Ухвала суду № 93172641, 27.11.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6100/20

1-кп/219/990/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Шевченко Л.В.,

при секретарі Брагіної М.В.,

з участю: прокурора Шевченка С.О.,

захисників Косинського В.І., Павличука В.П., Поліщука Д.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут Донецької області матеріали кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 12020050150000364, № 12020230040000551 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. В клопотанні вказав, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися. Просив задовольнити клопотання. На думку процесуального керівника до обвинувачених неможливо застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту, особистої поруки, оскільки це може негативно вплинути на розгляд кримінального провадження у зв`язку з можливим ризиком втечі та впливом на свідків злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження строку тримання під вартою, бо вважав, що ризики прокурором не доведені. Звернув увагу суду на те, що прокурор повсякчас застосовує слова « може переховуватися», «може вчинити»,»може симулювати хворобу», що, на його думку, є припущенням, оскільки жодного доказу прокурор не надав. Крім того повідомив, що раніше він хворів на туберкульоз і не бажає знову «підхопити» в установі, де він тримається під вартою, цю або іншу хворобу. Ще раз запевняв суд у тому, що може здати паспорт, довідку переміщеної особи, ідентифікаційний код, без яких він не зможе покинути територію України та перейти на непідконтрольну державі Україна територію. Він визнав вину частково, бо вважає, що проти нього була здійснена провокація. Крім того, йому стало відомо, що саме працівниками правоохоронних органів наразі здійснюється вплив на свідків, а він ніякого впливу на свідків не має та не матиме і надалі. Також пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взагалі не мають відношення до вчиненого ним правопорушення, ніякого групи та попередньої змови між ними не було і не могло бути, про що він вже зазначив у своєму допиті в якості обвинуваченого.

Захисник адвокат Косинський В.І. підтримав доводи обвинуваченого, просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою, яку вкаже сам обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та вказав на те, що прокурором взагалі недоведені ризики, визначені ним у клопотанні, і чому до нього не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід. Повідомив, що самокалічення скоріше він може вчинити і в установі, де утримується під вартою, ніж на волі. Однак, він бажає довести свою невинуватість і що він перебуває під вартою випадково, за збігом певних обставин. Просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник – адвокат Павличук В.П. вважав, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а до його підзахисного може бути застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в період з 22 години вечора по 6 год. ранку, оскільки в нього є міцні соціальні зв`язки (матір), документи на підтвердження цього вони раніше подавали. Звернув увагу суду на те, що його підзахисний перебуває під вартою з 14.03.2020 року, тобто майже 9 місяців.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зауважив на тому, що прокурор вкотре не доводить ризики, сам текст клопотання не змінюється, просив змінити тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання, оскільки в нього є два будинки, в одному з яких проживає співмешканка ОСОБА_1 , приглядає за будинком. Також ОСОБА_3 зазначив, що він буде з`являтися на всі засідання до суду аби його тільки не «запроторили» до в`язниці знову, пішки буде ходити з Часів Яру. Йому знову незрозуміло чому прокурор вказує на його судимості, які вже давно погашені, він вже «відсидів» своє і не бажає відбувати покарання за те, що не вчиняв. Він буде доводити свою невинуватість у суді та зацікавлений у об`єктивному розгляді даної справи, виклику свідків, на яких як їм стало відомо впливають саме працівники поліції, а не вони.

Захисник – адвокат Поліщук Д.П. підтримав позицію обвинуваченого та вказав, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки ризики прокурором не доведені.

Розглянувши вищевказане клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 07.10.2020 обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою по 05 грудня 2020 року включно.

З огляду на ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є, в тому числі, забезпечення балансу між правами і інтересами окремої особи (підозрюваного) та суспільними інтересами (захист особи суспільства і держави), а також застосування належної правової процедури.

Відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Втім, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки в клопотанні доводи цьому зводяться до використання загальних визначень та припущень. Також прокурор вкотре бездоказово зазначає про можливість обвинуваченими вчинити дії щодо самокалічення та симулювання хвороби.

Продовження строку утримання під вартою обвинувачених не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що на теперішній час судовий розгляд триває, судові засідання призначаються з розумними інтервалами, в наступному судовому засіданні заплановано допит обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ризики, які виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , хоч і зменшилися, але не відпали, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, оскільки, на даний час їх належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Також на переконання суду, такі запобіжні заходи, як застава та особисте зобов`язання не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. З клопотанням про взяття на поруки обвинувачених до суду жодна особа не зверталася.

У рішенні по справі «W протии Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо висуким ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства та суду.

Суд враховує те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, на даному етапі судового розгляду запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинувачених від суду. Крім того, на даний час в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні стримуючи фактори, які б свідчили про наявність утриманців у обвинувачених. Також суду не надано медичних документів на підтвердження неможливості перебування їх під вартою.

На підставі викладеного, у суду є підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів.

У задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про обрання останнім запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Оголосити перерву в судовому засіданні до 04 грудня 2020 року до 10 год. 30 хв.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 24 січня 2021 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 24 січня 2021 року включно.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 24 січня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Косинського В.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Павличука В.П., підтримане обвинуваченим ОСОБА_2 , про зміну запобіжного заходу останньому на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , яке підтримав захисник Поліщук Д.П., про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - відмовити.

В наступне судове засідання викликати прокурора, захисників, а обвинувачених доставити з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Л.В.Шевченко