Рішення № 93174371, 16.11.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/443/20 2/303/646/20

ряд. стат. звіту - 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дорош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» та державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Альфа-Банк» та державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що 10.09.2019 року АТ «Укрсоцбанк» було реорганізовано та приєднано до АТ «Альфа-Банк», який і став правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

30.07.2008 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Договір кредиту №305/92-Ж-08, за умовами якого отримала кредит у сумі 12 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 29.07.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки №305/92-Ж-08, відповідно до якого позивач передав в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03.09.2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у розмірі 14 246,45 доларів США.

14.01.2020 року позивач отримала від відповідача АТ «Альфа-банк» лист про добровільне виселення. Крім цього, в ньому було зазначено, що 29.05.2019 року Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Відповідно до довідки №197034656 позивачу стало відомо, що 03.06.2019 року Велятинською сільською радою Хустського району в особі державного реєстратора Горщар М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47165263 від 03.06.2019 року та зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .

З даним рішенням відповідачів позивач не згідний і вважає, що воно було прийняте з грубим порушенням норм законодавства, зокрема відчуження майна відбулося без згоди позивача. Крім цього, на момент набуття права власності на предмет іпотеки, оцінка майна не була проведена.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задоволити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Дорош І.І. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав зазначених в поданому відзиві на позовну заяву.

Відповідач державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар М.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, які були надані сторонами у справі і надаючи їм оцінку як в цілому, так і кожному доказу, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 30.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №305/92-Ж-08, який забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №305/92-Ж-08 від 30.07.2008 року. Предметом іпотеки є домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 16-19).

Із листа АТ «Альфа-Банк» №104362-23.1 від 11.11.2019 року слідує, що останні повідомляють ОСОБА_1 про відсутність претензій щодо виконання зобов`язань за кредитним договором №305/92-Ж-08 від 30.07.2008 року у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки (а.с. 19).

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17119585 від 19.12.2007 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 20, 21).

Згідно Довідки виданої виконкомом Страбичівської сільської ради №2051/02-27 від 14.12.2017 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входить її чоловік ОСОБА_2 (а.с. 22).

Відповідно до листа АТ «Альфа-Банк» №К/И/АБ/Б від 20.08.2019 року останні повідомляють ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про добровільне виселення з буд. АДРЕСА_2 (а.с. 23).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №197034656 від 21.01.2020 року вбачається, що 29.05.2019 року державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Горщар М.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію буд. АДРЕСА_1 , власником якого стало АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 27-29).

03.09.2014 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду позов ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту у розмірі 14 246,45 доларів США (а.с. 30).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що АТ «Укрсоцбанк» повідомляв ОСОБА_1 про сплату суми боргу, лист якого остання отримала 15.03.2019 року (а.с. 72-74).

Із висновку про вартість майна проведеного ТОВ «Бізнес Ассіст» вбачається, що станом на 18.02.2019 року ринкова вартість будинку, який є предметом іпотеки, складає 448 608 гривень (а.с. 75).

Дані правовідносини регулюються нормами ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридц`ятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі іпотеки №305/92-Ж-08 від 30.07.2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , сторони обумовили, зокрема п.4.5-4.5.5, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

* на підставі рішення суду; або

* на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

* шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; або

* шляхом продажу Предмета Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі – покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку»; або

* шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (а.с. 17).

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Разом з тим, беручи до уваги вищезазначені встановлені судом факти, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що будинок АДРЕСА_1 , використовується нею як місце постійного проживання та про те, що в неї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Крім цього, позивач не надала суду належні та допустимі докази, які б спростували твердження представника відповідача того факту, що позивача не було повідомлено про намір відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позивачем зобов`язання, а також нею не було доведено, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме письмову вимогу, надану представником відповідача, нею не було отримано. Також в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження і той факт, що відповідачами не було визначено оцінку предмета іпотеки на момент набуття відповідачем права власності, оскільки воно було спростовано наданим представником відповідача Висновком про вартість майна.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачами, під час звернення стягнення на предмет іпотеки, який здійснювався у позасудовому порядку, не було допущено порушень умов договору та прав позивача, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33-37 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис про право власності № 31826985 від 29.05.2019 року на нерухоме майно – житловий будинок, загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, місце знаходження м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100.

Відповідач: державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар Михайло Васильович, місце знаходження с.Велятино, вул.Миру, 72, Хустський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 26.11.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір