Рішення № 93203693, 16.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа № 160/9552/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми “Ш”, винесене Відповідачем 23.06.2020 року № 0044835540 згідно якого нараховано податкове грошове зобов`язання у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,3199 га за адресою: АДРЕСА_1 на суму 9651,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення про нарахування позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за землю є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що позивач не є орендарем земельної ділянки. Вказує, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 27.06.2011, станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення права позивача як орендаря земельної ділянки не поновлені, відповідні угоди про поновлення договорів оренди не укладені, отже вважає, що здійснювати платежі без наявності поновлення договорів оренди не зобов`язаний.

Ухвалою суду від 19.08.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

08.09.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, оскільки на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 № 66-05/У між позивачем та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 29.12.2006 № 04077, загальною площею 0,3199 га. Нормативно-грошова оцінка на момент укладення договору складала 579 303,87 грн. Також, 18.01.2007 було укладено додаткову угоду до вказаного договору, у відповідності до якої нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 28.05.2008 складає 595 582,90 грн. Договір оренди земельної ділянки не розірвано, земельну ділянку власнику не повернуто, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, після закінчення строку дії договору, а тому має сплатити борг з орендної плати, у зв`язку із чим прийняті рішення є законними та обґрунтованими.

Ухвалою суду від 02.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 840,80 грн.

19.10.2020 позивачем було усунуто недоліки позовної заяви та надано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 20.10.2020 було продовжено розгляд адміністративної справи №160/9552/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення.

04.11.2020 до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в яких позивач підтримав свої обгрунтування, викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 № 66-05/V між позивачем та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006.

У відповідності до п.2.1. вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3199 га, для фактичного розміщення частини монтажної дільниці з гаражами (7/10 частин), в тому числі 0,1088 га - фактичне розміщення будівель, 0,0182 га - фактичне розміщення гаражів, 0, 0261 га - фактичне розміщення зелених насаджень, 0,1668 га - під проходами, проїздами, площадками.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 579 503,87 гривень.

Строк дії договору, у відповідності до п.3.1. договору до 01.11.2007.

15.08.2008 між Дніпродзержинською міською радою та позивачем було укладеного додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.01.2007 № 04077.

У відповідності до п.3.1. додаткової угоди від 15.08.2008 було продовжено строк дії договору оренди від 18.01.2007 до 27.06.2011.

Пунктом 2.2. передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 28.05.2008 становить 595 582,90 гривень.

У відповідності до умов договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку дії договору в разі його не продовження протягом 30 календарних днів, Орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку Орендодавцю. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому стані він одержав її в оренду.

У відповідності до вищевикладеного, договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року згідно вимог чинного законодавства не розірвано, земельну ділянку позивачем фактично не повернуто, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Однак, позивач у позовній заяві зазначає про те, що він з 2011 року не користується даною земельною ділянкою, жодних грошових зобов`язань він не має, оскільки під час користування земельною ділянку орендну плату здійснював вчасно, із вказаним боргом, який нарахований органом ДПС, він не згоден, зазначає, що дії відповідача є незаконними, а тому просить суд скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

При цьому відповідно до ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) - пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст. 36 Податкового кодексу України, встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначеному цим Кодексом. Податковий обов`язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Відповідно до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно положень пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено що базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, починаючи з 01.01.2011, платник податків повинен сплачувати орендну плату у відповідності до вимог Податкового кодексу України, в тому числі, і до моменту внесення відповідних змін договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим є вірним висновок відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, що орендар має сплачувати орендну плату у розмірі не меншому ніж 3 % нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

При цьому необхідною умовою для сплати орендної плати є відповідний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).

Стаття 764 ЦК України встановлює правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Глава 58 ЦК України містить загальні положення про найм (оренду), правовідносини ж з оренди землі регулюються спеціальними нормами, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що після закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відтак, у відповідності до вищевикладеного, договір оренди земельної ділянки від 18.01.2007 № 04077 згідно вимог чинного законодавства не розірвано, земельну ділянку позивачем фактично не повернуто.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно нараховані грошові зобов`язання по орендній платі за користування земельною ділянкою, оскільки позивач не довів та не надав жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що він дійсно не користується земельною ділянкою, оскільки в матеріалах справи містяться докази того, що договір оренди земельної ділянки від 18.01.2007 № 04077 не припинив свою дію, у відповідності до вимог чинного законодавства, рішення Кам`янської міської ради щодо розірвання договору оренди в матеріалах справи не містяться, також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач звертався до міської ради із заявою (клопотанням) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.01.2007 № 04077.

Твердження відповідача щодо того, що укладений між позивачем та Дніпродзержинською міською радою договір оренди є продовжений і є підставою для настання відповідних правових наслідків є правомірними та заслуговують на увагу, оскільки позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, однак, орендну плату не сплачує.

Враховуючи те, що доводи позивача про невідповідність вимогам чинного законодавства та протиправності дій органу ДПС при нарахуванні грошових зобов`язань, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи, а інших підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позивач в даному адміністративному позові не вказав, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що зазначені обставини були предметом розгляду між тими ж сторонами та встановлені судовим рішенням у справі № 804/3129/17 від 10.10.2017, яке набрало законної сили 06.03.2018.

За наведених обставин, відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України було прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 23.06.2020 року № 0044835540, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст. 94 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.

У зв`язку з перебуванням судді Захарчук-Борисенко Н.В. в період з 03.11.2020 по 13.11.2020 (включно) у щорічній відпустці та днях відпочину, справу розглянуто 16.11.2020.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко