Рішення № 93176503, 25.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3850/20

Провадження № 2/185/2662/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства « Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

У червні 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в якому просить: стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за вересень 2016 року в сумі 4042,06 грн, за жовтень 2016 року в сумі 3874,01 грн, за листопад 2016 року в сумі 4100,84 грн, за грудень 2016 року в сумі 4424,80 грн, за січень 2017 року в сумі 4179,87 грн, за лютий 2017 року в сумі 3824,70 грн, за березень 2017 року в сумі 4202,47 грн, за квітень 2017 року в сумі 1952,25 грн, за травень 2017 року в сумі 4521,75 грн, а всього - 35119,75 грн; допустити негайне виконання судового рішення в межах місячної суми стягнення в сумі 2943,09 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 19 травня 2017 року позивач була звільнена з ПАТ «Українська залізниця» згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, де працювала оператором котельні третього розряду у регіональній філії, яка не має статусу юридичної особи. В грубе порушення вимог закону, з вересня 2016 року заробітна плата роботодавцем стала виплачуватися нерегулярно. На даний час у відповідача перед позивачем є нарахована, але не виплачена заборгованість по заробітній платі з вересня 2016 року по травень 2017 року в сумі 35119,75 грн.

У судове засідання позивач не з`явилася, надіслала на електронну пошту заяву, відповідно до якої просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Згідно відзиву на позов від 06.10.2020 року просив відмовити в позові ОСОБА_1 .

Ознайомившись з письмовими доказами, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд приходить до наступних доказів.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що з 19.03.2016 року по 19.05.2017 року позивач ОСОБА_1 перебувала на посаді оператора котельні третього розряду котельні 93 кварталу Дільниці газових котелень та 19.05.2017 року була звільнена за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.7-9).

Згідно розрахунків, наданих позивачем, останній було нараховано заробітну плату: за вересень 2016 року в сумі 4042,06 грн; за жовтень 2016 року в сумі 3874,01 грн; за листопад 2016 року в сумі 4100,84 грн; за грудень 2016 року в сумі 4424,80 грн; за січень 2017 року в сумі 4179,87 грн; за лютий 2017 року в сумі 3824,70 грн; за березень 2017 року в сумі 4202,47 грн; за квітень 2017 року в сумі 1952,25 грн; за травень 2017 року в сумі 4521,75 грн (а.с.11-13).

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України про суми виплачених доходів від 17.09.2020 року, позивачу ОСОБА_1 регіональною філію «Донецька Залізниця» було виплачено заробітну плату з третього кварталу 2016 року по перший квартал 2017 року в сумі 28648,60 грн (а.с.34).

Тобто позивачу була виплачена заробітна плата з вересня 2016 року по березень 2017 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за вказаний період є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати за квітень-травень 2017 року, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, що перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією. АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні облікові документи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду, що вона виконувала роботу у квітні-травні 2017 року, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. Сам факт перебування у трудових відносинах з відповідачем за відомостями записів у трудовій книжці позивача не свідчить про виконання останнім своїх трудових функції. Надані позивачем розрахунки заробітної плати суд не може визнати допустими доказами та стягнути лише на їх підставі кошти з відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місце проживання: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Суддя М. М. Перекопський