Рішення № 93176313, 30.11.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7070/20

Провадження № 2/204/1962/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, яким просила суд стягнути з відповідача на її середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у сумі 12789 грн., стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 11.08.2003 року по 27.05.2020 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 27 травня 2020 року позивач подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Станом на день, на наступний день за днем звільнення відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем. 11 вересня 2020 року відповідачем сплачено позивачу заробітну плату в порядку добровільного виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасно проведеним розрахунком при звільненні, відповідачем були порушені права позивача, у зв`язку з чим остання звернулася до суду з позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, через канцелярію суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання, повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності суду, не надав. Заяв про перенесення розгляду справи, не подавав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» з 11.08.2003 року.

Відповідно до заяви про звільнення №80-186 від 27.05.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію 27.05.2020 року (арк.с.5).

Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сума не виплаченої заробітної плати становить: за травень 2019 року - 3604,51 грн., за червень 2019 року - 4891,29 грн., за липень 2019 року - 4880,96 грн., за серпень 2019 року - 6319,10 грн., за вересень 2019 року - 6495 грн., за жовтень 2019 року - 6289,38 грн., за листопад 2020 року - 5866,03 грн., за грудень 2019 року - 4829,45 грн., за січень 2020 року - 4721,22 грн., за лютий 2020 року - 3422,94 грн., за березень 2020 року - 1518,57 грн. (арк.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що позивач має право на виплату середнього заробітку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 2371 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат- незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З урахуванням вказаних висновків Конституційного Суду України Верховний Суд України у постанові від 22.01.2014 року у справі № 6-159цс13 зазначив, що невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 зазначеного Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі й за рішенням суду.

Також у постанові від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13 Верховний Суд України навів правові висновки, згідно з якими після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При цьому середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 .

Згідно абз.3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-1093цс15.

Як встановлено відповідно до матеріалів справи, позивач звільнена з 27 травня 2020 року, отже, середня заробітна плата має обчислюватись виходячи з її заробітної плати без виключення сум відрахування на податки та збори за січень, лютий 2020 року, поділеної на кількість відпрацьованих днів за цей період.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці становить: за січень 2020 року - 4721 грн. 22 коп., за лютий 2020 року - 3422 грн. 94 коп., що разом складає - 8144 грн. 16 коп. (4721 грн. 22 коп. + 3422 грн. 94 коп.), поділена на кількість робочих днів за два місяці (21 день +20 день = 41 ) = 198 грн. 64 коп.

Середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 28 травня 2020 року по день розрахунку -11 вересня 2020 року. Кількість днів затримки розрахунку складає 73 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2020 року по 11 вересня 2020 року повинен бути обчислений наступним чином: 73 дні х 198 грн. 64 коп. = 14500 грн. 72 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, доказів про своєчасність проведення розрахунку з заробітної плати, не надав, що суд розцінює, як визнання відповідачем фактів, зазначених позивачем у позові.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З урахуванням зазначеного, та виходячи з вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшла своє підтвердження у судовому засідання та підлягає стягненню з відповідача у сумі 12789 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3,4,38, 47, 116, 117, 237 - 1 КЗпП України, ст.ст.15,16, 23, 430 ЦК України, ЗУ «Про оплату праці», «Порядку обчислення середньої заробітної плати», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, «Порядком обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 13, 76, 77-78, 81-83, 133, 137, 141, 210, 247, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28 травня 2020 року по 11 вересня 2020 року у сумі - 12789 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук