Постанова № 9320260, 12.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-3567/10/0570

час прийняття постанови: 11-47

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Васнєві Д.Г.

за участю представників: позивача – Кузьменко Є.В. (довіреність № 128 від 01.12.2009 р.), відповідача – Романенка О.М.( довіреність № 3 від 11.01.2010 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181502/0/4845 та № 0000171502/0/4846 від 04.02.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» (надалі – ТОВ «СП ГЕВІС», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі – Податкова інспекція, відповідач), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181502/0/4845 та № 0000171502/0/4846 від 04.02.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами перевірки товариства, Податковою інспекцією встановлені порушення - заниження податку на додану вартість (далі – ПДВ) за листопад 2009 року на суму 48142,00 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2009 року на суму 15637,00 грн., у зв’язку з чим та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки відповідача ґрунтуються на даних попередньої перевірки, якою встановлені факти не здійснення позивачем господарської діяльності, а тому відсутнє підтвердження використання у господарській діяльності придбаних товарів і, відповідно, права на включення витрат з їх придбання до податкового кредиту з податку на додану вартість, що у свою чергу спричинило заниження вказаного податку. При цьому, виходячи з пояснень позивача, останній здійснює господарську діяльність, право на податковий кредит ґрунтується на відповідних документах, передбачених нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновки акту перевірки є необґрунтованими, і винесені на їх підставі повідомлення-рішення незаконними. Таким чином, заявник просить у судовому порядку визнати незаконними та скасувати наведені акти суб’єкта владних повноважень (податкові повідомлення-рішення).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив що Податкова інспекція при складенні податкових повідомлень-рішень діяла у відповідності до приписів діючого законодавства, позивач при проведенні перевірки не довів, що у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 07.07.2009 року, № запису 1270145 0000 003052, діє на підставі статуту, місце знаходження за даними свідоцтва: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, 1А, ідентифікаційний код 14324054.

19 січня 2010 року Податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «СП ГЕВІС» з достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки № 60/15-2-14324054.

Відповідно до зазначеного вище акту, податковим органом встановлено, що позивачем порушені норми пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2009 року на суму 77324,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2009 року на 48142,00 грн., а також в порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2009 року на суму 15637,00 грн.

04 лютого 2010 року на підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктами «б», «в», п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000181502/0/4845 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57770,00 грн., в тому числі: основний платіж – 48142,00 грн., санкції – 9628,40 грн.;

2) № 0000171502/0/4846 та згідно п.п. 7.7.1 та абзацом «ба» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15637,00 грн.

Підставою для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» виступила інформація, надана відповідачеві відділом податкової міліції, та акт попередньої планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 10.09.2009 року № 2203/23-2-14324054, у відповідності до якого не встановлено фактичного власного виробництва ТОВ «СП ГЕВІС». Підтвердженням цього факту виступили: відмова позивача надати технічну документацію щодо виробництва продукції та норми списання сировини та матеріалів, а також те, що на момент перевірки обладнання не працювало та було запаковане у плівку. Отже, на думку відповідача, підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту за листопад 2009 року суми ПДВ. В зв’язку з цим, податковим органом встановлені факти завищення податкового кредиту за листопад 2009 року 77324,00 грн., а також заниження податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 48142,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року позивачем у рядку 17 зазначено податковий кредит у розмірі 77324,00 грн. На підставі додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року сума ПДВ по операціях з придбання, які дають право на формування податкового кредиту, складає 48142,00 грн.

Податковий кредит у розмірі 77 324 грн. за листопад 2009 року був сформований на підставі наступних податкових накладних, що надавалися позивачу контрагентами по господарським договорам: ТОВ «Ф`ючер білдерс оф юкрейн ЛТД» № 79 від 28.09.2009 року (сума ПДВ – 9000,00 грн.), № 67 від 18.09.2009 року (сума ПДВ – 9000,00 грн.), ТОВ «Торговельний будинок «Надія» № 136 від 14.09.2009 року (сума ПДВ – 17200,00 грн.), ТОВ «НІО» № 122 від 29.09.2009 року (сума ПДВ – 400,00 грн.), № 151 від 17.11.2009 роук (сума ПДВ – 426,00 грн.), ВАТ Науково-виробниче підприємство «Оснастка» № 159 від 30.09.2009 р. (сума ПДВ – 3268,79 грн.), № 160 від 30.09.2009 р.. (сума ПДВ – 1579,11 грн.), № 188 від 30.11.2009 р. (сума ПДВ – 1840,00 грн.), № 189 від 30.11.2009 р. (сума ПДВ 3097,62 грн.), ВАТ «Укртелеком» від 30.09.2009 р. (сума ПДВ – 193,86 рн.), № 665/140100 від 30.11.2009 р. (сума ПДВ – 150,31 грн.)ТОВ «Сталекс» № 131 від 25.09.2009 р. (сума ПДВ – 0,80грн.), ЗАТ «Кримський Титан» № 17251 від10.09.2009 р. (сума ПДВ – 4453,33 грн.), ТОВ «Тет-партнер» № 505 від 01.09.2009 р. (сума ПДВ – 134,90 грн.), ТОВ «Делівері» № 29329 від 10.09.2009 р. (сума ПДВ – 94,20 грн.), Держана компанія з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» № 20868 від 21.09.2009 р. (сума ПДВ – 30,52 грн.), ДП «Хімпром» ТОВ «Чернігівхімпром» № 194 від 10.09.2009 р. (сума ПДВ – 2000,00 грн.), ТОВ «Констраст» № 0262 від 29.09.2009 р. (сума ПДВ – 266,67 грн.), ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» філія ЗАТ «Київстар ДЖ.Ес.Ем.» у м. Дніпропетрровську № 950100/2 від 30.09.2009 р. (сума ПДВ-94,12 грн.), № 962031/2 від 30.09.2009 р.. (сума ПДВ -16,00 грн.), ФОП Гавриляк – Сєліванова Г.М. № п11/002 від 02.11.2009 р. (сума ПДВ – 10,17 грн.), № п11/003 від 04.11.2009 р. (сума ПДВ – 84,17 грн.),№ п11/022 від 12.11.2009 р. (сума ПДВ – 102,67 грн), № п11/023 від 13.11.2009 р. (сума ПДВ – 48,34 грн.), № п11/041 від 18.11.2009 р. (сума ПДВ – 57,58 грн.), Донецька торгово-промислова палата відділення у м.Краматорську Донецької торгово-промислової палаті № 4592/3 від 03.11.2009 р. (сума ПДВ – 102,00 грн.), № 4782/3 від 13.11.2009 р. (сума ПДВ – 33,25 грн.) ТОВ «Промхімснаб Плюс» № 2734 від 11.11.2009 р. (сума ПДВ – 1237,50 грн.), ФОП Тихонов В.В. № 474 від 11.11.2009 р. (сума ПДВ – 243,60 грн.), ПП «Лотекс» № 4658 від 12.11.2009 р. (сума ПДВ – 82,34 грн.), ВАТ «Надія» № 875 від 17.11.2009 р. (сума ПДВ – 18586,67 грн.), ТОВ «Торговельний дім Юрпак» № 181138 від 18.11.2009 р. (сума ПДВ – 275,00 грн.), № 301110 від 30.11.2009 р. (сума ПДВ – 2214,02 грн.), ТОВ «Українські будівельні склади» № 002885/УБ від 24.11.2009 р. (сума ПДВ – 114,67 грн.), Башкатов К.К. № 60 від 27.11.2009 р. (сума ПДВ – 472,00 грн.), № 61 від 30.11.2009 р. (сума ПДВ – 280,00 грн.), Краматорська міська санітарно-епідеміологічна станція № 1066 від 27.11.2009 р. (сума ПДВ – 128,30 грн.).

Вказані податкові накладні включені ТОВ «СП ГЕВІС» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2009 року, і виступають підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки за даною нормою податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У контексті з наведеним суд також вважає за необхідне відмітити, що у акті перевірки від 19 січня 2010 року № 60/15-2-14324054 відповідачем не встановлено фактів недійсності податкових накладних за листопад 2009 року, що надані позивачем до перевірки, чи невідповідності зазначених в них сум – сумам, вказаним у податковій декларації з податку на додану вартість, чи будь-яких інших невідповідностей.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди проводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведене, зважаючи на те, що витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей, витрати з оплати орендної плати та плати за користування електроенергією безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю позивача, є безпідставним донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 48142,00 грн. При цьому суд зазначає, що оплата придбаних товарів та послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками товарів і послуг. Отримавши податкову накладну, покупець товару (отримувач послуг) набув право на включення суми податку, вказаної в цій накладній, до складу податкового кредиту. В даному випадку позивач придбавав товари та послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, придбання цих послуг підтверджується податковими накладними, тому суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту, тим більш, що при перевірці фактів недійсності податкових накладних за листопад 2009 року чи інших невідповідностей відповідачем не встановлено.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність донарахування ТОВ «СП Гевіс» податкового зобов’язання з податку на додану вартість, і така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9628,40 грн.

Посилання відповідача на акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 10.09.2009 року № 2203/23-2-14324054 як на доказ факту нездійснення позивачем господарської діяльності судом не приймаються, оскільки результати перевірки, відображені у цьому акті, стосуються періоду часу з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, разом з тим, предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за листопад 2009 року. При цьому висновки вказаного акту не є переконливим доказом факту нездійснення діяльності, оскільки ненадання документації відносно виробництва продукції та те, що обладнання не працювало саме на момент здійснення перевірки і було запаковане у плівку в серпні 2009 року (арк. 7 акту перевірки від 10.09.2009 року № 2203/23-2-14324054), не може витупати єдиним доказом того, що підприємство не працює у листопаді цього ж року.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, спірні акти відповідача (податкові повідомлення-рішення № 0000181502/0/4845 та № 0000171502/0/4846 від 04.02.2010 року) прийняті відповідачем необґрунтовано, з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, та містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує незаконність актів відповідача. При цьому, враховуючи вищевикладене, суд вважає що відповідачем не доведена правомірність своїх рішень.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право ТОВ «СП Гевіс» підлягає захисту у встановлений ним спосіб захисту права.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

                                                  П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181502/0/4845, № 0000171502/0/4846 від 04.02.2010 року – задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 04 лютого 2010 року № 0000181502/4845 та № 0000171502/0/4846.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, 1А; р/р 26003182172 у ДОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, ЄДРПОУ 14324054) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12 квітня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 17 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Чучко В.М.