Рішення № 93162947, 30.11.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2108/20

2/707/1017/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач - Акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» - звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просило суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2020 рокустаном на 07 вересня 2020 року в розмірі 16287,59 грн, а також понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 січня 2020 року на умовах публічної оферти ОСОБА_1 було укладено Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). В рамках даного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщенні установ банку. Крім того, відповідачу було встановлено відновлювальну кредитну лінію в розмірі 15000 грн зі сплатою 38 % річних за користування кредитними коштами. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за зазначеним кредитним договором не виконав, відсотки за час користування кредитними коштами не сплатив, основну суму боргу за договором у визначені ним терміни не повернув, у зв`язку з чим станом на 07 вересня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 16287,59 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 14658,71 грн; заборгованість за процентами - 1220,67 грн; комісія за розрахунково - касове обслуговування рахунку - 367,81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 99,33 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 11,91 грн; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - «-» 74,95 грн; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 4,11 грн. Ураховуючи наведене, АТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 19 жовтня 2020 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 30 листопада 2020 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації, які згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом установлено, що 21 січня 2020 року відповідачем у справі ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120.

Відповідно до п. 3.1. вказаного документу відповідач, шляхом підписання цієї Заяви, беззастережно приєднався до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви про приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку за адресою: https://www.oschadbank.ua/, та уклав з банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

За змістом п. 4.1. Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, проставленням власноруч свого підпису під цією заявою відповідач: підтвердив своє письмове клопотання на отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає Договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин (зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, Кредитного договору, умови яких викладені в Особливій частині Договору), та усвідомлює правові наслідки укладення таких договорів; засвідчив підписання Паспорту споживчого кредиту та Таблиці сукупної вартості Кредиту, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку; погодився з тим, що ця Заява про приєднання та додатки до Договору, зокрема, Умови розміщення депозитів (вкладів) фізичними особами, Умови користування кредитною лінією (Кредитом), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця сукупної вартості кредиту, Тарифи, інші види повідомлень встановленої Банком форми, використання яких передбачено умовами Договору, складають єдиний документ - Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб; підтвердив, що ознайомився з Умовами користування кредитною лінією, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею сукупної вартості Кредиту, які йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, 22 січня 2020 року, на умовах публічної оферти, ОСОБА_1 було підписано Кредитну заяву № 754497834, відповідно до якої він просив Банк надати йому кредит в сумі 5000 грн на строк дії картки та підтвердив, що ознайомився з Тарифами банку та Правилами користування БПК і згоден їх виконувати.

До позовної заяви банк додав копію Кредитної заяви № 754497834; копію Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120; Паспорт споживчого кредиту; Таблицю обчислення загальної вартості кредиту; Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ "Ощадбанк" заборгованості за кредитом.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 07 вересня 2020 року становить 16287,59 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 14658,71 грн; заборгованість за процентами - 1220,67 грн; комісія за розрахунково - касове обслуговування рахунку - 367,81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 99,33 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 11,91 грн; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - «-» 74,95 грн; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 4,11 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

Відтак, у законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Ні в Кредитній заяві № НОМЕР_2 , ні в Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120, на які посилається банк у позовній заяві, що підписані позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.

У наведених заявах, підписаних сторонами, також відсутні умови договору про розмір комісії за розрахунково - касове обслуговування рахунку, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Додані до позовної заяви Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, а також Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містять підпису позичальника.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками, комісію за розрахунково - касове обслуговування рахунку; а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 січня 2020 року, посилався на Паспорт споживчого кредиту, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, а також Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи Кредитну заяву № 754497834 та Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії за розрахунково - касове обслуговування рахунку, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також комісію за розрахунково - касове обслуговування рахунку.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, відсутність у Кредитній заяві № 754497834 та Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії за розрахунково - касове обслуговування рахунку, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, а також Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеній у постанові у справі № 753/6301/18 (провадження № 61-15657св19) від 15 липня 2020 року.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банком дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Крім того, суд зауважує, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд також наголошує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З обставин справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 не оспорював факт підписання ним 21 січня 2020 року та 22 січня 2020 року Кредитної заяви № 754497834 та Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 109424124/210120, які, окрім іншого, не містять і строку повернення кредиту (користування ним).

Водночас, з боку позичальника не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14658 грн 71 коп., про які заявлено банком у позовній заяві.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Що ж до вимоги позивача про стягнення на його користь 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та витрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, у зв`язку з відмовою у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, суд відмовляє позивачу в стягненні 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а також у стягненні витрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, так як дані вимоги є взаємопов`язаними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми непогашеного тіла кредиту по кредитному договору від 22 січня 2020 рокув розмірі 14658,71 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 99,33 грн; витрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - «-» 74,95 грн.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитним договором, у тому числі розрахунку 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та витрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (90,15%), до перерозподілу належать документально підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1894 грн 95 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 280, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2020 рокустаном на 07 вересня 2020 року в розмірі 14683 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 09 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1894 (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири) гривні 95 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», юридична адреса: бульвар Шевченка, 320, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 02767059, рахунок ІВАN: НОМЕР_3 в Черкаському обласному управлінні Акціонерного товариства «Ощадбанк», МФО 354507.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: Т. А. Миколаєнко