Постанова № 9319659, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.10Справа №2а-7463/09/0/0170 (11:15)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника позивача - Бахаревої Наталії Юріївни, довіреність № 04-5/04 від 04.01.10,

представника відповідача - Стоборєва Миколи Петровича, довіреність № б.н. від 22.02.10, розглянув адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Дочірнього підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженірінг"

про стягнення заборгованості

Позивач – Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся у Господарський суд АРК з позовними вимогами до відповідача про стягнення 99736грн.00коп.адміністративно – господарських санкцій.

Постановою господарського суду АРК від 03.03.08, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.08 позов задоволений. Стягнуто з підприємства в доход державного бюджету 99736,00 грн адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України твід 26.05.09 касаційна скарга Дочірнього підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженірінг"задоволено частково. Постанову господарського суду АРК від 03.03.08 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.08 по справі № 2-2/1438-2008А скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 16.06.09 прийнято адміністративну справу за № 2а-7463/09/6/0170 до свого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно акту перевірки виконання ст..19 ст.20 Закону від 07.12.2007р. відповідач повинен був забезпечити у 2006р. працевлаштування інвалідів на 15 робочих місцях, фактично у 2006р. працювало 8 інвалідів. Відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 99736грн. за сім робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами але цього не зробив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.

Відповідач проти позову заперечував, повідомив суд, що позовні вимоги не визнає та вважає, що сума адміністративно-господарських санкцій повинна бути розрахована виходячи з 3 осіб в розмірі 42744грн. тому, що на його думку, жодним нормативним актом не передбачений обов’язок підприємства щодо пошуку інвалідів для подальшого їх працевлаштування, вважає, що ним були здійснені всі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у кількості 12 осіб, з яких 4 особи включені позивачем в розрахунок 7 осіб, на яких розрахована адміністративно-господарські санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК як юридична особа (код з ЄДРПОУ 20755545) 09.08.01994 р. (а.с.9).

07.12.07 Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складений акт перевірки виконання ст. 19.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якого встановлені порушення нормативу по працевлаштуванню інвалідів у кількості 7 людей. Сума адміністративно-господарських санкцій складає 99736,00 грн. (а. с. 7).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р., та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою КМУ № 92 від 18.07.91р.

Абзацом 4 частини 3 вказаного Положення передбачено, що Фонд України соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням до бюджету коштів від підприємств (об’єднань), установ и організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньо облікової чисельності штатних робітників облікового складу, а якщо працює від 08 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості з ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", вважається працевлаштування роботодавцем, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 вищенаведеного закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань) установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, на яких працює від 5 до 18 осіб, розмір санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднані), у відповідної установі, організації.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. № 314 (314-95-п) зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 10.01.2002р. № 19 (19-2002-п), (що втратило чинність на підставі Постанови КМУ від 31.01.2007р., але діяло у 2006р. – період за який позивач просить стягнути адміністративно-господарські санкції,) – це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 вищенаведеного положення).

Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5 вищенаведеного положення).

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 5,10,11,12,13,14 вищенаведеного Положення, на підприємстві лежить обов'язок надання інформації органам працевлаштування інвалідів про вільні робочі місця та вакантних посадах, на яких може використовуватися праця інвалідів, а саме: місцевому центру зайнятості, місцевому органу соціального захисту населення і відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (п. п. 5,14 Положення), а працевлаштування інвалідів повинно здійснюватися державної службою зайнятості, органами міністерства соціального захисту населення, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії (п.п.10,11,12,13 Положення).

Судом досліджені звіт відповідача про наявність вакансій станом на 31.05.06 року (а.с. 20, 21), згідно якого були вільні вакантні місця для керівника технологічної групи, провідного інженеру, старшого механіку, прибиральника службових приміщень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним приймались усі заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні місця. При цьому суд виходить з того, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому суд бере до уваги те, що згідно листа Сімферопольського міського центру зайнятості № 05-333 від 27.01.10 можливість працевлаштування у 2006 року громадян з обмеженими фізичними можливостями відповідачем обговорювалась тільки у звіті по ф. 3-ТН "Про наявність вакансій" від 21.09.06 (головний енергетик). На цю вакансію інваліди не спрямовувались, оскільки на обліку центру зайнятості на спірний період не було підходящих вимогам відповідача кандидатів.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" Про зайнятість населення підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).

Суд не приймає до уваги як переконливий доказ звіт відповідача про наявність вакансій станом на 31.05.06 року, що є у матеріалах справи, оскільки відсутні докази подання даного звіту до відповідного центру зайнятості, зокрема повідомлення рекомендованого листа про вручення звіту, відбитку штампу відповідного центру зайнятості з позначкою номеру та дати реєстрації вхідної кореспонденції, підписом уповноваженої особи відповідного центру зайнятості.

Крім того, судом встановлений факт порушення відповідачем приписів п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме ненадання щомісячно відповідачем до місцевого центру зайнятості відповідних звітів про наявність вакантних місць для інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Відповідач доказів здійснення ним заходів щодо працевлаштування інвалідів за спірний період суду не надав.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" , та за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання (частина перша статті 218 Господарського кодексу України). Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, суд прийшов до висновку про наявність підстав стягнення адміністративно-господарських санкцій позивачем з відповідача за спірний період, оскільки передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", Законом України "Про зайнятість населення" обов'язки щодо вжиття заходів забезпечення працевлаштування інвалідів Дочірнє підприємство "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" у 2006 році не виконало.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 26.02.10 р.

Керуючись ст.ст. 94,158, 160-163,167,186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженерінг" (код ЄДРПОУ 20755545, юридична адреса: вул. Кечкеметська, 1958, м. Сімферополь, 95022, фактична адреса: вул. Куйбишева, 2, м. Сімферополь, АРК, 95034) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, 95001, код ЄДРПОУ 20701802) адміністративно-господарські санкції у сумі 99 736,00 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Латинін Ю.А.