Ухвала суду № 93159648, 30.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12917/20

УХВАЛА

30 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання недійсною та скасування реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_2 , у якій позивач просить:

прийняти позов до провадження та розглянути його в спрощеному письмовому провадженні (п.2 ч.1 ст.263 КАС України);

задовольнити позов в повному обсязі;

визнати недійсною реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за кадастровим номером: 5122584.300:02:001:0206;

скасувати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 5122584300:02:001:0206 (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

скасувати реєстрацію в реєстрі Державного земельного кадастру на земельну ділянку за кадастровим номером: 5122584300:02:001:0206 (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) з видаленням контуру даної земельної ділянки;

стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеської області (адреса: місто Одеса, вул. Канатна. 83, код ЄДРПОУ: 39765871);

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він – ОСОБА_1 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно «про реєстрацію права власності» є власником нерухомості, загальною площею 75.2 кв.м., яка знаходиться на земельній ділянці, площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_3 .

На замовлення позивача розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . В натурі проведено встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні і передана у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 .

В подальшому, документи були подані до Відділу Кодимського району Головного управління Держгеокадастру в Одеської області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Однак, як зазначено позивачем, 27.12.2019 року Відділом Кодимського району Головного управління Держгеокадастру в Одеської області прийнято рішення № РВ-5101348902019, яким ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що встановлено розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, частина якої знаходиться у межах земельної ділянки ОСОБА_1 , є перешкодою для реєстрації земельної ділянки позивача. Земельна ділянка, яка неправильно зареєстрована, - це земельна ділянка ОСОБА_2 , яка зареєстрована помилково з порушенням земельних меж позивача (документально - згідно кадастрової карти та технічної документації, а в натурі всі як користувалися своїми ділянками так і користуються). Земельна ділянка відповідача - ОСОБА_2 зареєстрована в Державному земельному кадастрі за № 5122584300:02:001:0206, площа даної земельної ділянки заходить на земельну ділянку ОСОБА_1 на 22.6297% (відповідно до висновку відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області).

На підставі викладеного, вважаючи, що відділ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зареєструвавши земельну ділянку ОСОБА_2 та надавши їй правовстановлюючі документи на землю, порушив права ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з даним позовом щодо скасування недійсної реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за кадастровим номером: 5122584.300:02:001:0206.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як установлено судом з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання недійсною та скасування реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за кадастровим номером: 5122584.300:02:001:0206, яку (реєстрацію) проведено за ОСОБА_2 . Останню позивач зазначає у якості відповідача по справі.

Підставою позову стало те, що означена спірна реєстрація порушує права позивача, оскільки площа даної земельної ділянки ОСОБА_2 , зареєстрована в Державному земельному кадастрі за № 5122584300:02:001:0206, заходить на земельну ділянку ОСОБА_1 (на 22.6297%, відповідно до висновку відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області).

Отже, у цій справі існує спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, що виникають із земельних відносин.

Отже, з огляду на зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судом та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, від 27 березня 2019 року у справі № 2а-1548/10, від 12 лютого 2020 року у справі № 596/2315/15-а.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За таких обставин, даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У цьому спорі виник спір про право, а саме право власності на нерухоме майно, відтак цей спір не є публічно-правовим, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що наслідком порушення правил предметної підсудності є скасування рішення суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 171, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві його право на звернення до Кодимського районного суду Одеської області у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Глуханчук