Рішення № 93205070, 30.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 400/1333/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення відповідача у справі щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку трудового стажу у подвійному розмірі та скасувати його; постановити рішення, яким зобов`язати відповідача у справі здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за періоди роботи з 24.12.1982 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.03.2003 з урахуванням стажу роботи у подвійному розмірі за відповідні періоди, починаючи з дня призначення позивачу пенсії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала у спірні періоди в установі ІН-316/5 та Снігурівській виправній колонії № 5 - спеціалізованих установах для тримання засуджених, хворих на туберкульоз легенів, у зв`язку з чим зазначені періоди повинні бути зараховані до її страхового стажу у подвійному розмірі.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що виправні колонії не зазначено у переліку протитуберкульозних закладів, визначеному наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.07.2009 № 514.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 24.12.1982 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.07.2012 позивач працювала на різних посадах в установі ІН-316/5, яка в подальшому була перейменована в Снігурівську виправну колонію № 5 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а. с. 15-18).

З 03.01.2009 позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується листом відповідача від 03.02.2020 № 481-Т-07 (а. с. 13-14).

Призначаючи позивачу пенсію, відповідач врахував позивачу страховий стаж у подвійному розмірі за період роботи з 29.06.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993 і до 01.01.2004 в установі ІН-316/5 та Снігурівській виправній колонії №5, що підтверджується змістом рішення відповідача від 22.10.2014 № 17/5 (а. с. 54-56).

На запит відповідача від 29.08.2014 № 4399/04 Снігурівська виправна колонія № 5 листом від 25.09.2014 № 5/5-4522 (а. с. 53) повідомила, що усі архівні документи з 1983 до 2000 року, які підтверджують, що установа ІН-316/5 була лікувальною установою, були знищені, тому станом на дату надання відповіді на запит підтвердити факт роботи колишніх співробітників, а нині пенсіонерів, Снігурівської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 5) немає можливості.

У зв`язку з цим 22.10.2014 відповідач прийняв рішення № 17/5 (а. с. 54-56) про таке: «З 01 листопада 2014 року привести у відповідність пенсійну справу ОСОБА_1 без застосування періодів роботи в подвійному розмірі в Снігурівській виправній колонії № 5». Рішення мотивоване відсутністю документального підтвердження того, що позивач до 01.01.2004 працювала в інфекційному закладі охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (туберкульозній лікарні чи міжобласній туберкульозній лікарні). У рішенні зазначено, що позивач працювала в установі ІН-316/5 УВД Миколаївської області, яку в 1999 році перейменовано в Снігурівську виправну колонію № 5 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (УДДУ ПВП) у Миколаївській області, з 24.12.1982 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993 на посадах робітника їдальні, сторожа, монтажника радіоапаратури. Загального страхового стажу ОСОБА_1 нараховано 45 р. 6 м. 25 дн., в тому числі стажу в подвійному розмірі за періоди роботи з 29.06.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993 в Снігурівській виправній колонії № 5 до 01.01.2004 - 19 р. 9 м. 26 дн. Отже, саме ці періоди стажу за рішенням відповідача від 22.10.2014 № 17/5 враховано в одинарному розмірі.

Відомостей про оскарження позивачем рішення відповідача від 22.10.2014 № 17/5 матеріали справи не містять.

16.01.2020 позивач подала заяву про перерахунок пенсії (а. с. 19) з урахуванням страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 29.06.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 06.06.1993 і до 01.01.2004.

Зміст заяви про перерахунок пенсії від 16.01.2020 свідчить про те, що позивачу було відомо про існування рішення від 22.10.2014 № 17/5, оскільки позивач посилається на нього за текстом зазначеної заяви.

Зазначену заяву відповідач не задовольнив, листом від 03.02.2020 № 481-Т-07 (а. с. 13-14) повідомивши про відсутність підстав для перерахунку пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документального підтвердження віднесення установи ІН-316/5 та Снігурівської виправної колонії №5 до спеціалізованих туберкульозних лікарень з посиланням на Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Закон № 1058-IV набрав чинності з 01.01.2004.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання пенсійного забезпечення громадян регулювалося у повному обсязі Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 1 Переліку закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 24.12.2004 № 247, який був чинний до 09.04.2013, до лікарняних закладів та лікувально-профілактичних закладів особливого типу віднесено спеціалізовані - туберкульозна лікарня. Цим же переліком визначено, що лікарня є медичним закладом, призначеним для надання спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги хворим. Лікарня, де хворим надається стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою. Лікарня може мати у своєму складі поліклініку (амбулаторію, амбулаторно-профілактичні відділення).

На підставі наказу МВС УРСР від 27.06.1983 № 0119 (а. с. 4) виправно-трудова колонія (№ 5) (установа ІН 316/5 УВС Миколаївського облвиконкому) з 01.07.1983 перепрофільована в установу виконання покарань для утримання засуджених чоловіків, хворих закритими формами туберкульозу легень з лімітом наповнення - 600 чоловік, у тому числі стаціонару на 100 ліжок, з направленням хворих, засуджених на лікування в ВТК №5 зі слідчих ізоляторів і виправно-трудових колоній у відповідності з вимогами наказу МВС УРСР № 0230-1980 року та за нарядами медичного управління МВС УРСР.

Переліком спеціалізованих установ та міжобласних лікарень УВП, до яких направляються засуджені, хворі на туберкульоз, затвердженим наказом Міністерством внутрішніх справ України від 11.10.1994 № 556 (а. с. 9), установа ІН 316/5 УМВС України в Миколаївській області визначена як спеціалізована установа, в яку направляються на лікування чоловіки, хворі на активну форму туберкульозу, які підлягають триманню на загальному та посиленому режиму ув`язнення та неповнолітні чоловічої статі, хворі на активну форму туберкульозу. Аналогічне визначення установи було зазначено у Переліку, затвердженому наказом МВС України від 03.12.1996 № 836 (а. с. 10-11).

На підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 № 165 «Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України» установа ІН-316/5 перейменована в Снігурівську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 02.04.2009 № 59 Снігурівську виправну колонію № 5 УДДУ у Миколаївській області перейменовано у спеціалізовану туберкульозну лікарню середнього рівня безпеки.

Згідно з наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 14.07.2009 № 157 «Про організаційно-штатні посади» введено в дію нове найменування - Снігурівська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 5) - спеціалізована туберкульозна лікарня середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз), планове наповнення - 610 осіб.

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 18.06.2012 № 427 «Про організаційні штатні питання по установах виконання покарань, їх підприємствах та слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області» Снігурівська виправна колонія № 5 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 5) реорганізована у Снігурівську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 5) і значиться як спеціалізована туберкульозна лікарня, середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз).

Отже, з липня 1983 року у Снігурівській виправній колонії № 5 утримуються та лікуються засуджені чоловіки, хворі на туберкульоз, у тому числі й на активну форму туберкульозу, тобто фактично установа виконує функції інфекційного закладу охорони здоров`я, призначеного для надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги засудженим, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.

Зазначені обставини щодо установи ІН-316/5 та Снігурівської виправної колонії № 5 також установлені у постанові Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.02.2017 у справі № 485/103/17 за участю у статусі відповідача Снігурівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, правонаступником якого є відповідач, залишеній без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у цій самій справі.

Зокрема, у межах справи № 485/103/17 досліджувалося питання правомірності дій органу Пенсійного фонду щодо незарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи в установі ІН-316/5 та Снігурівській виправній колонії № 5.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі № 485/103/17 залишено без змін.

Отже, Снігурівська виправна колонія № 5 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області є інфекційним закладом в розумінні статті 60 Закону № 1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 485/103/17.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в інфекційному закладі охорони здоров`я рахується з 01.07.1983 (дати реорганізації) та має бути зарахований у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-XII по 31.12.2003.

Отже, позивач має право на врахування періоду роботи з 01.07.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.12.2003 (31.12.2003 - як просила позивач у заяві про перерахунок пенсії від 16.01.2020).

Щодо дати, з якої відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок її пенсії з урахуванням зазначеного періоду у подвійному розмірі, суд виходить з такого.

Рішення від 22.10.2014 № 17/5 позивачем не оскаржувалось і не оскаржується. У заяві від 16.01.2020 позивач просила відповідача зарахувати їй період роботи з 29.06.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 06.06.1993 і до 01.01.2004 (загалом 19 років 09 місяців та 26 днів) у подвійному розмірі без зазначення конкретної дати, з якої вона просить здійснити відповідне зарахування.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, у разі виникнення права на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Суд виходить з того, що у заяві від 16.01.2020 позивач фактично просила перерахувати їй пенсію з подвійним урахуванням спірного періоду до страхового стажу позивача, тому такий перерахунок відповідач повинен був здійснити з 01.02.2020.

Суд не знаходить підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення, враховуючи наявність чинного рішення відповідача від 22.10.2014 № 17/5, правомірність якого позивачем у позовній заяві не оспорюється.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що порушення свого права, за захистом якого позивач звернулася до суду, вона пов`язує саме з листом відповідача від 03.02.2020, яким позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії за її заявою від 16.01.2020.

Крім того, як вказано у рішенні відповідача від 22.10.2014 № 17/5, пенсійну справу позивача «приведено у відповідність» з 01.11.2014, а не з дати призначення позивачу пенсії (03.01.2009).

Отже, позовні вимоги щодо перерахунку пенсії належить задовольнити частково, починаючи з 01.02.2020 та з урахуванням періоду з 01.07.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.12.2003.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що, не здійснивши зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача у подвійному розмірі за її заявою від 16.01.2020, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки лист від 03.02.2020 № 481-Т-07 не може вважатися рішенням про відмову у здійсненні перерахунку пенсії.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою за квитанцією від 14.04.2020 № 29.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із зазначеним, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) періодів її роботи в установі ІН-316/5 та Снігурівській виправній колонії № 5 з 01.07.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.12.2003 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за заявою ОСОБА_1 від 16.01.2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) здійснити з 01.02.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з урахуванням періодів її роботи в установі ІН-316/5 та Снігурівській виправній колонії № 5 з 01.07.1983 по 01.08.1989, з 15.08.1989 по 09.06.1993, з 05.12.2002 по 31.12.2003 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна