Рішення № 93194301, 30.11.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа номер 243/9605/20

Провадження № 2/243/2951/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

«30» листопада 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Близнюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10004/0570, Перша філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_2 , про припинення обтяження на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10004/0570 Перша філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_4 , про припинення обтяження на житловий будинок, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона на підставі Договору купівлі – продажу, укладеного 26 листопада 2007 року з ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0878 га, кадастровий номер 1424284700:02:000:0051 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також недобудованого житлового будинку, готовністю 63%, однак, при зверненні до державного реєстратора їй стало відомо про наявність обтяження на її майно.

У 2010 році вона добудувала будинок та ввела його в експлуатацію, отримала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно 12 травня 2010 року.

В 2020 році вона здійснила зміни у будівництві домоволодіння та з цього приводу звернулася до реєстратора з метою державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно, де їй стало відомо, що на її будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 19 липня 2005 року Другою Слов`янською державною нотаріальною конторою накладено арешт за заявою Слов`янського відділення №2868 Ощадбанку, також зазначено, що власником цього майна є ОСОБА_4 , однак саме ОСОБА_4 ніколи не був власником її майна, а саме: будинку, що належить їй на праві приватної власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить суд скасувати державну реєстрацію обтяження та припинити тип обтяження - заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2200093; зареєстровано 19 липня 2005 року за №2200093 реєстратором: Друга Слов`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження:не вказано, Б/н, Слов`янський ощадбанк №2868, об`єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_4 ; додаткові дані: Архівний номер: 2689186DONETSK602, архівна дата: 12 грудня 2000 року, дата виникнення: 21 листопада 1995 року, № реєстру 193300-972, внутр. D801CC2D2DF12E2B3430, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

30 листопада 2020 року до суду надала Заяву, в який просить суд розглянути справу без її участі, та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача – Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" – Павленко Л.М., який діє на підставі Довіреності №19/3-02/343 від 24 грудня 2019 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, не з`явився.

20 листопада 2020 року до суду надав Відзив на позовну заяву в якому просив суд справу розглянути у його відсутності, а також зазначив, що не визнає вимоги позивача, оскільки проведення реєстраційних дій із нерухомим майном на території України законодавцем віднесено до функцій державних реєстраторів, Банки не наділені такими повноваженнями, тобто не є суб`єктом організаційної системи державної реєстрації прав.

Отже, відповідно до діючого законодавства Банк не є органом або суб`єктом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації.

На вимогу позивача, заявлену стосовно скасування державної реєстрації обтяження з врахуванням положень ч. З ст. 26 Закону № 1952-ІУ, якою зокрема визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Виходячи зі змісту ст. 74 Закону України «Про нотаріат» підставою зняття заборони може бути саме обставини погашення позики, припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, повідомлення про настання яких подається нотаріусу.

Однак, з наданих Позивачем доказів неможливо встановити не тільки факт припинення такого обтяження, але і підставу його реєстрації, а відсутність ідентифікаційного номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) особи, яка визначена власником майна, щодо якого зареєстровано обтяження, не дає можливості ідентифікувати таку особу.

Вважає, наведені у позовній заяві доводи в обґрунтування пред`явлення вимог до Банку є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами.

Позивач пов`язує порушення його права власності з наявністю у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження - заборони (архівний запис), який внесено за реєстраційним № 2200093 реєстратором: Друга Слов`янська державна нотаріальна контора, власником майна зазначений ОСОБА_4 .

З вищезазначеного, слідує, що реєстрація обтяження, яке, на думку позивача, порушує його права, здійснена Другою Слов`янською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження не вказана, а зазначені у відповідній графі дані: Б/н, Слов`янський Ощадбанк № 2286, не підтверджують доводів позивача щодо підстави обтяження.

Позивач, зазначаючи за текстом позовної заяви про те, що обтяження на нерухоме майно було зареєстровано на підставі заяви Банку, доказів на підтвердження цієї обставини не надає та в порушення п. 5 ч. З ст. 175 ЦПК України не зазначає такі докази.

Так само жодних належних доказів того, що обтяження зареєстровано за заявою Банку не наведено.

Вважає, що позивачем не обґрунтовано пред`явлення вимоги саме до Ощадбанку та ОСОБА_4 , не викладено обставин, яким чином останні порушують її право власності на майно.

Враховуючи вищезазначене, АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_3 про припинення обтяження на житловий будинок та відповідно відсутні підстави для задоволення пред`явлених до АТ «Ощадбанк» позовних вимог.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача ОСОБА_3 (а.с. 56-57).

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, з Заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10004/0570 Перша філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_4 , про припинення обтяження на житловий будинок підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 12 травня 2010 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності від 12 травня 2010 року, видане Мирненською сільською радою (а.с. 21).

Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження: заборона на нерухоме майно за реєстраційним номером 2200093, зареєстровано 19 липня 2005 року за №2200093 реєстратором: Друга Слов`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження:не вказано, Б/н, Слов`янський ощадбанк №2868, об`єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_4 ; додаткові дані: Архівний номер: 2689186DONETSK602, архівна дата: 12 грудня 2000 року, дата виникнення: 21 листопада 1995 року, № реєстру 193300-972, внутр. №D801CC2D2DF12E2B3430 (а.с. 21).

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 ніколи не був власником її будинку, що належить їй на праві приватної власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Через накладений арешт на свій будинок вона не може вільно розпорядитися своєю власністю через наявність обтяження на її майно, власником якого зазначений ОСОБА_4 .

Так, з Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДН № 008897 від 09 жовтня 2003 року, вбачається, що ОСОБА_5 на підставі Рішення Мирненської сільської ради від 25 червня 2003 року за № 4-11/75, є власником земельної ділянки 0,0878 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (а.с. 15).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 2-7646/2007 від 19 грудня 2007 року, яке набуло законної сили 29 грудня 2007 року, за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку 0,0878 га,, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на ній незакінчений будівництвом об`єкт, готовністю 63%, який складається з недобудованого житлового будинку – А1, сараю Б, вбиральні, душу –В, літньої кухні – Г (а.с. 18).

З Довідки №2664-3/0.46/01 від 21 жовтня 2020 року виданої Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації», вбачається, що за первинною інвентаризацією нерухомого майна – об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 63%, за адресою: АДРЕСА_1 , зверталася ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 31 січня 2008 року зверталася до КП «БТІ» із заявою про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 63% за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2007 року по справі № 2-7646/2007. Реєстрацію проведено за №22086460.

02 лютого 2010 року за Заявою ОСОБА_3 було проведено технічну інвентаризацію закінченого житлового будинку з господарськими будовами та спорудами, 02 березня 2010 року отримано сертифікат відповідно до норм ДБН.

12 травня 2010 року ОСОБА_3 Мирненською сільською радою видано Свідоцтво про право власності на вищезазначене майно. Дані про арешт майна в КП БТІ відсутні (а.с. 25).

21 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до АТ «Ощадбанк» з Заявою про надання відомостей про те, на якій підставі накладено арешт на її будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на що АТ «Державний Ощадний банк України» 06 серпня 2020 року за №104.20-12/1/5992/53177/2020-04 повідомили, що у зв`язку з недостатньою інформацією стосовно ОСОБА_4 , банком неможливо ідентифікувати вказану особу, а також роз`яснено, що вона має право звернутися до суду для зняття заборони відчуження нерухомого майна, яке перебувало у заставі (а.с. 24).

Так, Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року, у Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області було витребувано належним чином завірені копії документів у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії, а саме: накладення заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2200093; зареєстровано 19 липня 2005 року.

З Листа № 661/02-17 від 12 листопада 2020 року, завідуючої Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області, вбачається, що всі документи по 1999 рік включно передані на зберігання до державного нотаріального архіву у м. Донецьку, тому не має можливості надати належним чином завірені копії документів у зв`язку із забороною відчуження, накладену на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 . Надається копія сторінки алфавітної книги обліку заборони відчуження і арештів на нерухоме майно та фотокопія сторінки реєстру для реєстрації заборони відчуження стосовно ОСОБА_4 (а.с.46)

Так, з копії сторінки Алфавітної книги обліку заборони відчуження і арештів на нерухоме майно та фотокопії сторінки Реєстру для реєстрації заборони відчуження вбачається, що 21 листопада 1995 року за Заявою Слов`янського відділення №2868 Ощадного банку України на майно позичальника ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , накладено арешт (а.с.47, 48 ).

Тому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача АТ «Державний Ощадний банк України» на ті підстави, що позивачем не надано жодних належних доказів того, що обтяження зареєстровано за заявою Банку та, що позивачем не обґрунтовано пред`явлення вимоги саме до Ощадбанку та ОСОБА_4 , та не викладено обставин, яким чином останні порушують її право власності на майно, оскільки такі пояснення спростовуються інформацією, наданою державним нотаріусом Другої Слов`янської нотаріальної контори Донецької області, з якої вбачається, що саме за Заявою Слов`янського відділення №2868 Ощадного банку України на майно позичальника ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , накладено арешт.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 41 Конституції України та п.2, ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності в порядку спадкування.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року N31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року № 364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року, відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови Кабінету Міністрів України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 04.06.2009 щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна за заявою: установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підставою для реєстрації обтяжень є в тому числі визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Встановлено, що заборона на майно, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки, унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Враховуючи те, що Друга Слов`янська нотаріальна контора Донецької області державна нотаріальна контора, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

Заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки саме банком ініціювалось питання накладення арешту на майно, а саме за повідомленням Слов`янського відділення №2868 ощадбанку від 21 листопада 1995 року.

Скасування вказаного обтяження не порушить і права банку, оскільки відповідачем не надано жодного доказу, що ОСОБА_3 отримувала у АТ «Ощадбанк» позику, кредит, внаслідок чого на її майно було накладено арешт.

Проаналізувавши зібрані і досліджені докази в їх сукупності, приймаючи до уваги те, що в Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10004/0570, Перша філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" відсутні будь-які документи щодо заборгованості по кредиту ОСОБА_3 , та те що банк не може припинити заборону і відповідно направити подання про зняття заборони, а органи державної влади не мають можливості зняти обмеження з власної ініціативи, а лише за зверненням, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані із зверненням до суду, тому суд приходить до переконання про віднесення судових витрат на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.ст. 73, 74 Закону України "Про нотаріат", п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209-218 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Державний Ощадний банк України" в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10004/0570, Перша філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_2 , про припинення обтяження на житловий будинок - задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію обтяження та припинити тип обтяження - заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2200093; зареєстровано 19 липня 2005 року за №2200093 реєстратором: Друга Слов`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: не вказано, Б/н, Слов`янський Ощадбанк №2868, об`єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_6 ; додаткові дані: Архівний номер: 2689186DONETSK602, архівна дата: 12 грудня 2000 року, дата виникнення: 21 листопада 1995 року, № реєстру 193300-972, внутр. №D801CC2D2DF12E2B3430, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий:

суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова