Постанова № 9320002, 31.03.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 рокуСправа № 2а-409/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Кобець В.П., Ірла Януша,

представника відповідача Стельмащук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хеліос УА”до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2009 року №0000052301/0 та №0000062301/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеліос УА» (надалі – ТзОВ «Хеліос УА», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2009 року №0000052301/0 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 380650 грн. та №0000062301/0 щодо зарахування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 303066 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Зазначені повідомлення-рішення прийняті на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 06 березня 2009 року. Податковим органом в акті визначено, що ТзОВ «Хеліос УА» протягом останніх дванадцяти місяців мав обсяги оподаткованих операцій на суму 360306 грн., яка менша заявленої суми бюджетного відшкодування - 380650 грн. Крім того, Луцька ОДПІ також зробила висновок, що позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року та січень 2008 року на суму 303066 грн., а тому відповідно до пп.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР) платник податку на додану вартість добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування.

Позивач не погоджується з таким висновком, що став підставою для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень, оскільки відповідачем не враховано дійсних обставин і не надано їм правильну правову оцінку.

Зазначає, що ТзОВ «Хеліос УА» здійснює діяльність щодо переробки відходів деревини і для цього ним були придбані (імпортовані) основні засоби в жовтні місяці 2007 року на загальну суму 1165468,00 грн., в тому числі ПДВ – 233094,00 грн., та в грудні 2007 року на загальну суму – 349858,00 грн., в тому числі ПДВ – 69972,00 грн. Ним сплачено податок на додану вартість у сумі 303066 грн. При оподаткованих операціях на суму 360307,00 грн., податковий кредит становив 77584,00 грн. (380650,00 – 303066,00 (основні засоби). ТзОВ «Хеліос УА» не порушено норм чинного законодавства щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі – ПДВ). Адже, відповідно до Закону №168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Виходячи з викладеного, позивач вважає необґрунтованим висновок Луцької ОДПІ про відсутність права ТзОВ «Хеліос УА» на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 380650,00 грн. на рахунок платника у банку, а тому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000052301/0 та №0000062301/0 від 18 березня 2009 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначили, що мають право на отримання бюджетного відшкодування у зв’язку із придбанням основних засобів, оскільки заяву подали в межах строку давності – 1095 днів – визначеного Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181–ІІІ). Просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вказав, що в результаті позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Хеліос УА» було встановлено безпідставне віднесення до бюджетного відшкодування у декларації за вересень 2008 року ПДВ у сумі 380650,00 грн. Вказаний висновок Луцька ОДПІ зробила на підставі того, що протягом останніх 12 місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій на суму 360307,00 грн., яка менша заявленої суми бюджетного відшкодування, що становить 380650,00 грн. Підприємством у травні 2008 року завищено рядок 2.1.А (експортні операції) та рядок 5.1.А (загальний обсяг оподаткованих операцій звітного періоду) на суму 20472 грн. Відповідно до п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону №168/97-ВР такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, в порушення пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 та пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР ТзОВ «Хеліос УА» занижено рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму ПДВ 233094.00 грн., та за січень 2008 року - на суму ПДВ 69972,00 грн. Відповідно до абз. «а» пп.7.7.7 п.7 ст. 7 цього Закону вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування. Зважаючи на викладені заперечення, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача Воробій В.П. та Стельмащук Ю.Г. у судовому засіданні 24.02.2010 року позов не визнали та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково пояснили, що відмовляючи у бюджетному відшкодуванні ПДВ на рахунок платника у зв’язку із виявленими порушеннями, податковим органом змінено спосіб використання сум ПДВ: дані кошти ТзОВ «Хеліос УА» зможе використовувати для оплати податкових зобов’язань (ПДВ, податку на прибуток підприємств) в майбутніх періодах. Таким чином, права ТзОВ «Хеіос УА» не порушено. Щодо твердження представника позивача на заявлення бюджетного відшкодування в межах 1095 днів пояснили, що строк давності, визначений Законом № 2181–ІІІ, не поширюється на вказані взаємовідносини між платником податку та органами державної податкової служби, оскільки регулюються спеціальним законом – Законом України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід вдмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ «Хеліос УА» зареєстроване 02 березня 2007 року в Рожищенській районній державній адміністрації як юридична особа та з цього часу перебуває на обліку в Рожищенському відділенні Луцької ОДПІ.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у рядку 25.1(пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Як вбачається з декларації на додану вартість за вересень 2009 року, ТзОВ «Хеліос УА» у рядку 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» заявлено 380650 грн. (а.с. 91).

Причиною виникнення бюджетного відшкодування ПДВ за період з вересня 2007 по вересень 2008 року стало виготовлення на експорт паливних гранул та придбання (імпорт) обладнання для їх виготовлення.

Відповідно до поданої ТзОВ «Хеліос УА» заяви на бюджетне відшкодування в період з 19 по 27 лютого 2009 року на підставі наказу та направлення від 19 лютого 2009 року №000020/000049, виданого ДПА у Волинській області, податковим інспектором, було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Хеліос УА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 380650,00 грн. за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось з вересня 2007 року по серпень 2008 року включно. За результатами вказаної перевірки 06 березня 2009 було складено акт №59/23-99/34989580 (а.с.6-52).

Луцькою ОДПІ під час перевірки встановлено, що в порушення п.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР ТзОВ «Хеліос УА» у травні 2008 року завищено рядок 2.1.А (експортні операції) та рядок 5.1.А (загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду) – на суму 20472 грн. (а.с.7-9). Згідно з даними перевірки протягом дванадцяти останніх місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій на суму 360307 грн., а заявлено до бюджетного відшкодування – 380650 грн. Даний факт позивачем спростовано не було.

Луцькою ОДПІ під час перевірки виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, у зв’язку із чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 380650 грн. з тих підстав, що платник податків мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена платником податків сума. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2009 року № 0000052301/0 (а.с.53), відповідно до якого сума ПДВ, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, зменшується у картці особового рахунку платника податку, яка ведеться у податковому органі.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено права податкового органу та відповідальність платників податку за безпідставне завищення сум бюджетного відшкодування. А саме, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що рішення Луцької ОДПІ від 18 березня 2009 року № 0000052301/0 прийнято на підставі, в межах та у спосіб, визначений законом. Завищення суми бюджетного відшкодування ТзОВ «Хеліос УА» мало місце.

Позивач не погоджується також із повідомленням-рішенням від 18 березня 2009 року № 0000062301/0, згідно з яким Луцькою ОДПІ заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 303066 грн. зараховано у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

Так, вказана сума визначена у зв’язку із придбанням у жовтні та грудні 2007 року основних засобів (обладнання для виготовлення паливних гранул), імпортованого на територію України. За вказаний товар постачальником на підставі вантажно-митної декларації оплачено суму ПДВ, яка зарахована до податкового кредиту звітного періоду.

Спірним між сторонами виявився період заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ у зв’язку із придбанням основних засобів та порядок відображення в деклараціях на додану вартість.

Причиною винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2009 року № 0000063201/0 став той факт, що ТзОВ «Хеліос УА» в порушення пп.7.7.2 та пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР не відобразив у декларації з ПДВ у р. 25 в залежності від обраного напряму бюджетного відшкодування (на рахунок платника у банку чи в рахунок майбутніх податкових зобов’язань) суму від’ємного значення з ПДВ - 233094 грн. та 69972 грн. (всього 303066 грн.) за придбані та оплачені основні засоби у жовтні та грудні 2007 року відповідно у декларації з ПДВ у листопаді 2007 року та січні 2008 року. Вказану суму було відображено у вересні 2008 року у складі суми 380650 грн., у зв’язку із чим занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у листопаді 2007 року та січні 2008 року всьоого на 303066 грн. Згідно із наданими повноваженнями, вказаними вище, на підставі абз.«а» пп.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону №№168/97-ВР Луцька ОДПІ зробила висновок, що ТзОВ «Хеліос УА» добровільно відмовляється від отримання цієї суми заниження бюджетного відшкодування. Зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

При прийнятті оспорюваного повідомлення-рішення Луцька ОДПІ керувалася вимогами абз.«а» пп. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР, відповідно до якого якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього Закону, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодування підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому згідно з пп.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні – така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач не погоджується з таким висновком Луцької ОДПІ, вважає, що вправі заявити бюджетне відшкодування ПДВ за придбані основні засоби у будь-який з періодів в межах строку давності, визначеного ст.15 Закону № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому використав своє право, подавши заяву у вересні 2008 року.

Закон № 2181-ІІІ, на яке робить посилання позивач, визначає строки давності стосовно нарахування податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу. Водночас, правовідносини, пов’язані з обліком, звітуванням та внесенням ПДВ до бюджету, а також з бюджетним відшкодуванням, регулюються спеціальним законом – Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом проведено аналіз норм Закону №168/97-ВР. Встановлено, що для подання податкової декларації з податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом - календарний квартал (підпункт 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону). ТзОВ «Хеліос УА» обрано місячний звітний період.

Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається в податковій звітності з ПДВ відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 ( зі змінами та доповненнями) – далі Порядок № 166.

Судом на підставі пояснень позивача, дослідження податкової декларації за вересень 2008 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2007 та січень 2008 року у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок встановлено, що протягом усього часу господарської діяльності ТзОВ «Хеліос УА» (з серпня 2007 року до вересня 2008 року) різниця між сумою податкового зобов’язання та податковим кредитом мала від’ємне значення. Основні засоби придбавалися та оплачені у жовтні та грудні 2007 року.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР та п.5 Порядку № 166 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду (яким для платника податку виявились жовтень та грудень 2007 року) визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (яким є листопад 2007 року та січень 2008 року).

Якщо в наступному звітному податковому періоді (листопад 2007 року та січень 2008 року) різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Таким чином, право на отримання бюджетного відшкодування вимагає від платника податків дотримання послідовності дій, визначених Законом № 168/97-ВР та Порядком № 166.

Ще одна умова визначена у пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 № 168/97-ВР: не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного Розрахунку такі особи: особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Оскільки сума бюджетного відшкодування в розмірі 303066 грн. утворилася внаслідок придбання основних фондів, то з урахуванням сукупності зазначених правових норм можна зробити висновок, що бюджетному відшкодуванню ПДВ за основні засоби, придбані в жовтні та грудні 2007 року, підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) згідно з абз.«а» пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24). При цьому значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Як вбачається із уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ (а.с.80 - 81) за листопад 2007 року та січень 2008 року ТзОВ «Хеліос УА, рядок 25 не заповнювався та заява про бюджетне відшкодування не подавалася. Натомість належні суми від’ємного значення в розмірі 233094 грн. та 69972 грн. враховані до складу рядка 26 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду». Оскільки названі умови та порядок позивачем не були виконані, то суд вважає, що податкове повідомлення № 00000062301/0 відповідачем винесено правомірно.           

Як уже зазначалося, відповідно до абз."а" пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону, у разі якщо за наслідками позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податкудобровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп. 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується із висновком відповідача, що якщо під час перевірки виявлено, що від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування у періоді його виникнення, в подальшому враховано платником при визначенні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою), в такому випадку така сума від'ємного значення визнається сумою заниженого бюджетного відшкодування за результатами періоду його виникнення з відповідними наслідками, передбаченими законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст. 160, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України "Про податок на додану вартість”, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 06 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                           Ж.В. Каленюк