Рішення № 93159744, 19.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3336/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника позивача - Яковенка О.В.,

представника відповідача - Шимки М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області) /з урахуванням уточнень/, якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області: від 27.06.2018 №503458-1306-1612, №503457-1306-1612 та від 17.06.2019 №8468323-5313-1612, №8468324-5313-1612.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Так, між позивачем та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як орендодавцем, укладено Договір оренди землі від 09.09.2015 загальною площею 133,9202 га та Договір оренди землі від 10.09.2015 загальною площею 181,0701 га. На виконання вимог пунктів 9 та 11 Договорів оренди землі від 09.09.2015 та 10.09.2015 позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельними ділянками, однак податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06.08.2020 відповідач надав до суду відзив (а.с.40-42), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ГУ ДПС у Полтавській області на виконання норм статті 286 Податкового кодексу України були складені податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №503458-1306-1612 та №503457-1306-1612, якими позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно та податкові повідомлення-рішення від 17.06.2019 №8468323-5313-1612 та №8468324-5313-1612, якими позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно.

06.08.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.63-64), у якій позивач відхиляє доводи відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2020 проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивачем з Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди землі від 09.09.2015 та 10.09.2015, на умовах яких ОСОБА_1 набув право строкового платного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321681200:00:003:0415 площею 133,9202 га та 5321681200:00:002:0420 площею 181,0701 га відповідно для ведення фермерського господарства, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договорів оренди та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.10-17).

Згідно пункту 8 вказаних договорів термін їх укладання становить 25 років.

Згідно пункту 9 Договору від 09.09.2015 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 267594,52 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Згідно пункту 9 Договору від 10.09.2015 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 361807,75 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Пунктом 11 вказаних договорі визначено, що орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частина річної орендної плати на розрахункові рахунки в місцевий бюджет Голобородбківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця.

Відповідачем у 2018, 2019 роках приймались податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю.

Зокрема, податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №503457-1306-1612 та 503458-1306-1612 позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно (а.с.56), а податковими повідомленнями-рішеннями від 17.06.2019 №8468324-5313-1612 та №8468323-5313-1612 - податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно (а.с.57).

Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

А відповідно до пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

За приписами п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.285.2 ст.285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 року по справі №826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, що стосується розміру орендної плати за землю Податковим кодексом України встановлено тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю (п.288.5 ст.288 ПК України). За цим виключенням, інші питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Відносини, пов`язані орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачем з Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди землі від 09.09.2015 та 10.09.2015, на умовах яких ОСОБА_1 набув право строкового платного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321681200:00:003:0415 та 5321681200:00:002:0420 відповідно для ведення фермерського господарства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

До суду не надано доказів того, що зобов`язання за договорами оренди землі, укладеними між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та позивачем, в частині розміру орендної плати змінилися, таким чином визначений договорами оренди землі від 09.09.2015 розмір орендної плати становить 267594,52 грн та від 10.09.2015 розмір орендної плати становить 361807,75 грн

В свою чергу, сторонами не було надано до суду жодних доказів або пояснень, які б спростовували вказані суми зобов`язання, з огляду на їх невідповідність 7% нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, визначеної станом на 2018 рік, 2019 рік.

Суд зазначає, що індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена п.289.1 ст.289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Суд зауважує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.

Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати.

Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 по справі №813/3819/17.

З копії листа Держгеокадастру від 03 січня 2020 року № 6-28-0.22-38/2-20 слідує, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення становлять, зокрема: 2018 рік 1,0, 2019 рік 1,0 (а.с.147).

Разом з тим, згідно наданого відповідачем "розрахунку нарахування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області згідно договорів оренди, орендар ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" (а.с.55) та письмових пояснень відповідача від 19.11.2020 (а.с.146) під час розрахунку розміру орендної плати застосовано коефіцієнт індексації 1,2, що на думку суду є безпідставним.

При розгляді даної справи суд також встановив, що ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років, на виконання умов пунктів 9, 11 договорів оренди землі від 09.09.2015 та від 10.09.2015 здійснював сплату орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.77-78, 98-132) та не заперечується відповідачем.

Зважаючи на викладене, у відповідача були відсутні підстави виносити податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №503457-1306-1612 та 503458-1306-1612, яким позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно, та податкові повідомлення-рішення від 17.06.2019 №8468324-5313-1612 та №8468323-5313-1612, яким позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 321113,42 грн та 434169,30 грн відповідно.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №503458-1306-1612, №503457-1306-1612 та від 17.06.2019 №8468323-5313-1612, №8468324-5313-1612.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 10510,00 грн, що підтверджено квитанцією від 23.06.2020 на суму 840,80 грн та від 13.07.2020 на суму 9669,20 грн (а.с.6, 30).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10510,00 (десять тисяч п`ятсот десять гривень) належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області: від 27.06.2018 №503458-1306-1612, №503457-1306-1612 та від 17.06.2019 №8468323-5313-1612, №8468324-5313-1612.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 10510,00 (десять тисяч п`ятсот десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко