Рішення № 93157492, 07.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 160/8863/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство у справах ветеранів України, відділ реалізації політики щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту реалізації державної соціальної політики Міністерства соціальної політики України, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Денисова Людмила Леонтіївна про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила:

- визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради нарахувати та виплатити їй - донці ОСОБА_2 одноразову компенсацію при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групи інвалідності у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент виплати - протиправною, та такою, що порушує її права;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради нарахувати та виплатити їй - доньці ОСОБА_2 одноразову компенсацію при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групи інвалідності, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-ХІІ), у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми у сумі, яка отримана - 124 810,70 грн.;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради одноразову компенсацію при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групи інвалідності, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-ХІІ), як інваліду І групи - у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми у сумі яка отримана - 124 810,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є донькою померлого інваліда війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 р. ОСОБА_2 28.05.2000 р. ОСОБА_2 було встановлено інвалідність III групи, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згодом, 10.01.2019 р. ОСОБА_2 було встановлено інвалідність І групи.

27.05.2020 р. представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати недоплаченої суми компенсації при настанні І групи інвалідності, яка була встановлена 10.01.2019 р. Своїм листом №Д-356-П від 05.06.2020 р., відповідач повідомив, що в лютому 2019 року призначена та виплачена, різниця компенсації у розмірі 189,70 грн., як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії 1-ї групи інвалідності, а отже одноразова компенсація ОСОБА_2 виплачена відповідно до норм чинного законодавства України. Позивач вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити їй одноразову компенсацію при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою III групи інвалідності та І групи інвалідності у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено третіх осіб по справі.

До суду 09.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що виплата одноразової компенсації виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розмір виплат, передбачених ст.48, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 285 від 14.05.2015 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» і становить: особам з інвалідністю І групи - 379,30 грн.; особам з інвалідністю II групи - 284,40 грн.; особам з інвалідністю III групи - 189,60 грн.

Так, ОСОБА_2 28.03.2000 року вперше встановлена III група інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 2019 році йому вже встановлено І групу інвалідності. Тому керуючись Постановою КМУ № 760 від 26.10.2016 року «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» йому виплачена різниця одноразової компенсації у зв`язку зі зміною групи інвалідності. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 у лютому 2019 року призначена та виплачена відповідно до норм чинного законодавства України різниця компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 1-ї та III групи інвалідності, у розмірі 189,70 грн. (379,30 грн. - 189,60 грн.). Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 14.09.2020 року від третьої особи-1 - Міністерства у справах ветеранів України надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що предметом позову є спір, який виник з приводу реалізації права, передбаченого статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", батьком позивача як громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не особою з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористалася.

Інші треті особи до теперішнього часу будь-яких пояснень щодо даної позовної заяви на адресу суду не надіслали. Про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адресу ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлого інваліда війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 року ОСОБА_2 , який виконував обов`язки щодо військової служби в зоні відчуження ліквідуючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, проходив строкову службу, та отримав захворювання, яке призвело до інвалідності І групи.

Як видно з матеріалів справи, 28.05.2000 р. ОСОБА_2 було встановлено інвалідність III групи, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

10.01.2019 р. ОСОБА_2 була встановлена І група інвалідності.

Представник позивача Романов В.П. 27.05.2020 р. направив на адресу відповідача заяву щодо нарахування та виплати доньці померлого інваліда війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 р. ОСОБА_2 - ОСОБА_1 недоплаченої суми компенсації при настанні І групи інвалідності, яка була встановлена 10.01.2019 р., в якій просив:

- Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради згідно з ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XII нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті годувальника, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у розмірі 60 мінімальних заробітних плаї (4 173 грн. х 60 = 250 380 грн.);

- Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради згідно з ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XII нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті батька, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у розмірі 3 мінімальних заробітних плат (4 173 грн. х 3 = 12 519 грн.).

Своїм листом від 05.06.2020 р. №Д-356-П відповідач вказав, що ОСОБА_2 у лютому 2019 року призначена та виплачена, різниця компенсації у розмірі 189,70 грн. (379,30 грн. - 189,60 грн.), як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії 1-ї групи інвалідності. Одноразова компенсація ОСОБА_2 виплачена відповідно до норм чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 48 Закону №796-ХІІ, що була чинною на момент встановлення ОСОБА_2 інвалідності, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;

- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;

- сім`ям, які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат;

- батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, були визначені Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як видно з матеріалів справи, позивачу з 28.03.2000 року встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а вже з 10.01.2019 року встановлено І групу інвалідності.

Відповідно до довідки про доходи від 04.09.2020 року №6489 була виплачена компенсація, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в лютому 2019 року було нараховано та в березні 2019 року виплачено 189,70 грн.

Згідно з ст.48 Закону №796-ХІІ у редакції Законів України від 21.04.2016 р. №1339-VIII та від 06.06.2017 р. №2082-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 р. №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).

Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Згідно з п.4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 р. №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до п.5 Порядку №760, у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.

Таким чином, вказаною нормою регламентований порядок виплати різниці одноразової компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності.

Пунктом 1 Постанови КМУ від 14.05.2015 р. №285 установлено, що інвалідам І групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 379,30 грн., інвалідам ІІІ групи - 189,60 грн.

Так, відповідачем відповідно до Постанови КМУ від 14.05.2015 р. №285, визначено різницю між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групи інвалідності в сумі 189,70 грн. (І групи - 379,30 грн.; ІІІ групи - 189,60 грн.) та здійснено виплату.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Оскільки Закони України від 21.04.2016 р. №1339-VIII та від 06.06.2017 р. №2082-VIII, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, відповідачем відповідно до норм чинного законодавства здійснено виплату різниці одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності.

Суд також не погоджується з доводами позивача з приводу того, що одноразова грошова компенсація має виплачуватись на підставі статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності ОСОБА_2 .

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Норми чинного законодавства також передбачають, що розмір компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо доводів про неправомірність зменшення розміру спірної компенсації до 60 мінімальних заробітних плат, то суд вважає за необхідне відмітити таке.

У рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Таким чином, зміна законодавчих норм щодо соціально-економічних прав громадян є допустимим. У суду відсутні відомості про визнання нечинними чи неконституційними норм, що регулюють спірні правовідносини, а також відсутні підстави вважати про їх невідповідними Основному Закону.

Тому, у межах спірних правовідносин, які виникли у 2019 році, відсутні підстави для застосування норм матеріального права та, зокрема, положень статті 48 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_2 інвалідності.

Аналогічну позицію щодо застосування норм матеріального права висловлено Верховний Судом у постанові від 16 травня 2019 року по справі № 127/10438/16-а.

Так законодавством, діючим на момент звернення позивача з відповідною заявою про виплату компенсації та на момент розгляду даної справи судом встановлений такий її розмір, який фактично вже отриманий позивачем.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-міської районної у м.Кривий Ріг ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство у справах ветеранів України, відділ реалізації політики щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту реалізації державної соціальної політики Міністерства соціальної політики України, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Денисова Людмила Леонтіївна про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма