Рішення № 93159521, 30.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9713/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302549, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 29 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302549, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16), в якому позивач просив визнати протиправними дії щодо зупинення виплати індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Ухвалою від 01 жовтня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України в адміністративній справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач з травня 2012 року по жовтень 2018 року проходив військову службу у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України та відповідно до наказу від 26.09.2018 року №51-РС звільнений з військової служби за станом здоров`я та наказом директора Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.10.2018 року № 162 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Так, позивач зазначив, що у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити не виплачену індексацію грошового забезпечення, але листом від 18.03.2020 року №179/531 позивачу відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та зазначено, що фінансування на виплату індексації грошового забезпечення у визначений період не проводилось та зупинено на підставі вказівок директора департаменту фінансів міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2.

Позивач вважає, що виплата індексації грошового забезпечення, яка є однією з основних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку з зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб, роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Також позивач вважає, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення має бути застосований базовий місяць - січень 2008 року, оскільки останнє перед оспорюваним періодом підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з січня 2008 року.

До суду 27 жовтня 2020 року від відповідача - Галузевого державного архіву Міністерства оброни України надійшли заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до п. 3 постанови № 1013, для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Також відповідач зазначив, що ГДА Міноборони виконав умови, визначені п. 3 постанови № 1013, підвищивши грошове забезпечення позивача з 01.01.2016 року. Крім того, відповідач зазначив, що фінансування на виплату індексації грошового забезпечення в зазначений період не здійснювалось, тому можливості для її виплати в ГДА Міноборони не було.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 проходив військову службу та відповідно до Витягу з наказу Директора Галузевого державного архіву міністерства оборони України (по стройовій частині) №162 від 03.10.2018 року, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого наказом першого заступника міністра оборони України (по особовому складу) від 26.09.2018 року №51-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за правом носіння військової форми одягу направлено для зарахування на військовий облік до Одеського обласного військового комісаріату м. Одеса.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та листом від 18.03.2020 року вих. № 179/531 Галузевий державний архів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що для виплати індексації в січні 2016 року - січні 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оброни України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось.

Судом досліджено розрахунок індексації грошового забезпечення, зроблений позивачем.

Також судом досліджені лист Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року № 48/0/66-179 та Департаменту фінансів Міністерства оборони України «Про індексацію грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» та від 11.04.2019 року № 248/2839.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, з огляду на таке.

Розглянувши позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015).

До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що у нього гроші на індексацію заробітної плати відсутні.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.

Відсутність бюджетного фінансування індексації, на яку, посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, на обов`язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.

При цьому нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Тому, суд відхиляє посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оброни України, оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Враховуючи те, що позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалась, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо зупинення виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Однак, суд доходить висновку, що є необґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача у зупиненні виплати індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року та не належать задоволенню, з таких підстав.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», доручено Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року, та установлено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).

Тому, суд погоджується з позицією відповідача, що саме з 01 січня 2016 року законодавством визначено, щодо проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Щодо встановлення базового місяця - січень 2008 року для обчислення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Як передбачено п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.

При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.

Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078, місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Згідно з ст. 96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Тобто посадові оклади (тарифні ставки) можуть змінюватися для військовослужбовців, як тих, що фінансуються з бюджету тільки Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Як було зазначено вище, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», доручено Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Однак, Кабінетом Міністрів України не було прийнято постанову про підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01 грудня 2015 року.

Наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01 березня 2018 року, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

З огляду на те, що у спірний період з січня 2016 року по лютий 2018 року останнє підвищення посадового окладу військовослужбовців було у січні 2008 року, саме січень 2008 року має бути базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період.

Посилання відповідача на те, що ГДА Міноборони виконав умови, визначені п. 3 постанови № 1013, підвищивши грошове забезпечення позивача з 01.01.2016 року відхиляються судом, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовців має бути прийнято тільки постановою Кабінету Міністрів України.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовий місяць) - січень 2008 року.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача у не нарахуванні та не виплати індексації грошового забезпечення, суд вважає, що решт позовних вимог є правомірними та належать задоволенню шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовий місяць) - січень 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесення ним інших судових витрат, та відсутні витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні витрати не належать стягненню з відповідача та компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302549, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302549, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовий місяць) - січень 2008 року.

Зобов`язати Галузевий державний архів Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302549, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовий місяць) - січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, з урахування п. 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.