Ухвала суду № 93197720, 01.12.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

01.12.2020

Справа № 489/1277/20

Провадження №2-з/489/69/20

УХВАЛА

про забезпечення позову

01 грудня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа № 489/1277/20 (провадження № 2/489/1545/20) за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

30 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Альфа банк» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її родини з квартири АДРЕСА_1 , зняття їх та будь – яких інших осіб, що проживають у спірній квартирі з реєстраційного обліку, здачі її в оренду, лізинг та інше, а також вчиняти будь-які інші дії, які перешкоджають позивачу користуватися спірною квартирою. Посилаючись на те, що вона є власником спірної квартири, яку надала 06.05.2008 в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа банк». Вказана квартира була прийнята у власність банку на підставі іпотечного застереження з порушенням вимог ст.. 37 Закону Україну «Про іпотеку». 26 листопада 2020 року їй стало відомо про те, що у спірній квартирі змінені замки. Всі належні їй та членам її сімї, речі залишилися у квартирі, у тому числі речі першої необхідності неповнолітніх дітей. Також квартира прийнята під охорону та обладнана охоронною сигналізацією, що в цілому перешкоджає їй користуватися житлом. Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, а через вчиненні відповідачем дій щодо відчуження нерухомого майна, існує реальна загроза не відновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, тощо.

Частина 8 статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора № 50867463 від 29.01.2020 про державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 35237844 від 27.01.2020 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Акціонерним товариством «Альфа-банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що в забезпечення виконання кредитних договорів, між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладені іпотечні договори за реєстровими №№ 3722; 3720. Предметом іпотеки за яким виступила квартира АДРЕСА_1 .

03 грудня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність, правонаступником всіх прав та обов`язків став АТ «Альфа-Банк».

29 січня 2020 року державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасоловою Л. М. було прийнято рішення за № 50867463 та зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 01.03.2020.

Заявниця в своїй заяві зазначає, що 26 листопада 2020 року їй стало відомо про те, що у спірній квартирі змінені замки. Всі належні їй та членам її сімї, речі залишилися у квартирі, у тому числі речі першої необхідності неповнолітніх дітей. Також квартира прийнята під охорону та обладнана охоронною сигналізацією, що в цілому перешкоджає їй користуватися житлом.

На підтвердження зазначеного суду надано фотознімки.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом позову є, зокрема, скасування рішення державного реєстратора № 50867463 від 29.01.2020 про державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасування запису № 35237844 від 27.01.2020 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Акціонерним товариством «Альфа-банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наявність спору між сторонами, та при вирішенні питання щодо забезпечення позову, береться до уваги можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству «Альфа банк» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її родини з квартири АДРЕСА_1 , зняття їх з реєстраційного обліку та інші дії, що перешкоджають ОСОБА_1 вільно користуватися квартирою.

Копію ухвали направити сторонам у справі для відома.

Копію ухвали направити для виконання до Акціонерного товариства «Альфа Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) та Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (54020, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «01» грудня 2020 року.