Рішення № 93205071, 30.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 400/2006/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання рішення, оформленого наказом від 04.05.2020 № 8193-СГ, протиправним; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним рішення відповідача, викладене в наказі від 04.05.2020 № 8193/СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: із земельної ділянки площею 14,4 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0801, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новомиколаївка); зобов`язати відповідача прийняти за клопотанням позивача від 02.04.2020 про безоплатну приватизацію земельної ділянки рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: із земельної ділянки площею 14,4 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0801, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новомиколаївка).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на звернення до відповідача в установленому законом порядку за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою з наданням необхідних документів, а також на невідповідність оскаржуваного наказу відповідача вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» (далі - розпорядження № 898-р), відповідач прийняв наказ від 06.12.2019 № 450 «Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам антитерористичної операції» (далі - наказ № 450). Відповідач зазначає, що відповідно до додатку до наказу № 450, бажана позивачем земельна ділянка входить у межі земельної ділянки площею 14,4 га з кадастровим номером 4824582200:03:000:0801, визначеної для передачі учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

У зв`язку з відсутністю клопотань учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02.04.2020 позивач направив відповідачу клопотання про безоплатну приватизацію земельної ділянки (а. с. 4, 24), в якому просив передати йому безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, для чого просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності , а саме: із земельної ділянки площею 14,4 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0801, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новомиколаївка).

До клопотання позивач додав графічні матеріали (а. с. 5), копію паспорта та довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера.

04.05.2020 відповідач прийняв рішення у формі наказу № 8193-СГ (а. с. 25), яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі того, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.12.2019 № 450 «Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам антитерористичної операції», земельна ділянка, зазначена в доданих до заяви графічних матеріалів, включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі і власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано у статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд узяв до уваги, що зазначена у оскаржуваному наказі підстава для відмови у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою не зазначена у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Натомість зазначений перелік підстав для відмови у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Пунктом 2 розпорядження № 898-р передбачено, що протягом місяця з дня набрання чинності розпорядженням №898-р Держгеокадастр та його територіальні органи, за обов`язковою участю органів місцевого самоврядування, мали визначити на території відповідної області земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім`ям загиблих учасників АТО, а також розмістити на власних офіційних веб-сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам АТО та сім`ям загиблих учасників АТО.

Розпорядженням № 898-р не встановлено заборону надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та не заборонено передавати інші, ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для осіб, які не є учасниками антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 18.10.2018 у справі № 805/2296/17-а та від 18.06.2020 у справі № 803/1237/17.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм Земельного кодексу України, подано відповідні документи для отримання дозволу, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на зарезервованість земельної ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу та необхідність його скасування.

Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких визнано судом, необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутністю підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, є не правом, а обов`язком відповідача. На це, зокрема, вказує абзац третій частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, передбачивши наслідки «мовчазної згоди» у разі невирішення питання за зверненням громадянина протягом передбаченого законом строку.

У відповідача під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні дискреційні повноваження, оскільки дискреційні повноваження - це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання, тоді як відповідно до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, у відповідача є лише один правомірний варіант вирішення питання, який залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За наявності таких підстав єдиним можливим правомірним рішенням відповідача може бути відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а надання такого дозволу буде неправомірним. За відсутності таких підстав єдиним можливим правомірним рішенням відповідача буде надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмова у наданні дозволу буде неправомірною.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У цьому випадку суд вважає, що всі умови позивачем були виконані для того, щоб суб`єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь. При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2019 у справі №821/925/18, від 23.01.2019 у справі №808/3082/17, від 31.01.2019 у справі №815/2488/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2592/18.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою за квитанцією від 22.05.2020 № 0.0.1714500026.1.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із зазначеним, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.05.2020 № 8193-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: із земельної ділянки площею 14,4 га з кадастровим номером 4824582200:03:000:0801 - земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новомиколаївка).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна