Рішення № 93172828, 25.11.2020, Волноваський районний суд Донецької області

263/12197/18

2/221/67/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мохова Є.І.

за участю секретаря судового засідання Бридня О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

встановив :

У вересні 2018 року ГУНП в Донецькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регрессу.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.09.2017 о 22:00год., в Центральному районі м.Маріуполя на перехресті вул. Куінджи та вул. Успенської відбулась ДТП, внаслідок якої автомобіль ГАЗ «Газель» державний номер НОМЕР_1 який належить до сфери управління ГУНП в Донецькій області, та транспортний засіб громадянина ОСОБА_2 Hyundai ІХ35 державний номер НОМЕР_2 отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальну шкоду.

Винним у ДТП визнано командира відділення №1 вводу конвойної служби ІТТ №2 (м.Волноваха) ГУНП в Донецької області ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем марки ГАЗ3302 Газель, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності Мар`янівському РВ ГУМВС в Донецької області, проігнорував червоний сигнал світлофору, виїхав на перехрестя де скоїв зіткнення з автомобілем позивача, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 14.11.2017 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2017 року з відповідача ГУНП в Донецької області, як власника транспортного засобу та роботодавця особи винної у настанні ДТП, на користь ОСОБА_2 стягнуто майнову шкоду, за виключенням суми страхового відшкодування, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 252569 грн 20 коп, витрати, пов`язані з проведенням оцінки завданної шкоди, у розмірі 2000 грн, послуги евакуатора у розмірі 800 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2553 грн 70 коп, а всього стягнути 257922 грн 90 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача шкоду спричинену пошкодженням автомобілем марки ГАЗ3302 «Газель», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності Мар`янівському РВ ГУМВС в Донецької області, однак 30 листопада 2018 року направив до суду уточнення позовних вимог у якому відмовився від стягнення шкоди спричинененої пошкодженням автомобілю марки ГАЗ3302 «Газель» оскільки відповідач повністю відремонтував транспортний засіб за свій рахунок.

Представник відповідача направив до суду свої заперечення проти позову, де вказував, що причиною ДТП є велике фізичне навантаження на відповідача з боку керівництва, тому просив у позові відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але подав суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника ГУНП в Донецькій області. Крім того, представник у поданій заяві, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, подав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.09.2017 о 22:00год., в Центральному районі м.Маріуполя на перехресті вул. Куінджи та вул. Успенської відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ «Газель» державний номер НОМЕР_1 , який належить до сфери управління ГУНП в Донецькій області, проігнорував червоний сигнал світлофору, виїхав на перехрестя де скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль ГАЗ «Газель» державний номер НОМЕР_1 який належить до сфери управління ГУНП в Донецькій області, та транспортний засіб громадянина ОСОБА_2 Hyundai НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальну шкоду.

Постановою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2017 року винним у ДТП визнано командира відділення №1 вводу конвойної служби ІТТ №2 (м.Волноваха) ГУНП в Донецької області ОСОБА_1 , який свою провину у вчиненні ДТП визнав у повному обсязі, та та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.18-19)

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2017 року з відповідача ГУНП в Донецької області, як власника транспортного засобу та роботодавця особи винної у настанні ДТП, на користь ОСОБА_2 за виключенням суми страхового відшкодування у розмірі 99000 грн, стягнуто матеріальну шкоду, яка полягає у вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 252569 грн 20 коп, витрати, пов`язані з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 2000 грн, послуги евакуатора у розмірі 800 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2553 грн 70 коп, а всього стягнути 257922 грн 90 коп. (а.с. 20-22)

27.07.2018 року ГУНП в Донецької області виплачено ОСОБА_2 відповідно до платіжних доручень №3612, №3613, №3614, № 3618 252569,2 грн.,матеріальної шкоди. (а.с.7,8,9)

Таким чином, з моменту виконання позивачем зобов`язання, у ГУНП в Донецької області виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь ГУНП в Донецької області 252 569,2 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків та судовий збір у розмірі 3 868,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національну поліцію поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського,проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. При цьому згідно з ч. 1 ст. 59 вищезазначеного Закону, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Натомість, відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. А ст. 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм за трудовим договором із фізичними особами. власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Поліцейські не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу в лавах Національної поліції України. При цьому порядок проходження служби у Національній поліції України урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію , у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Виходячи з наведеного вбачається, що на поліцейських, які проходять службу у Національній поліції України, положення Кодексу законів про працю України та іншого загального законодавства в сфері трудових правовідносин не поширюються.

Чинне законодавство України не передбачає обмежень щодо матеріальної відповідальності поліцейського за шкоду, нанесену третій особі, а не органу, в якому такий поліцейський проходить службу.

Приписи ч. 1 ст. 132 КЗпП України не можуть бути застосовані до регресних вимог про відшкодування шкоди, оскільки у вказаній нормі чітко зазначено, що вона поширюється на випадки заподіяння шкоди робітником саме роботодавцеві під час виконання трудових обов`язків, а не будь-яким іншим стороннім особам.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресна вимога носить похідний характер і виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути названо основним. Регресне зобов`язання завжди є похідним від основного, оскільки коли припиняє дію основне, то виникає регресне зобов`язання.

Підставою даного позову є заподіяння відповідачем шкоди не ГУНП в Донецької області а третій особі ОСОБА_2 , власнику транспортного засобу Hyundai ІХ35 державний номер НОМЕР_2 внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій.

У зв`язку з виконанням позивачем обов`язку перед третьою особою, ОСОБА_2 , , щодо відшкодування заподіяної шкоди, позивач отримав право зворотної вимоги щодо такого відшкодування.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов`язання по відшкодуванню шкоди.

Враховуючи що законом не встановлені обмеження щодо відшкодування відповідачем сплачених в рахунок виконання зобов`язання з відшкодування шкоди грошових коштів, останній має обов`язок сплатити на користь позивача грошову суму в розмірі 252 569,2 грн., тобто у розмірі виплаченого матеріального відшкодування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому, сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 868,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4217 від 03.09.2018 року, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління Національної поліції України у Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Національної поліції України (ЄДРПОУ 40109058, 85517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова,86) грошову суму в розмірі 252 569 (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять ) грн. 20 коп. в якості відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Національної поліції України (ЄДРПОУ 40109058, 85517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова,86) судовий збір в розмірі 3 868,84 грн.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Суддя Є.І.Мохов