Рішення № 93185900, 25.11.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1952/20

Провадження № 2/484/947/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання -Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позову зазначено, що 23.06.2018року між Банком та відповідачем укладений договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання №470696316 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Того ж дня сторони підписали заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій відповідач просив банк надати йому кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на його картковий рахунок. На підставі вказаних заяв Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту в сумі 24500 грн. з можливим подальшим збільшенням до 250 000грн. під 38% річних строком на 60 місяців. У вказаному договорі сторонами було обумовлено сплату позичальником пені та комісійної винагороди за зняття готівкових коштів, наданих в кредит.

Банк належним чином виконав всі умови договору, надавши кредит. Але позичальник своїх обов`язків за договором належними чином не виконував, що спричинило прострочку погашення платежів.

У зв`язку з цим, станом на 16.04.2020року у позичальника утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 40225,38грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 23888,72 грн., за відсотками - 9810,65 грн., заборгованості з комісії - 609,75 грн., пені - 2837,87грн., 3% річних від прострочених сум заборгованості - 850,49 грн., втрат від інфляції - 453,74грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою від 03.07.2020р. позовна заява прийнята до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначене перше судове засідання на 29.07.2020р., визначені строки для подачі заяв по суті.

29.07.2020р. розгляд справи був відкладений через неявку відповідача на 18.09.2020р.

Судові засідання 18.09.2020р., 02.10.2020р. за клопотанням відповідача відкладались на інші дати.

26.10.2020р ухвалою суду витребуваний у позивача обґрунтований розрахунок сум заборгованості за кредитним договором станом саме на 16.04.2020р.

Представник позивача на судове засідання 25.11.2020р. не з`явився, надав заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити в повному обсязі, розглядати справу без його участі.

Відповідач на судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, .

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку

23.06.2018 року між Банком та відповідачем укладений договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання 470696316 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Того ж дня сторони підписали заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій відповідач просив банк надати йому кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на його картковий рахунок. На підставі вказаних заяв Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 24500грн. під 35% річних строком на 60 місяців, з комісійною винагородою за зняття готівкових коштів, наданих в кредит, у розмірі 2,50% від суми таких коштів, яка сплачується при знятті вказаних коштів в усіх банкоматах, у касах банку з використанням платіжного терміналу та пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу, та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати суми комісійної винагороди, але не більше 15% суми простроченого платежу.

Вказане свідчить, що сторони погодили умови щодо сплати позичальником кредиту, процентів за його користування, комісії та пені.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Статті 526, 612, 625ЦК України передбачають,що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Положення статей 627-629 ЦК України регламентують, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В позовній заяві вказано, що станом на 16.04.2020року внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 40225,38грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 23888,72 грн., за відсотками - 9810,65 грн., заборгованості з комісії - 609,75 грн., пені - 2837,87грн., 3% річних від прострочених сум заборгованості - 850,49 грн., втрат від інфляції - 453,74грн.

Однак, із розрахунку, наданого позивачем вбачається, що заборгованість у вказаній сумі зроблений фактично станом на 05.11.2019р.

Згідно виписки по картковому рахунку відповідача, доданого банком до позову, вбачається, що Банком були здійснені перекази на кредитний рахунок відповідача як договірне списання з рахунку для погашення грошових зобов`язань перед Банком: 10.03.2020р. о 14:21год. на суму 34309,12грн., 11.03.2020р. о 12:04год - 11955,02грн., 24.03.2020р. о 14:13год. - 1927,37грн., 31.03.2020р. о 12:11год. - 61,03грн., всього 48252,54грн.

У заяві від 25.11.2020р. представник банка вказала, що дійсно зазначені перекази відбулись, але кошти не були зараховані на погашення по балансовим рахункам заборгованості через те, що рахунок 2620 клієнта арештований, отже в розрахунку заборгованості дані кошти не відображені.

Однак, вказане вище свідчить про те, що з рахунку відповідача Банком був здійснений переказ грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак позивачем не доведено, що саме через дії або бездіяльність відповідача порушені права позивача, отже в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу від 23.06.2018р. станом на 16.04.2020р. в сумі 40 225,38 грн. залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва

Повне судове рішення складене 30.11.2020р.