Ухвала суду № 93164175, 25.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 819/1566/16

25 листопада 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Процькова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суд з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову в задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання задовольнити скаргу.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 адміністративну справу №819/1566/16 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання задовольнити скаргу направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Тернопільським окружним адміністративним судом, за результатами нового розгляду прийнято рішення від 09.11.2020, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність посадової особи відповідача під час розгляду звернення та зобов`язання відповідача задовольнити скаргу, - задовольнив частково.

Надалі, до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірним рішення, а саме щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.

Так, у поданій заяві позивач просить ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на суму 857,74 грн. сплаченого судового збору згідно відповідних квитанцій (судовий збір у розмірі 400,00грн згідно квитанції від 15.02.2017 року №0776-5103-4198-1256, та у розмірі 454,74грн згідно квитанції від 17.10.2017 року №1020-5619-1098-7648).

Своє звернення мотивує тим, що позивачем здійснено оплату судового збору, що відповідно до статті 132 КАС України є судовими витратами та відповідно до статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи, що попередні рішення по даній справі були скасовані постановою Верховного Суду від 18.06.2020, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на її користь судові витрати в сумі 854,74 грн.

Визначаючись стосовно заявлених вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №818/1783/17 зазначив, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" передбачено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано щодо судового рішення, яким розглянуто справу по суті і судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи слідує, що на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року №819/1566/16 позивачем було подано апеляційну скаргу та сплачено судовий збір у розмірі 400,00грн згідно квитанції від 15.02.2017 року №0776-5103-4198-1256 (том 1, арк. справи 47).

За результатами розгляду апеляційної скарги, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 24.05.2017 №876/907/17 про задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_1 також подано апеляційну скаргу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 року №819/1566/16 зі сплатою судового збору у розмірі 454,74грн згідно квитанції від 17.10.2017 року №1020-5619-1098-7648 (том 1, арк. справи 239).

За результатами розгляду апеляційної скарги, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 29.01.2018 №876/9782/17, якою в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлені виключні підстави для повернення судового збору (за наявності клопотання особи, яка сплатила судовий збір), а саме:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, ні Закон України «Про судовий збір» ні Кодекс адміністративного судочинства Укарїни, не передбачає повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної/касаційної скарг судом першої інстанції, розгляд яких відбувся.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Отже, обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Таким чином, суд вважає, що оскільки скаржник скористався своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, за яке передбачено Законом України «Про судовий збір» відповідна сплата судового збору, то враховуючи, що апеляційним судом переглядалося рішення суду першої інстанції, а після подання касаційної скарги судом касаційної інстанції переглядалося рішення судів першої та апеляційної інстанцій та було ухвалено рішення про скасування рішень та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, то повернення судового збору у відповідності до чинного законодавства судом першої інстанції не передбачено, з огляду на що в суду відсутні правові підстави для вирішення питання про повернення позивачеві суми сплаченого судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись статтями 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 30 листопада 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя Мірінович У.А.