
Справа № 297/2156/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2020 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Михайлишин В. М., за участю секретаря Куні О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі Центру надання адміністративних послуг про визнання особи, такою що втратила право користування житлом,
ВСТАНОВИВ:
12 жовтня 2020 року до Берегівського районного суду Закарпатської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі ЦНАП про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 08.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. При укладенні договору між позивачем та відповідачем (колишнім власником квартири) було досягнуто домовленість про те, що останній зобов`язується добровільно знятися з реєстрації особисто та зняти з реєстрації осіб, які проживали у квартирі до 11.10.2020 року.
Однак, згідно довідки ЦНАП виконавчого комітету Берегівської міської ради від 12.10.2020 року за №5069 відповідач залишається зареєстрованим за місцем проживання у вищевказаній квартирі. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язки, взяті на себе згідно договору, чим порушив їх домовленість. На даний час відповідач не проживає в квартирі, оскільки фактично проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, відповідач добровільно не бажає знятися з реєстрації, тому факт його реєстрації в квартирі позивача створює перешкоди в отриманні субсидії останньому, а також впливає на розмір комунальних послуг та створює інші незручності для позивача. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив не подав, однак подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 19).
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Нормами ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України).
Згідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 08.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Романович І.В. за № 2283 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив у цілому квартиру за АДРЕСА_3 (а.с. 5-6).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2020 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності в цілому ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до довідки № 5069 від 12.10.2020 року, виданої Центром з надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради, у квартирі АДРЕСА_3 , зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не подав, а навпаки визнав позов.
Згідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та добровільно не знявся із реєстрації місця проживання, чим порушує права власника, тому позов є підставним і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16,321, 391, 405, 406 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), мешканця АДРЕСА_4 до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі ЦНАП, яке знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683 про визнання особи, такою що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області.
Суддя Михайлишин В. М.
Судове рішення № 93194503, Берегівський районний суд Закарпатської області було прийнято 19.11.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 297/2156/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: