Рішення № 93203583, 23.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Справа № 160/13059/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду

України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі №0400-0305-8/76935 від 07.09.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача та призначити пенсію позивачу на підставі поданих документів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, листом від 07.09.2020 р. вих. №0400-0305-8/76935 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з підстав неврахування до страхового стажу періодів роботи з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, оскільки на запису про звільнення в трудовій книжці відсутнє посилання на відповідну статтю закону, що не відповідає п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Таку відмову пенсійного органу позивач вважає протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/13059/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

12 листопада 2020 р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що у вересні 2020 року позивач подав до головного управління заяву про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що при розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 08.10.1990 по 01.04.1992 та з 02.04.1992 по 04.04.1996 (оскільки на запису, про звільнення в трудової книжці відсутнє посилання на відповідну статтю закону, що не відповідає п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58); з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998 та з 01.04.1998 по 30.06.1999 - оскільки при звільнені на печатці підприємства відсутній код ЄДРПОУ.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 07.09.2020 р. вих. №0400-0305-8/76935 відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про призначення йому пенсії без урахування таких періодів роботи: з 08.10.1990 по 01.04.1992 та з 02.04.1992 по 04.04.1996 (оскільки на запису, про звільнення в трудової книжці відсутнє посилання на відповідну статтю закону, що не відповідає п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58); з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998 та з 01.04.1998 по 30.06.1999 - оскільки при звільнені на печатці підприємства відсутній код ЄДРПОУ. Окрім цього запропоновано позивачу надати підтверджуючи довідки.

Таке рішення пенсійного органу позивач вважає протиправним, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії, він досяг необхідного пенсійного віку 60 років, передбаченого ст..26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, пенсійний орган не врахував до загального страхового стажу період роботи позивача з 08.10.1990 по 01.04.1992 та з 02.04.1992 по 04.04.1996 (з підстави того, що на запису про звільнення в трудової книжці відсутнє посилання на відповідну статтю закону, що не відповідає п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58); з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998 та з 01.04.1998 по 30.06.1999 (оскільки при звільнені на печатці підприємства відсутній код ЄДРПОУ).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Водночас, суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у спірні періоди: з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 30.06.1999р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, такі як відсутність на запису про звільнення в трудовій книжці посилання на відповідну статтю закону, відсутність коду ЄДРПОУ на печатці при звільнені, оскільки, на думку суду, наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не врахувало ОСОБА_1 період його роботи з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 30.06.1999р. до загального страхового стажу, чим порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення, а отже відмова відповідача, викладена в листі від 07.09.2020 р. вих. №0400-0305-8/76935, є протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги та задля належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 30.06.1999р. до загального страхового стажу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі №0400-0305-8/76935 від 07.09.2020 року, у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 30.06.1999 до загального страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 08.10.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 04.04.1996, з 09.04.1996 по 16.09.1996, з 20.09.1996 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 30.06.1999 до загального страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник