Рішення № 93158029, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/10016/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування до спеціального стажу роботи за Списком № 1 періоди навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року, проходження строкової військової служби з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1989 року, роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року на посаді горнового доменної печі, зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи період навчання за Списком № 1 періоди навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року, проходження строкової військової служби з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1989 року, роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року на посаді горнового доменної печі, зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати в пільговий стаж позивача на посаді горнового за кожний повний рік роботи додаткові 3 роки 9 місяців (15 років 5 місяців 15 днів та з урахуванням додаткових 1 рік 3 місяців за кожний повний рік роботи на посаді горнового: 15 років * 1,3 (1 рік, 3 місяці* 15 років /12), зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок, нарахування та виплату його пенсії з врахуванням до спеціального стажу за Списком № 1 періоди навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року, проходження строкової військової служби з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1989 року, роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року на посаді горнового доменної печі та додаткових 3 роки 9 місяців, згідно роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 20 січня 1992 року № 8 «Про Порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 9 грудня 2017 року.

Ухвалою від 29 жовтня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків шляхом, зокрема, надання доказів, в обґрунтування позовних вимог, а саме, належним чином оформленого листа відповідача, на який посилається позивач.

4 листопада 2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач виконав вимоги ухвали суду від 29 жовтня 2020 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою від 5 листопада 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/10016/20-а за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно суд, задовольнивши клопотання позивача, визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, зобов`язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії витягу з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин та всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач зазначає, що з 9 грудня 2017 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, отримавши у відповідь на свій запит лист відповідача щодо правильності нарахування йому пенсії, позивач дізнався, що йому не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1: період його навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року, що складає 2 роки 10 місяців 9 днів; період проходження ним строкової військової служби з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1989 року, що складає 1 рік 10 місяців 17 днів; період його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року, що складає 1 рік 1 місяць 3 дні. Позивач звертає увагу суду на той факт, що у зв`язку із не зарахуванням до його пільгового стажу зазначених періодів він отримує пенсію у меншому розмірі. Рахує, що для призначення пенсії надавав всі документи, які вимагав відповідач. Крім того, позивач зауважив, що його спеціальний стаж підтверджується записами трудової книжки, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом на підтвердження трудового стажу.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що до стажу роботи позивача не було зараховано період його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року з тих підстав, що згідно довідці посада на якій працював у вказаний період позивач атестована підприємством, проте, зазначена довідка не містить даних про чергову атестацію робочих місць через п`ять років, у зв`язку із чим до стажу роботи позивача за Списком № 1 було зараховано період його роботи з 1 грудня 1994 року по 6 червня 1999 року, тобто в межах п`яти років після останнього наказу про підсумки атестації робочих місць. До стажу роботи позивача за Списком № 1 також не було зараховано період його навчання з тих підстав, що після закінчення навчання позивач працевлаштувався на посаду електромонтера з ремонту та обслуговуванню електрообладнання, а здобутою ним професією в результаті навчання є - електрослюсар по ремонту трансформаторів і електричних машин. Відповідач відзначає, що зазначені професії мають різні функціональні обов`язки та кваліфікаційні вимоги. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що період проходження позивачем строкової військової служби зараховано до його стажу роботи в тому числі за Списком № 1, а тому вважає, що в цій частині між сторонами відсутній предмет спору. Щодо позовної вимоги про застосування до спірних правовідносин норм Роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 20 січня 1992 року № 8 відповідач зазначає, що дані роз`яснення розповсюджуються на осіб, які не відпрацювали необхідного стажу на провідних посадах (20 років), але мають не менше 10 років на провідних посадах. Тобто, зазначає відповідач, особам, які не відпрацювали необхідного пільгового стажу роботи, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для визначення права на пенсію в взаємозалік можуть зараховуватись низка посад із розрахунку один рік, як один рік та три місяці, або один рік, як дев`ять місяців. Позивач здобув на дату звернення необхідний пільговий стаж роботи для призначення пенсії, а тому, рахує відповідач, відсутні правові підстави для застосування при обчисленні пільгового стажу роботи позивача вищезазначеного нормативно-правового акту. Також відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом, оскільки пенсію йому призначено з 1 січня 2004 року, а із позовом до суду останній звернувся лише 21 жовтня 2020 року. Вважає, що строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих, але не виплачених пенсій.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 11 березня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом зі змісту позовної заяви та наданих позивачем документів встановлено, що останній звернувся до відповідача із заявою від 11 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком по Списку № 1.

Як вбачається з протоколу призначення та виплати пенсії, позивачу було призначено Центральним об`єднаним управлінням ПФУ м. Маріуполя пенсію за віком на підставі рішення «Про призначення пенсії» 057050000174 від 12 квітня 2018 року (Робота за Списком № 1). Із зазначеного протоколу вбачається, що позивачу до пільгового стажу не зараховано період проходження ним навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року та період його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року. Військову службу позивача, згідно зазначеного протоколу, позивачу зараховано до роботи за Списком № 1. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 склав - 20 років 1 місяць 24 дні.

9 січня 2020 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Маріуполя із заявою № 262 про перерахунок пенсії за ч. 4 ст. 42.

Як вбачається з протоколу призначення та виплати пенсії від, позивачу було перераховано Центральним об`єднаним управлінням ПФУ м. Маріуполя пенсію за віком. Вид перерахунку індексація заробітку та зміна стажу та заробітку. Пенсію перераховано на підставі рішення «Про перерахунок пенсії» 057050000174 від 1 березня 2019 року (Робота за Списком № 1). Із зазначеного протоколу вбачається, що позивачу до пільгового стажу не зараховано період проходження ним навчання з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року та період його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року. Військову службу позивача, згідно зазначеного протоколу, позивачу зараховано до роботи за Списком № 1. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 склав - 20 років 1 місяць 24 дні.

На підставі рішення 057050000174 Пенсійним органом на підставі індексації заробітку зроблено перерахунок пенсії позивача, що вбачається із протоколу призначення та виплати пенсії від 23 квітня 2020 року.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 липня 1986 року позивач, зокрема, з 1 вересня 1983 року по 9 липня 1986 року навчався в середньому ПТУ № 3 м. Жданівка Донецької області та здобув професію електрослюсаря по ремонту трансформаторів і електричних машин;

з 14 липня 1986 року по 4 грудня 1987 року працював у мартенівському цеху (сталеплавильне виробництво) на посаді електрослюсаря по ремонту електричного обладнання четвертого розряду на Металургійному комбінаті «Азовсталь» ім. С. Орджоникидзе;

з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1987 року проходив службу в рядах Радянської армії;

з 1 грудня 1994 року по 10 липня 2000 року позивач працював на посаді гірничого доменної печі п`ятого розряду на Орендному підприємстві «Металургійний комбінат» «Азовсталь» .

Період навчання позивача з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року та здобута ним професія за фахом електрослюсаря по ремонту трансформаторів і електричних машин також підтверджується копією диплому № 3080 від 19 липня 1986 року реєстраційний номер 3551.

Відповідно до довідки «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 11 грудня 2017 року № 0129/к /1390, що видана Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» позивач у період з 1 грудня 1994 року по 10 липня 2000 року виконував роботи у цеху доменному за професією горнові доменних печей. У довідці також зазначено, що дана професія атестована згідно з наказами по комбінату за результатами атестації робочих місць № 118 від 7 червня 1994 року, що передбачена Списком № 1розділу ІІІ підрозділу «1а» код КП Позиція 1030100а-11699.

У відповідь на запит позивача, відповідач, своїм листом без номеру та дати, сповістив останнього про порядок та розмір обчислення пенсійних виплат останнього. Додатком до листа було розпорядження розрахунку пенсії, стажу та заробітку з 9 грудня 2017 року, з 1 січня 2020 року та з 1 травня 2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з абзацом 10 частині третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці № 41 від 1 вересня 1992 року періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону N 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з даними трудової книжки позивача в період з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року він працював на посаді горнового доменної печі 5 розряду доменного цеху на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбінат «Азовсталь».

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (діяв до 16.01.2003), включено горнових доменних печей (підрозділ 1 «а» розділ ІІІ Гірничі роботи, позиція 1030100а-11699).

Суд зазначає, що дійсно, в матеріалах справи відсутні докази проведення підприємством атестації робочих місць. Втім, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи факту виконання позивачем в період з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року роботи, що надає право на призначення пільгової пенсії, суд дійшов висновку про можливість зарахування наведеного періоду роботи до пільгового стажу. Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав щодо включення періоду роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року до його пільгового стажу.

Правова позиція щодо можливості включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством роботодавцем викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі 21-307а14, від 26 жовтня 2016 року у справі № 174/603/15-а та від 21 лютого 2018 року у справі К/9901/20098/18 (352/547/16-а).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже суд доходить висновку щодо неправомірного не включення відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1 при призначенні йому пенсії періоду його роботи на ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року.

Щодо зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періоду навчання позивача з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року суд зазначає наступне.

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII).

Згідно з вказаним Законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (стаття 41).

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд зазначає, що оскільки позивач у період з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року навчався в середньому ПТУ № 3 м. Жданівка Донецької області по професії електрослюсаря по ремонту трансформаторів і електричних машин та в межах трьох місячного терміну, що не заперечується відповідачем, після навчання працевлаштувався за набутою професією, то, вказаний вище період повинен зараховуватися до пільгового стажу, оскільки він безпосередньо пов`язується саме із умовами праці за професією після її здобуття.

Таким чином суд доходить висновку щодо неправомірності не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду його навчання з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року в середньому ПТУ № 3 м. Жданівка Донецької області.

Щодо не зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періоду проходження позивачем військової служби з 17 грудня 1987 року по 3 листопада 1989 року суд вважає таку позовну вимогу такою, що задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду судом було встановлено, що період проходження позивачем строкової військової служби був зарахований відповідачем при обрахунку пільгового стажу позивача, що підтверджено наявними в матеріалах справи протоколами призначення та виплати пенсії.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період його роботи на посаді горнового за кожний повний рік такої роботи додаткові 3 роки 9 місяців (15 років 5 місяців 15 днів та з урахуванням додаткових 1 рік 3 місяців за кожний повний рік роботи на посаді горнового суд зазначає таке.

Відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, працівникам зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірником очисного забою, прохідником, вибійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виймальних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Суд погоджується із твердженням відповідача що Роз`яснення №8 від 20.01.1992 року розповсюджується на правовідносини при визначені права на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з 03.10.2017 року - ч. 3 ст. 114 Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), для осіб які не відпрацювали необхідного стажу на провідних посадах (20 років), але мають не менше 10 років на провідних посадах. Тобто особам, які не відпрацювали необхідного пільгового стажу роботи, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України №1058, для визначення права на пенсію в взаємозалік можуть зараховуватися низка посад із розрахунку один рік, як один рік та три місяці, або один рік, як дев`ять місяців.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058. На дату звернення позивач відпрацював необхідний пільговий стаж роботи за Списком №1, що й дозволило призначити йому з 9 грудня 2017 року пенсію відповідачем.

Враховуючи, що Роз`яснення №8 від 20.01.1992 року розповсюджується на осіб, які претендують на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з 03.10.2017 - ч. З ст. 114 ЗУ №1058), а позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 - п. «а» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з 03.10.2017 року - п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058), а також враховуючи, що Роз`яснення застосовується у разі не відпрацювання заявником необхідного стажу роботи, для визначення права на пенсію, а позивач здобув на дату звернення необхідний пільговий стаж роботи для призначення пенсії, у відповідача відсутні правові підстави для застосування при обчисленні пільгового стажу роботи позивача вищезазначеного нормативно-правового акту, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи судом не було встановлено наявність рішення про призначення пенсії, а також про її перерахунок за віком позивачу на пільгових умовах за Списком № 1.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо відновлення порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення до розрахунку його пільгового стажу за Списком № 1 періодів його навчання з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року та періоду його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року з зобов`язанням зарахувати до його пільгового стажу за Списком № 1 з моменту призначення йому пенсії, тобто з 9 грудня 2017 року, період його навчання та період його роботи та з зобов`язанням зробити перерахунок його пенсії з моменту її призначення з врахуванням раніше вже виплачених йому сум.

В той же час, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити його перераховану пенсію заявлена позивачем передчасно, оскільки суд означеним судовим рішенням визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання та роботи та зобов`язав зарахувати до пільгового стажу позивача період періоди проходження позивачем навчання та роботи. Тобто, відповідач при отриманні рішення суду повинен буде в автоматичному режимі зарахувати означений стаж, який вплине на розмір пенсії позивача та, як наслідок, провести перерахунок пенсії позивачу з дати її призначення, а саме з 9 грудня 2017 року. У випадку, якщо відповідач не здійснить такого перерахунку, це буде підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права на перерахунок.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року по справі № 635/7878/16-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 23 жовтня 2020 року № 0.0.1882242047.1, який підлягає стягненню з відповідача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) щодо не включення до розрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пільгового стажу за Списком № 1 періоду його навчання з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року та періоду його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року при призначенні пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком № 1 період його навчання з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року в середньому ПТУ № 3 м. Жданівка Донецької області та період його роботи з 7 червня 1999 року по 10 липня 2000 року на посаді горнового доменної печі 5 розряду доменного цеху на Приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 9 грудня 2017 року з врахуванням вже раніше виплачених йому сум.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 (шістсот гривень).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 30 листопада 2020 року. Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар