Рішення № 93158477, 27.11.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/3619/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22,м. Ужгород,Закарпатська область,88015), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату , яким просить: 1.Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Визнати протиправною бездіяльність (дії) Закарпатського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати позивача індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Берегівському ОМВК в період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року.3. Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат здійснити нарахування та виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Берегівському ОМВК за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року.4. Звільнити позивача від сплати збору на підставі п.13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" оскільки являється учасником бойових дій.

1.Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , проходить військову службу в Збройних Силах України з 23.06.1994 року. В період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року проходив військову службу у Берегівському ОМВК, який перебував на фінансовому забезпеченні Закарпатського обласного військового комісаріату де і отримував грошове забезпечення. Наказом Командувача військ оперативного командування «Захід» Збройних сил України (по особовому складу) від 30.08.2016 року №222 позивача було переведено до військової частини А1556 для подальшого проходження служби. В період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року позивач не отримав індексацію грошового забезпечення. Вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зазначену ухвалу отримано відповідачем 11.11.2020 року, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції суду (а.с.28).

Проте відповідач відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог, що трактується судом як визнання позову відповідачем.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 12.03.2018 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.(а.с.11).

Наказом Командувача військ оперативного командування «Захід» Збройних сил України (по особовому складу) від 30.08.2016 року №222 позивача було переведено до військової частини А1556 для подальшого проходження служби.

14.08.2020 року позивач звернувся із рапортом до Закарпатського ОВК, в якому просив виплатити належну йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року.

На вищевказану заяву Закарпатським ОВК листом від 08 вересня 2020 року №5295 була надана відповідь, якою позивача повідомили про відмову у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року, у зв`язку з відсутністю права брати на себе зобов`язання в порушення вимог керівних документів передбачених законодавством України. Зазначають, що відповідно до ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення " та п.6 Порядку проведення індексації грошового забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексація доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно, виплати індексації грошового забезпечення не здійснювалися в період з січня 2016 р. по вересень 2016 у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України (посилаються на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485).

Крім того, у відповіді посилаються на п. 14 Порядку проведення індексації грошового забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі-Порядок №1078), де визначено, що роз`яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачений. (а.с.12).

Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 (Справа № 1-18/2013) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАСУ.

У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233).

Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, ст.2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).

Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 р. відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов`язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).

П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Дана позиція висловлена Верховним Судом 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17 (адміністративне провадження №К/9901/30616/18).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Суд зазначає, що жодних обґрунтувань причин невиплати заборгованості при звільненні позивачу з військової служби відповідач не навів. Доказів виплати індексації грошового забезпечення за відповідний період, відповідач суду також не надав.

Ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, а тому дії відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року є протиправними.

Ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, я не довів правомірність своїх дій, відзиву не надано.

З урахуванням зазначеного, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22,м. Ужгород,Закарпатська область,88015, код ЄДРПОУ 08410861) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22,м. Ужгород,Закарпатська область,88015, код ЄДРПОУ 08410861 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Берегівському ОМВК в період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року.

3.Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат (вул. Бородіна, буд. 22,м. Ужгород,Закарпатська область,88015, код ЄДРПОУ 08410861 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Берегівському ОМВК за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова