Рішення № 93160503, 17.09.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2713/20, cправа № 361/3906/20

17.09.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«17» вересня 2020 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛМАК»;

за участю: представника позивача ОСОБА_1 -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМАК» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, а також про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМПАК» (далі - ТОВ «ВАЛМПАК») на свою користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з

14 квітня 2020 року по 15 червня 2020 року (включно), визначену без утримання податків й інших обов`язкових платежів у розмірі - 21 837 грн. 20 коп., моральну шкоду у розмірі - 10 000 грн.

00 коп., а також понесений судовий збір у розмірі - 840 грн. 80 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що сторони перебували у трудових відносинах. Відповідно до наказу № 35/2020 від 13 квітня 2020 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін. На момент звільнення із ОСОБА_1 у повному обсязі не проведено остаточного розрахунку, а саме не сплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі - 9 057 грн. 73 коп. 16 червня 2020 року ТОВ «ВАЛМПАК» перерахувало вказані кошти на рахунок позивача. Оскільки відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України не провів повного розрахунку при звільненні, стягненню із нього на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період 14 квітня 2020 року по 15 червня 2020 року без утримання податків та інших обов`язкових платежів у розмірі - 21 837 грн. 20 коп.

Крім того, у зв`язку із несвоєчасною виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 17 вересня 2020 року його представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій вказав, що позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТОВ «ВАЛМПАК» у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомлені.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі у період з 01 квітня 2011 року по 13 квітня 2020 року перебували у трудових відносинах.

Наказом по ТОВ «ВАЛМПАК» № 35/2020 від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП.

З матеріалів справи встановлено, що при звільненні із ОСОБА_1 не проведено остаточного розрахунку при звільненні, а саме не сплачено на його користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі - 9 057 грн. 73 коп. Вказані кошти перераховані на рахунок позивача 16 червня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Період затримки розрахунку при звільненні з позивачем складає з 14 квітня 2020 року по

15 червня 2020 року. Кількість робочих днів за час затримки виплати складає 42 робочі дні. (квітень 2020 року - 12 днів; травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 11 робочих днів).

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню відповідно до статті 117 КЗпП України, суд керується абзацом 1 пункту

8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), відповідно до якого, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата у даному випадку становить 545 грн. 94 коп., що визначена виходячи із заробітної плати за листопад 2019 року та грудень 2019 року (18357,90+4571,43). Кількість робочих днів за листопад грудень 2019 року становить 42 дні.

22929,33/42=545,94).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 квітня 2020 року по 15 червня 2020 року (включно) становить суму - 22 929 грн. 48 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,- із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вимогами статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до статті 139 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення моральної шкодив розмірі - 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі - 840 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити - частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМАК» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 14 квітня по 15 червня 2020 року у розмірі - 22 929 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 48 коп., а також судові витрати у розмірі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛМАК» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Січових Стрільців, будинок № 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36058469);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин