Рішення № 93162908, 30.11.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 711/4910/20

Провадження 2/712/2212/20

19 листопада 2020 рокуСоснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до ОСОБА_1 , третя особа: відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом відповідачки про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 року у справі № 711/9023/17 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» було стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період в сумі 11 073,30 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом та судовий збір в сумі 640,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 12.12.2017 року. З 02.04.2020 року відбулася зміна найменування товариства з Публічного акціонерного товариств «АЗОТ» на Приватне акціонерне товариство «АЗОТ».

06.03.2018 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження №55930205 про стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період в сумі 11 073,30 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом.

16.04.2018 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження №55930205 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Однак, під час виконання вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем не проведено відрахування всіх обов`язкових платежів з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 року.

У зв`язку з вказаним, 21.04.2020 р. Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулося до відповідача з листом-вимогою перерахувати кошти в сумі 2 159, 29 грн. на рахунок ПрАТ «АЗОТ» для подальшої їх сплати в якості податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 993, 19 грн. та військового збору в сумі 166,10 грн. Як вбачається з роздруківки поштового відстеження відправлення №1800102263030 відповідач отримав вказаний лист 22.04.2019 року, проте, зазначену в листі вимогу залишив без реагування.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 159, 29 грн..

12 серпня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси матеріали цивільної справи за підсудністю передано до Соснівського районного суду м. Черкаси.

07 вересня2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30 вересня 2020 року представник позивача скерував до суду додаткові пояснення в обґрунтування яких посилався на те, що позивач, виконуючи рішення суду перерахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідно до встановленого податковим кодексом порядку, позивач нарахував та сплатив до бюджету від імені відповідача податок на доходи фізичних осіб в сумі 1993,19 грн. та військовий збір в сумі 166,10 грн., а всього 2 159,29 грн. Отже, позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу, та, як податкового агент, сплатив податок і збір за відповідача за свій кошт, не маючи можливості утримати необхідну суму з належних відповідачу коштів.

На підставі ст.279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подала.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

16 листопада 2017 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси позов ОСОБА_1 до ПАТ «АЗОТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено. Стягнути з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в розмірі 11073 грн. 30 коп., стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 640 грн. в якості відшкодування судових витрат.

06.03.2018 року постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження № ВП №55930205 з виконання виконавчого листа № 711/9023/17 виданого 27.02.2018 року про стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в розмірі 11073 грн. 30 коп.

16.04.2018 року постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіальної управління юстиції у Черкаській області закрито виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконання.

Відповідно до довідки ПАТ «АЗОТ» від 29.04.2020 року № 625 з середнього заробітку в сумі 11073,30 грн. підлягає стягненню податок на доходи фізичних осіб (18%) в сумі 1993,19 грн., військовий збір (1,5%) в сумі 166,10 грн., а всього 2 159,29 грн.

21.04.2020 року № 501-06/213 ПАТ «АЗОТ» направлено лист-вимогу відповідачу про оплату податків та зборів в сумі 2 159,29 грн.

Відповідно до довідки від 23.09.2020 року № 1095 та наданих платіжних доручень від 07.05.2018 ПАТ «АЗОТ» сплатило податок на доходи фізичних осіб в сумі 1993,19 грн., військовий збір в сумі 166,10 грн.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно п.п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є об`єктом оподаткування військовим збором, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування.

Згідно листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 р. №23714/6/99-99-17-03-03-15, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду.

Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц, суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Суд звертає увагу, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 року стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11073 грн. 30 коп. Дане рішення виконане органами ДВС на користь ОСОБА_2 у повному обсязі.

Однак, в порушення вказаних норм, відповідач ОСОБА_2 отримав дохід у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованого за рішенням суду, в сумі 11 073 грн. 30 коп. грн. без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, хоча сплата податків та обов`язкових платежів до Державного бюджету є обов`язком кожного громадянина України.

Предметом спору в даному випадку є повернення на користь позивача, як податкового агенту, коштів у вигляді не відрахованих із заробітної плати звільненого працівника податку та військового збору у спосіб, визначений ст. 1212 ЦК України.

Обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права не суперечить положенням ст. 16 ЦК України.

Відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.

Державна фіскальна служба України у листі від 09 березня 2016 року № 665/4/99-99-17-03-03-13 зазначила, що відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.

Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. При цьому, визначення виду доходу впливає на його відображення у податковому розрахунку 1-ДФ, а інші доходи зазначаються за ознакою «127». Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1, 5 %, відповідно до п. 161 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно із ст. 167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника,адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 та у справі № 369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14), від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Однак, згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, що останнім не заперечується, тому направив йому листа, який відповідач отримав, про їх повернення із зазначенням підстави такого повернення. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагував та не повернув вказані в листі кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2017 року у справі № 711/9023/17 суму коштів, набув її частину 2159,29 грн. без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь позивача у розмірі 2102грн. судового збору.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення в справі, що передбачено ст. 280 ЦПК України.

Керуючись п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 12,13, 78, 80, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 280-282, 351, 352 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, м. Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру, 72) кошти в сумі 2159 грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, м. Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру, 72) судовий збір в сумі 2102 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем- в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 30 листопада 2020 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, м. Черкаси, вул.. Героїв Холодного Яру, 72)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1