносно померлого боржника законом не передбачено.

За наведеного, позивач вважає відсутніми підстави для винесення постанови про відновлення ВП № 47035806 від 18.06.2018 без законних підстав скасування постанови про закінчення ВП № 47035806 від 15.06.2015. Посилання на те, що дане виконавче провадження є втрачене (знищене) є безпідставним, оскільки ухвалою від 17.02.2018 у справі № 2-20/11 в межах встановленого для повторного подання строку ПАТ "УкрСиббанк" було надано дублікат виконавчого листа і стягувач мав достатньо часу для його подання у встановлений строк. Копії постанов від 18.06.2018 на адресу померлого ОСОБА_4 не надходили, до відома позивача не доведені, що позбавило її права на їх оскарження. Про існування оскаржених постанов вона довідалась 26.02.2020 у Здолбунівському районному суді Рівненської області із матеріалів цивільної справи № 2-20/11.

Покликаючись до ч.1 ст.56 КАС України, ч.1 ст.18, ст.28, ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", позивач просила скасувати такі постанови державного виконавця.

Ухвалою від 13.04.2020 позовну заяву залишено без руху.

28.04.2020 позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів неповнолітнього сина.

Ухвалою від 30.04.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; позовну заяву прийнято до розгляду. Оскільки ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 не є учасниками виконавчого провадження № 47035806, у зв`язку з чим відсутні підстави для розгляду даної справи в порядку статті 287 КАС України, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".

Призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.60-62). Зазначив, що 27.03.2015 відкрито виконавче провадження № 47035806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/11, виданого 07.08.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість в сумі 620543,92 грн. 15.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону N 606-XIV у зв`язку встановленою Законом забороною на відчуження майна боржника. Повідомив, що 30.01.2018 на адресу Відділу надійшло доручення заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо розгляду звернення стягувача стосовно надсилання постанови про повернення виконавчого документа. Під час готування відповіді на доручення було виявлено втрату виконавчого документа. 31.01.2018 державним виконавцем внесено подання виготовлення дубліката виконавчого документа. До відділу надійшла заява стягувача від 18.05.2018, в якій повідомляється, що 19.02.2018 Здолбунівським районним судом Рівненської області постановлено ухвалу про задоволення подання виконавця про видачу дубліката виконавчого листа, яка набрала законної сили 07.03.2018. 06.06.2018 Здолбунівським районним судом Рівненської області видано дублікат виконавчого листа №2-20/11, який 15.06.2018 надійшов до Відділу. 18.06.2018 начальником Відділу винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 18.06.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 3 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, у зв`язку із тим, що станом на момент відновлення виконавчого провадження боржник помер.

Покликаючись до положень Законів N 606-XIV та № 1404-VIII, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2020 № 512/5, відповідач зазначив, що відповідно до абзаців 1-2 п.1 розділу ХV Інструкції за заявою сторони або з ініціативи виконавця відновленню підлягає втрачене виконавче провадження або його матеріали; згідно з п.4 Розділу ХV Інструкції виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Отже, відповідач зазначив, що відновлення виконавчого провадження, передбачене п.1 та 4 Розділу ХV Інструкції, застосовується незалежно від скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та містить безальтернативну форму поведінки у разі надходження дубліката виконавчого документа, а саме: відновлення виконавчого провадження. Оскільки на момент відновлення виконавчого провадження боржник помер, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.3 ч.1 ст. 39 Закову України «Про виконавче провадження».

Також зазначив, що згідно з абз. 2 ч.1 ст. 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Скасування ж постанови про закінчення виконавчого провадження породжує відносини, коли стягувач може пред`явити виконавчий документ повторно, тоді як ч.4 ст.4 цього Закону не містить такої підстави як повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідач зауважив, що згідно з абз. 1 ч. 5 ст.15 Закону №1404-VІІІ, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Стаття 16 Закону не надає можливості представляти інтереси померлої особи її правонаступниками у виконавчому провадженні. Отже, позивач не є стороною виконавчого провадження. Також позивачем не наведено в позові, які саме її та неповнолітньої особи, в інтересах якої звертається з позовом, права порушено у зв`язку із винесенням вказаних постанов і яким чином обраний нею спосіб захисту порушених, з міркувань позивача, прав їх відновить.

За наведеного, відповідач просив відмовити в позові повністю.

Третя особа Акціонерне товариство "УкрСиббанк" подало пояснення на позовну заяву (а.с.121), в якому зазначено про перекручення фактичних обставин справи позивачем. Так, АТ "УкрСиббанк" не пред`являв 18.06.2018 до виконання дублікат виконавчого листа по справі № 2-20/11. Дублікат виконавчого листа було видано за поданням державного виконавця, який самостійно 18.06.2018 відновив виконавче провадження ВП 47035806 та цього ж числа виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника. Зауважив, що з адміністративного позову неможливо зрозуміти, які права, свободи та інтереси позивача чи її неповнолітнього сина порушені. Вважає, що позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , який є спадкоємцем, правонаступником боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_3 , після заміни боржника підлягає підлягає вирішенню судом, який видав виконавчий лист (ст.447 ЦПК, ч.1 ст. 287 КАС України). В разі якщо ОСОБА_1 пред`явлено позов у власних інтересах, в такому разі необхідно звертатися з цивільним позовом до загального суду. Просив справу розглянути без участі представника третьої особи.

Ухвалою від 01.07.2020 в підготовчому засіданні залучено до участі в справі як третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", яке є новим кредитором за кредитним договором ОСОБА_3 замість ПАТ "УкрСиббанк".

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" подало до суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи, зазначивши, що не заперечує проти задоволення позову (а.с.136).

Протокольною ухвалою від 03.08.2020 підготовче провадження закінчено та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 19.10.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою від 04.11.2020 розгляд справи відкладено за клопотаннями позивача та відповідача.

В судовому засіданні 18.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення учасників справи, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджується, що 27.03.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Здолбунівського управління юстиції Гнедко К.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47035806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/11, виданого 07.08.2012 Здолбунівським районним судом, Апеляційним судом Рівненської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість в сумі 620543,92 грн, боржник - ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 (а.с.63).

Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження, ВП - спецрозділ, станом на 31.01.2018 встановлено, що у виконавчому проваджені № 47035806 боржник ОСОБА_3 , внесено запис від 15.06.2015, назва виконавчої дії: Повернення виконавчого документа стягувачеві п.9 ч.1 ст.47 (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника); стан виконавчого провадження: завершено (а.с.13-14).

31.01.2018 старший державний виконавець Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Владімірова А.О. звернулась до Здолбунівського районного суду Рівненської області з поданням про видачу дубліката виконавчого документа - виконавчого листа від 07.08.2012 № 2-20/11, вказавши, що даний виконавчий документ до стягувача не дійшов, а був втрачений при пересилці (а.с.25-26).

Ухвалою від 19.02.2018 Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №2-20/11 провадження № 6/562/18 подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого документа задоволено (а.с.27-28). В ухвалі суду зазначено, що строк пред`явлення до виконання втраченого виконавчого документа стосовно боржника ОСОБА_3 закінчується 15.06.2018.

06.06.2018 Здолбунівським районним судом Рівненської області видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-20/11, боржник: ОСОБА_3 (а.с.68).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Здолбунівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с.8).

Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 27.02.2018 № 210/03-03 повідомлено відділ державної виконавчої служби Здолбунівського району про припинення утримання з пенсії ОСОБА_3 згідно з постановою державного виконавця у зв`язку із смертю пенсіонера. Означений лист відповідачем отримано 07.03.2018 (а.с.23).

18.06.2018 начальником Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Черпаком М.Л. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 47035806, згідно з якою встановлено, що 15.06.2018 до Здолбунівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області надійшов дублікат виконавчого документа № 2-20/11 від 03.05.2020 Здолбунівського районного суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк". Виконавче провадження підлягає відновленню у зв`язку з втратою виконавчого документа. У зв`язку з цим, відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-20/11 від 07.08.2012, боржник: ОСОБА_3 (а.с.69).

18.06.2018 старшим державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Владіміровою А.О. виконавче провадження ВП № 47035806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/11 від 07.08.2012, боржник ОСОБА_3 , закінчено у зв`язку із смертю боржника на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Вважаючи постанови державного виконавця від 18.06.2018 про відновлення виконавчого провадження ВП № 47035806 та про закінчення цього виконавчого провадження протиправними, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 з позовом про скасування таких постанов.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд застосовує такі джерела права.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 N 606-XIV (далі - Закон N 606-XIV), в редакції станом на 15.06.2015, встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону N 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частиною першою статті 51 Закону N 606-XIV передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч.3 ст.51 Закону N 606-XIV).

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов`язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред`явити його до виконання (ч.4 ст.51 Закону N 606-XIV).

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції станом на 18.06.2018, на час винесення спірних постанов), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як визначено ч.1 ст.14 Закону № 1404-VIII, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону № 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання регламентовано в статті 12 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону № 1404-VIII).

Відновлення виконавчого провадження станом на 18.06.2018 здійснюється державним виконавцем у відповідності до частин першої, другої статті 41 Закону № 1404-VIII, якими передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, суд зазначає, що станом на 18.06.2018 Законом № 1404-VIII передбачені такі випадки відновлення виконавчого провадження за постановою державного виконавця: 1) визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;

2) визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

За обставинами справи, судом не встановлено настання жодного з визначених законом випадків, які зумовлюють відновлення виконавчого провадження ВП 47035806 щодо боржника ОСОБА_3 .

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5), розділом XV якої регламентовано процедуру відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження, а саме:

1. За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають:

втрачене виконавче провадження або його матеріали;

знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду;

виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

2. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження (перебування виконавчого провадження на тимчасово окупованій території), поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть долучатися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

У заяві про відновлення матеріалів виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території, яка подається боржником, зазначаються обставини, які зумовлюють необхідність відновлення виконавчого провадження (намір виконати рішення, припинення заходів примусового виконання рішень у зв`язку з виконанням рішення у повному обсязі, скасуванням рішення, на підставі якого видано виконавчий документ тощо). У разі виконання боржником рішення у повному обсязі до заяви додаються квитанції, платіжні документи, що підтверджують сплату боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (у разі винесення відповідних постанов).

3. Виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Якщо відповідно до заяви боржника виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території України, необхідно відновити у зв`язку з наміром боржника виконати рішення або необхідністю припинення заходів примусового виконання рішень, таке виконавче провадження може бути відновлено без дубліката виконавчого документа.

4. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

5. У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою виконавця він у постанові роз`яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження.

6. Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

7. Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Судом встановлено, що при винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження від 18.06.2018 державний виконавець керувався розділом XV Інструкції №512/5. При цьому в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підстави для відновлення в даному випадку виконавчого провадження зумовлені пунктом 4 розділу XV Інструкції №512/5.

З такими доводами відповідача суд не погоджується та зазначає, що розділом XV Інструкції №512/5 регламентовано процедуру відновлення виконавчого провадження в цілому, за наявності до того підстав, визначених пунктом 1 цього розділу, який є загальним. Зокрема, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: втрачене виконавче провадження або його матеріали.

Жодних документально підтверджених відомостей про те, що виконавче провадження ВП 47035806 було втрачене (знищене), судом не встановлено, а державним виконавцем таких доказів не надано. Натомість, з матеріалів справи слідує, що було втрачено виконавчий лист, що й зумовило видачу 06.06.2018 Здолбунівським районним судом Рівненської області його дубліката. Суд зазначає, що саме у спосіб одержання державним виконавцем дубліката виконавчого документа й було відновлено втрачені матеріали виконавчого провадження, а саме виконавчий лист.

Отже, в означеній ситуації надходження до державного виконавця дубліката виконавчого документа не зумовлювало відновлення виконавчого провадження, оскільки пункт 4 розділу Інструкції №512/5 не є самостійною нормою права, а підлягає застосуванню в системному зв`язку з пунктом 1 цієї Інструкції.

Суд підкреслює, що за обставинами справи виконавчий документ було повернуто стягувачу 15.06.2015. Отже, державний виконавець, який втратив виконавчий документ, після одержання дубліката такого виконавчого документа, був зобов`язаний надіслати його стягувачу без винесення жодного процесуального документа, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.06.2015 не була скасована судом чи визнана недійсною у встановленому порядку, а отже залишалась чинною. При цьому, подальша процедура пред`явлення дубліката виконавчого документа до виконання повинна застосовуватись у відповідності до приписів ч.5 ст.37 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, суд вважає, що помилкове застосування державним виконавцем пункту 4 розділу XV Інструкції №512/5 мало наслідком безпідставне винесення постанови про відновлення виконавчого провадження ВП 47035806 від 18.06.2018 стосовно померлого боржника.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

В даному випадку факт смерті боржника не зумовлював винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, позаяк в такому виконавчому провадженні 15.06.2015 виконавчий документ було повернуто стягувачу, а визначені законом підстави для відновлення виконавчого провадження були відсутні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що оскаржені постанови державного виконавця вищевказаним критеріям правомірності не відповідають, оскільки прийняті не у відповідності до закону, необґрунтовано, без урахування всіх обставин.

Водночас, суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що неодмінною ознакою порушеного права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Право на судовий захист пов`язане безпосередньо з порушенням суб`єктивного права особи. Суд може захистити лише порушене право позивача, при цьому таке порушення має бути зумовлене рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

В позовній заяві позивачем не наведено жодних аргументів про те, як саме вплинули на права чи обов`язки позивача чи її неповнолітнього сина ОСОБА_2 оскаржувані постанови державного виконавця. В судовому засіданні позивач ствердила, що оскаржила такі рішення у зв`язку з їх незаконністю, незалежно від наслідків. При цьому, представник позивача вважає, що наслідки спірних постанов можуть виникнути в майбутньому, зокрема, у зв`язку з тим, що виконавчий лист до суду фактично не повернуто.

Суд зауважує, що завдання адміністративного судочинства не спрямоване на виправлення помилок, допущених суб`єктом владних повноважень, а виключно на захист порушених прав особи. Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позову на майбутнє не допускається.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого боржника ОСОБА_3 . Однак, спадкові правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження". На час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 не є учасниками виконавчого провадження ВП 47035806, як і не мали такого статусу раніше, що учасниками справи не заперечується. Така обставина унеможливлює оскарження ними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця як в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, так і в порядку статті 287 КАС України. У зв`язку з цим, зважаючи на суб`єктний склад учасників та зміст позовних вимог, провадження у даній справі судом відкрито за правилами загального позовного провадження.

В ході судового розгляду справи судом встановлено протиправність постанов державного виконавця від 18.06.2018 про відновлення виконавчого провадження та про закінчення виконавчого провадження. Однак, встановлення судом відсутності будь-якого впливу таких постанов на права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 не дає підстав для застосування судового захисту.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), законному представнику ОСОБА_2 , в позові до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. В.Жука,1а, код ЄДРПОУ 34970716), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", про скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 листопада 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко