Рішення № 93157573, 30.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Справа № 804/14364/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украфід» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украфід» (далі - ТОВ "Украфід", позивач, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002472204 від 26.08.2015 та №0002492204 від 26.08.2015.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань за результатами господарської діяльності з ТОВ «Амарант Груп» і ТОВ «Гордон-Сервіс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши пояснення керівників контрагентів позивача ТОВ «Амарант Груп» і ТОВ «Гордон-Сервіс», в яких останні зазначили про непричетність до господарської діяльності вказаних вище товариств, дійшов висновку про те, що зазначені юридичні особи здійснювали діяльність пов`язану з наданням вигоди третім особам, у тому числі позивачу, з метою мінімізації їх податкових зобов`язань. Вказав, що надані позивачем первинні документи за відсутності підтвердження факту вчинення договорів їх виконавцями не є достатнім доказом реальності господарських операцій, а тому у Товариства були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украфід" задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення №0002472204 від 26.08.2015 та №0002492204 від 26.08.2015.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2020 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи, суд першої інстанції прийняв як доказ показання керівників контрагентів позивача, при цьому протоколи допиту, на які посилається контролюючий орган, в матеріалах справи відсутні і лише цитуються відповідачем в акті перевірки, запереченні на позов та касаційній скарзі. Натомість суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, не виправив помилку суду першої інстанції, не витребував та не дослідив протоколи допиту свідків, на які посилається відповідач, не проаналізував зміст наданих позивачем на підтвердження реальності виконання укладених з вказаними контрагентами угод документів, не дослідив економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення платником податку з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасних та таких, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновків, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 справу прийнято до свого провадження, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з підготовчим засіданням на 24.03.2020. Зобов`язано відповідача надати в судове засідання належним чином завірені копії протоколів допиту ОСОБА_1 (керівника ТОВ «Арамат Груп») та ОСОБА_2 (керівника ТОВ «Гордон - Сервіс»).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 зупинено провадження в адміністративній справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

До суду 10.04.2020 надійшло клопотання про заміну первісного відповідача - Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на належного відповідача - ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 поновлено провадження у справі, здійснено заміну відповідача - Дніпродзержинську ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на правонаступника - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Арамант Груп", ТОВ "Гордон-Сервіс" за період з 01.04.2013 по 30.06.2015 та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації.

За результатами перевірки складено акт №1914/99/04-03-22-04/38422405 від 12.08.2015 (далі - Акт перевірки) та встановлено, порушення вимог пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.191, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 719, 00 грн та завищено від`ємне значення по податку на додану вартість у сумі 129 152, 00 грн., а саме:

- за жовтень 2014 року занижено податок на додану вартість на суму 18 033, 00 грн. (рядок 18,25 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року становить 27817,00 грн.) (по взаємовідносинам з ТОВ "Амарант Груп" за жовтень 2014 року - 18 033,33грн.);

- за листопад 2014 року зменшено від`ємне значення у сумі 14 650, 00 грн (рядок 19 та рядок 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року становить 45 250,00 грн.) (по взаємовідносинам з ТОВ "Амарант Груп" на загальну суму 10 716, 67 грн та з ТОВ "Гордон-Сервіс" на загальну суму 3 933, 33 грн);

- за грудень 2014 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 26 133 грн (рядок 18 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року становить 47 936 грн, рядок 25 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року становить 2 686 грн) зменшено від`ємне значення у сумі - 45 250,00 грн (рядок 22, 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року становить 0,0 грн) та занижено податок на додану вартість у сумі - 2 686, 00 грн (рядок 25 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 р. становить 2 686 грн) у т.ч. (по взаємовідносинам з ТОВ "Амарант Груп" у сумі 67 00,00 грн, та ТОВ "Гордон-Сервіс" 19 433, 34 грн);

- за січень 2015 року зменшено від`ємне значення у сумі - 25 833,00 грн. (рядок 19 та 20.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 р. становить 43419 грн..) у т.ч. (по взаємовідносинам з ТОВ "Гордон-Сервіс" у сумі 2800,0 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ "Амарант Груп" у сумі 23 033,00 грн);

- за лютий 2015 року зменшено від`ємне значення у сумі - 43 419, 00 грн (рядок 20, 20.1 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року становить 43 419 грн) та занижено податок на додану вартість у сумі - 21 919 грн (рядок 18 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року становить 21 919 грн) у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "Амарант Груп" у сумі 25 133, 00 грн, рядок 26 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року становить 0,0 грн.

На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0002472204 від 26.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 53 297, 50 грн, в тому числі 42 638 грн - за основним платежем та 10 659, 50 грн - за штрафними санкціями;

- №002492204від 26.08.2015 яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 67 144 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Арамант Груп", ТОВ "Гордон-Сервіс" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій, оскільки підписані особами, які заперечують свою причетність до діяльності вказаних товариств. Крім того, на позицію податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємий період між ТОВ «Амарант Груп» (Перевізник) та ТОВ «Украфід» (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 0110012 від 01.10.2014, відповідно до умов якого Замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажів, а Перевізник приймати їх за обсягом згідно з документами, обумовлених цим Договором. На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем було долучено до матеріалів справи акти про надання послуг по перевезенню вантажів, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписки по банківським рахункам.

Також, між ТОВ «Гордон-Сервіс» (Перевізник) та ТОВ «Украфід» (Замовник) укладено договір про надання послуг №0311/12 від 03.11.2014, відповідно до умов якого Замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажів, а Перевізник приймати за обсягом згідно документів , обумовлених цим договором. Позивачем надано акти про надання послуг по перевезенню вантажів, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписки по банківським рахункам на підтвердження факту виконання умов вказаного договору. Також ТОВ «Украфід» було долучено до матеріалів справи договори купівлі-продажу з метою підтвердження факту придбання відповідних товарів, а саме - мінеральних добрив, та видаткові накладні з метою підтвердження поставки придбаного товару кінцевому споживачу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В свою чергу, відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути укладені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування відповідним податком мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до їх змісту у відповідача жодних зауважень в акті не наведено, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентами позивача: ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон-Сервіс» - товари. Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включена позивачем до податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені його контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що на момент укладення та реалізації вказаних договорів ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон-Сервіс» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг, які відповідають основному виду її господарської діяльності, та замовлені з метою виконання власних договірних зобов`язань.

Також, контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вказаними вище підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідачем в акті перевірки не вказано та до справи не надано.

З приводу висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон-Сервіс», які ґрунтуються на податковій інформації відносно даного підприємства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податкова інформація не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, висновки відповідача з цього приводу носять характер припущень. Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платника податків - покупця товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Стосовно посилання відповідача на матеріали кримінального провадження щодо підприємства контрагента позивача суд зазначає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які у встановленому законом порядку набрали законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування нереальності господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем інформація щодо контрагента позивача не перевірялась, документи щодо спірних договірних відносин не досліджувалися, а використано лише відомості про порушення кримінальної справи відносно ряду юридичних осіб.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що ним, на вимогу суду копії протоколів допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які є директорами ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон-Сервіс» відповідно, не надано.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо існування таких протоколів, суд зазначає, що протокол допиту свідка, на який посилається податковий орган, не є належним доказом у даній справі. Так, відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України, обов`язковими для адміністративного суду є лише вирок суду у кримінальному провадженні, та виключно в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Однак, вирок суду у кримінальному провадженні №32015040000000021 в якості доказу відповідачем не надано, наявність такого вироку не встановлено також і судом. Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об`єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Водночас, ухвали суду, якими судом надано слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів позивача, не можуть бути належними доказами відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані судові рішення не містять відомостей про встановлення обставин щодо здійснення спірних господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 у справі №К/800/5760/16).

Виходячи в наведеного, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків викладених в акті перевірки, за результатами якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1218 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Украфід» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002472204 від 26.08.2015.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №002492204 від 26.08.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украфід» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська