Рішення № 93173477, 30.11.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5866/20

2/264/1475/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"30" листопада 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., за участю секретаря судового засідання Скудар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третя маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку нерухомого майна у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що в грудні 2011 року помер її батько - ОСОБА_3 , який був власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину будинку, оскільки дружина покійного скористалась правом, передбаченим статтею 60 Сімейного кодексу України і заявила про бажання отримати свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку, як спільне майно подружжя. Після смерті батька спадкування 1/2 частини належного йому будинку відбулось за законом та спадкові права оформив відповідач, отримавши свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку будинку, та позивачка, яка отримала свідоцтво про право власності на спадщину в розмірі 2/6 частки (з урахуванням частки, від якої відмовилась її мати на користь дочки). Таким чином спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 було повністю завершено. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . За період життя спадкодавець не залишила заповіту, а спадкоємцями першої черги за законом є діти покійної: позивачка та відповідач, які мають право по 1/4 частки будинку. З метою отримання належної їй частки позивачка звернулась до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що спадкодавцем не отримувався правовстановлюючий документ на свою частку будинку АДРЕСА_1 . Посилаючись на положення статті 60 СК України та ст.71 Закону України «Про нотаріат» позивачка зазначає, що хоча її мати і не отримувала правовстановлюючого документу на свою частку майна, проте це не позбавляє її самого права на це майно. А наявні у справі документи та постанови нотаріуса вказують на те, що спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя та спадщина після їх смерті відкривалась на 50 відсотків кожного з них.

На підставі цього просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка в судове засідання не прибула, через канцелярію суду надіслала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила проводити розгляд справи без її присутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату та часу розгляду справи був повідомлений належним чином, письмового відзиву до суду не надав.

Представник третьої особи Третьої маріупольської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, надіслав до суду лист про розгляд справи без їх участі.

У цьому випадку суд вважає доцільним ухвалити заочне рішення, оскільки відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що батьками позивачки та відповідача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 25 червня 1988 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 03 березня 2003 року був розірваний.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 20 березня 2004 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб та дружина змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Таким чином, вказані докази свідчать, що позивачка ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку за АДРЕСА_1 з відповідними до цієї частки надвірними прибудовами і спорудами, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_6 , виданого виконавчим комітетом маріупольської міської ради народних депутатів Донецької області 29 червня 1992 року та зареєстрованого в Маріупольському міському бюро технічної інвентаризації 29 червня 1992 року і записано в реєстрову книгу за №37653.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори 11 листопада 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за №1-735, позивачка отримала у власність 2/3 частки спадщині (у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилась дружина спадкодавця ОСОБА_4 ), а саме позивачка отримала: 2/6 частки спадкового майна після смерті батька - ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частки житлового будинку за АДРЕСА_1 на земельній ділянці Маріупольської міської ради Донецької області. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ А-1, житлова прибудова літ.А1-1, прибудова а-1, прибудова літ.а-2, ганок літ. а4, тамбур літ.а1-1, тамбур літ.а3-1, усього загальною площею 106,0 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м., убиральня літ.Б-1, гараж літ.В-1, огорожа №1, замощення 1.

Згадані 1/2 частка житлового будинку з відповідними до цієї частки надвірними прибудовами та спорудами належали померлому на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_6 , виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради народних депутатів Донецької області 29 червня 1992 року та зареєстрованого в Маріупольському міському бюро технічної інвентаризації 29 червня 1992 року і записано в реєстрову книгу за №37653.

Також у вказаному свідоцтві про право на спадщину відображено, що другим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 на 1/3 частку у спадщині, якому свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку ще не видано.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188428899 від 12.11.2019 року за позивачкою зареєстровано в державному реєстрі право власності на 2/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , які вона набула у власність в порядку спадкування за законом після смерті батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_7 від 28.10.2014 року.

Як вбачається із спадкової справи №251/2015, заведеної державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк звернулась ОСОБА_1 . Також крім позивачки спадкоємцем першої черги за законом є син померлої - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №40261365 від 28 квітня 2015 року в спадковому реєстрі відсутня інформація про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) №40261345 від 28.04.2015 року в спадковому реєстрі відсутня інформація про видачу покійною ОСОБА_4 заповітів або укладання спадкових договорів.

За результатами розгляду заяви позивачки про прийняття спадщини після смерті її матері державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори 04 жовтня 2019 року прийнято постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку з відповідними до цієї частки надвірними прибудовами та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відмова нотаріуса обґрунтована тим, що спадкоємець померлої - ОСОБА_1 не надала нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Отже позивачка за відсутності у неї правовстановлюючого документа на право власності на частку житлового будинку за спадкодавцем позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у зв`язку із чим звернулась до суду із позовом.

При вирішенні спору суд керується наступними положеннями закону.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Так предметом спору є можливість набуття права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинок АДРЕСА_1 , який належить спадкодавцю ОСОБА_4 , яка за життя не оформила своїх документальних прав на спільне сумісне майно подружжя.

Згідно з свідоцтвом № НОМЕР_6 про право особистої власності на будівлю, виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради народних депутатів Донецької області 29 червня 1992 року та зареєстрованого в Маріупольському міському бюро технічної інвентаризації 29 червня 1992 року і записано в реєстрову книгу за №37653, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Також як вбачається з матеріалів справи з 05 листопада 1955 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 05.11.1955 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00024148005 від 04 жовтня 2019 року.

Відомостей про розірвання шлюбу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з частиною 1 статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Аналогічні положення закріплені в нині діючій редакції статей 60 та 70 СК України, що поширює правовий режим спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, і є продовженням загальної норми ч. 3 ст. 368 ЦК України, яка передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано за ОСОБА_3 є спільною сумісною власністю подружжя, тобто 1/2 частки належала ОСОБА_4 , яка після смерті чоловіка в 2011 році згідно з матеріалами спадкової справи звернулась до нотаріуса та виявила бажання згідно з статтею 60 Сімейного кодексу України одержати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, що також зафіксовано в постанові державного нотаріусу від 04.10.2019 року за №2908/02-31.

Тому при вирішенні спору та встановленні обсягу частки в спадковому майні після смерті подружжя суд враховує, що спір стосується лише 1/2 частини спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 .

Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Виходячи із вказаних норм, суд вважає, що ОСОБА_4 мала право на частку в спільному майні подружжя та належним чином після смерті чоловіка звернулась до нотаріусу за видачею свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, проте за життя не встигла отримати правовстановлюючий документ.

Оскільки позивачка, є дочкою померлої ОСОБА_4 , тому є спадкоємцем за законом першої черги та має право на спадкування 1/2 частки спадкового майна, належного ОСОБА_4 .

В той же час іншим спадкоємцем за законом першої черги є відповідач, як син спадкодавця, який також має право на 1/2 частку спадкової маси після смерті матері.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року по справі №523/3522/16-ц, та в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд враховує, що відсутність реєстрації права власності на 1/2 частку спірного будинку АДРЕСА_1 за спадкодавцем ОСОБА_4 , а також відсутність у неї свідоцтва про право власності на спільне сумісне майно подружжя після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації позивачкою права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спільне сумісне майно подружжя та не здійснив державну реєстрацію права.

Виходячи із вказаних положень закону, спадкоємець і так само один із подружжя вважається таким, що прийняв у власність і заявив про свої права на частку в спільному майні подружжя після звернення із заявою до нотаріусу в порядку статті 71 Закону України «Про нотаріат» незалежно від отримання свідоцтва про право на майно. Отже позивачка, яка своєчасно звернулася до нотаріусу після смерті своєї матері із заявою про прийняття спадщини, має право на отримання у власність в порядку спадкування за законом після смерті матері 1/2 частки від спадкової маси, що становить 1/4 частка спірного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути - визнання права.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із урахуванням всіх обставин суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому можливо визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку спірного будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 11, 16, 328, 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 77, 82, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третя маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку нерухомого майна у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2020 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов