Ухвала суду № 93170433, 23.11.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49018/20-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , слідчого: ОСОБА_4 , адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , власника майна: ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,

За правилами, передбаченими ч.2 ст. 376 КПК України, складається та оголошується резолютивна частина ухвали, суд,-

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2020 року виконувач обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт на тимчасово вилучене майно, яке виявлене та вилучене під час проведення 06.11.2020 обшуку автомобіля марки Smart Fortwo coupe 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що є власністю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яким користується ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 вимоги визначені у клопотанні підтримали в повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обґрунтованість поданого клопотання та необхідності забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно вилучене під час обшуку.

У судовому засідання адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , власник майна ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання, зазначили що власник вилученого транспортного засобу та особа, яка користувалась вищевказаним транспортним засобом ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, заперечення адвокатів та власника майна, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, неприбуття яких осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000934 від 29.09.2020 за фактом примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене організованою групою, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період вересень-жовтень 2020 року організована група осіб, що здійснює свою діяльність на території України та складається із числа працівників суб`єктів господарської діяльності по наданню колекторських послуг «Миттєвий кредит «Монетка» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», керівником якої є ОСОБА_8 , та котрий, разом із членами організованої групи, здійснює діяльність направлену на примушування керівництва Державної міграційної служби України, зокрема голови - ОСОБА_9 , першого заступника голови - ОСОБА_10 , заступника голови ОСОБА_11 до негайного виконання цивільно-правових зобов`язань їх колишнього співробітника ОСОБА_12 , тобто вимога, з погрозою насильства над керівництвом Державної міграційної служби України та їх близькими родичами, виконати цивільно-правове зобов`язання та сплатити на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» грошові кошти по кредиту ОСОБА_12 .

Допитаний як потерпілий ОСОБА_9 показав, що 24.09.2020 його абонентський номер, а також абонентські номери його заступників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було додано в групу створену в месенджері «Viber» та їм відправлені повідомлення про те, що їх колишній співробітник ОСОБА_12 взяв кредит, повернення якого вимагалося від ОСОБА_9 та його заступників, інакше будуть надходити погрози та здійснюватися тиск на останніх і їх родичів. У подальшому 05.10.2020 почали надходити дзвінки із різних номерів та від різних осіб, котрі вимагали повернення боргу, свої вислови супроводжували нецензурною лексикою та погрозами фізичного насильства над ОСОБА_9 та членами його родини. Крім того, почали надходити повідомлення у месенджері «Телеграмм», які містили фотографії дітей ОСОБА_9 та погрози в їх адресу, а також об`яву із фото колишньої дружини із принизливим змістом. Зміст повідомлень зводився до вимоги повернути борг ОСОБА_12 на користь компанії «Монетка», інакше погрожували розмістити серед колег, родичів та однокласників ОСОБА_9 непристойну інформацію про членів його родини, почали погрожувати його дітям. При цьому продовжували надходити дзвінки під час яких особи вимагали повернення кредиту та погрожували викраденням та заподіянням смерті дітей ОСОБА_9 . На питання ОСОБА_9 щодо можливості погашення боргу, в месенджері «Телеграмм» йому було надіслано повідомлення із реквізитами ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», код 41146462 із номером рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» та призначенням платежу в рахунок погашення кредиту ОСОБА_12 .

Аналогічні за змістом покази надали допитані у якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зокрема щодо надходження дзвінків їм та їх близьким, висловленням погроз у разі несплати боргу ОСОБА_12 .

Згідно інформації ДКР НП України, яка надійшла за результатами виконання доручення ГСУ НП України від 30.09.2020 № 30432кл/24/9/1-2020 встановлено, що діяльністю організованої групи осіб, направленою на примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань з погрозою насильства, керує керівник ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (ЄДРПОУ 41146462) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , користується автомобілем марки Smart Fortwo coupe 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

06.11.2020 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2020 проведено обшук автомобілем марки Smart Fortwo coupe 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , під час якого було вилучено: автомобіль марки Smart Fortwo coupe 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 (vin має механічні пошкодження у вигляді подертостей та дефекту відсутності фрагменту); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видано Зам.19-3631 РС Ukraina 04.2019 на ім`я ОСОБА_7 на автомобіль Smart Fortwo coupe 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля.

Враховуючи, що vin має механічні пошкодження у вигляді подертостей та дефекту відсутності фрагменту, необхідно проводити експертне дослідження на предмет того чи не вносились зміни до номерів та агрегатів вказаного автомобілю та встановлювати факт чи не перебуває вказаних автомобіль у розшуку, викраденим тощо.

Вищевказані речі та документи, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вважаються тимчасово вилученим майном.

Під час проведення вищевказаного обшуку встановлено, що вилучені речі мають безпосереднє відношення до діяльності членів організованої групи, із числа працівників суб`єктів господарської діяльності по наданню колекторських послуг, котрі здійснюють свою діяльність від імені та/або в інтересах «Миттєвий кредит «Монетка» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», оскільки вилучені речі та документи могли використовуватись фігурантами, як засоби та знаряддя під час примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань. Також, у вилучених речах, документах могли зберегтися дані, які можуть бути використані як доказ. Указані вище речі та документи, відповідно до ст. 98 КПК України мають ознаки речових доказів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, мають значення для встановлення істини, що підтверджується показаннями свідків, потерпілих, протоколами слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч.2ст.173КПК України,при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)достатність доказів,що вказуютьна вчиненняособою кримінальногоправопорушення; 3)розмір можливоїконфіскації майна,можливий розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,та цивільногопозову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

06.03.2018 вищевказані вилучені грошові кошти постановою слідчого були визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.

Так, при дослідження постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, вставнолено, що у мотивувальній частині слідчий не вказав жодних очевидних та достатніх підставах вважати, що вилучене майно відповідає критеріям визначеним речовим доказам, що як наслідок спротостовує доводи сторони обвинувачення щодо накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Згідно положенням ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, з якими законодавець пов`язує подальший його арешт, КПК України покладається на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на грошові кошти які буди вилучені під час обшуку.

Сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок ОСОБА_7 та як наслідок, що вилучений транспортний засіб відповідає критеріям речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Відтак, версія органу досудового розслідування, що транспортний засіб на арешті якого останній наполягає, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12020000000000934 від 29.09.2020, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судовому засіданні не довів та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доКиївського апеляційногосуду протягом5днів здня їїпроголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1