Рішення № 93154348, 18.11.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/42/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом: Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця"

до відповідача: Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна"

про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 1713171 грн 60 коп.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна"

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця"

про стягнення заборгованості в сумі 472487 грн 07 коп., з яких 364685 грн 89 коп. - пеня, 78044 грн 74 коп. - 3 % річних, 29756 грн 44 коп. - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом): Ковба В. А.

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом): Палій О. С.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

АТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" звернулося до господарського суду з позовом (первісним) до ПП "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 1713171 грн 60 коп.

ПП "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" звернулося до господарського суду з позовом (зустрічним) до АТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 472487 грн 07 коп., з яких 364685 грн 89 коп. - пеня, 78044 грн 74 коп. - 3 % річних, 29756 грн 44 коп. - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.01.2020 постановлено первісну позовну заяву залишити без руху, позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 03.02.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.03.2020; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні 03.03.2020 відкладено на 30.03.2020.

19.03.2020 до суду від ПП "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" надійшов зустрічний позов б/н від 16.03.2020 (вх. № 4751/20), в якому останній просить прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом та стягнути з Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" 472487 грн 07 коп., з яких 364685 грн 89 коп. - пеня, 78044 грн 74 коп. - 3 % річних, 29756 грн 44 коп. - інфляційні втрати. Мотивуючи даний позов відповідач вказує на прострочення виконання з боку позивача грошового зобов`язання по договору № Л/П-18872/НЮ від 03.09.2018 (в частині оплати за виконані роботи).

Ухвалою суду від 23.03.2020 повідомлено сторін, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, судове засідання у справі призначене на 30.03.2020 відкладається.

Ухвалою суду від 25.05.2020 підготовче засідання призначено на 23.06.2020.

Ухвалою суду від 23.06.2020 постановлено в задоволенні клопотання ПП "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" про передачу справу за підсудністю б/н від 16.03.2020 (вх. № 4528/20 від 19.03.2020) відмовити.

Ухвалою суду від 23.03.2020 постановлено: зустрічний позов Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" б/н від 16.03.2020 (вх. № 4751/20 від 19.03.2020) прийняти до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; підготовче судове засідання відкласти на 07.08.2020.

Підготовче судове засідання від 07.08.2020 відкладено на 17.09.2020.

В судовому засіданні 17.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 17.09.2020.

В судовому засіданні 12.10.2020 оголошено перерву до 09.11.2020.

Ухвалою суду від 21.10.2020 повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 09.11.2020 не відбудеться, у зв`язку з тим, що суддя Стефанів Т. В. в період з 9 по 13 листопада 2020 року прийматиме участь у підготовці суддів у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України; розгляд справи по суті призначено на 18.11.2020.

Позиції сторін щодо первісного позову.

Позивач за первісним позовом, мотивуючи заявлені позовні вимоги, вказує на неналежне виконання договірних зобов`язань з боку відповідача в частині строку виконання підрядних робіт, за прострочення якого відповідачу нараховано пеню.

Правову позицію письмово викладено у позовній заяві та відповіді на відзив б/н від 05.08.2020 (вх. № 9975/20 від 07.08.2020)

Відповідач за первісним позовом заперечив проти стягнення пені у сумі вказаній позивачем, оскільки сам розрахунок здійснено на суму, що становить повну вартість робіт по договору, а не на суму невиконаного зобов`язання.

Крім того, просить зменшити розмір пені на 90 %. В обґрунтування такого клопотання вказує на те, що позивач не зазнав жодних збитків чи будь-яких інших несприятливих наслідків, а також на скрутний майновий стан відповідача

Письмово правова позиція викладена у відзиві на позовну заяву б/н від 16.03.2020 (вх. № 4527/20 від 19.03.2020) та запереченнях б/н від 17.08.2020 (вх. № 10746/20 від 20.08.2020).

Позиції сторін щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом, мотивуючи заявлені вимоги, вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за виконані роботи. Як наслідок на суму несплачених коштів, що складає вартість виконаних робіт нараховує пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Письмово правова позиція позивача за зустрічним позовом викладена у зустрічній позовній заяві та у відповіді на відзив (на зустрічну позовну заяву) б/н від 17.08.2020 (вх. № 10745/20 від 20.08.2020).

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечив, вказавши на те, що позивачем невірно визначено момент, з якого можна було б здійснювати нарахування, оскільки не взяв до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з виправленням самостійно виявлених помилок.

Письмово позиція відповідача за зустрічним позовом викладена у відзиві на зустрічний позов від 05.08.2020 (вх. № 9974/20 від 07.08.2020).

18.11.2020 до суду від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 17.11.2020 (вх. № 15886/20) про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема доказів, що підтверджують факт надання послуг на правову допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.09.2018 між ПАТ "Українська залізниця" в особі начальника виробничого структурного підрозділу "Служба колії" регіональної філії "Львівська залізниця" (замовник) та ПП "ВО Габіони Захід Україна" (підрядник) укладено договір № МП-18872/НЮ, згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та засобами виконати та здати замовнику, в установлений договором строк, роботи "Капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин- Рахів" відповідно до робочого проекту "Капремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин-Рахів"" (далі - робочий проект), а замовник зобов`язаний передати дозвільну та проектну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити підряднику їх вартість у відповідності до умов договору.

Пунктом 14.1 договору сторони погодили строк його дії: договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до 31.03.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Загальна сума цього договору визначається договірною ціною і становить 11197200 грн 00 коп. з ПДВ, в тому числі 20 % ПДВ - 1866200 грн, 9331000 грн 00 коп. без ПДВ відповідно до додатку 1 до договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк виконання робіт - протягом 180 календарних днів від дати підписання сторонами акту про передачу документації (дозвільна документація та робочий проект) згідно з календарним графіком (додаток № 3 до договору), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх етапів робіт, передбачених договором, та який є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 4.2 договору замовник передає підряднику дозвільну документацію та робочий проект з оформленням акту про передачу документації.

Датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту про передачу документації. Датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом підписання акту готовності об`єкта до експлуатації (п. 4.3 договору).

Додатком № 3 від 03.09.2018 до договору "Календарний графік виконання робіт" передбачено: види робіт (етапи) капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин-Рахів; термін виконання з дати підписання сторонами акту про передачу документації (дозвільна документація та робочий проект) до 31.03.2019.

Згідно п. 5.1.2 договору виконані підрядником роботи оплачуються замовником протягом 30-ти банківських днів після підписання акту виконання будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 (але не раніше реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Виконані роботи приймаються замовником з обов`язковим складанням відповідного акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), який підписується уповноваженими представниками підрядника та від замовника - уповноваженими представниками згідно довіреностей (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочений день.

За порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 11.3 договору).

На виконання умов договору № ЛП-18872/НЮ від 03.09.2018 підрядник виконав будівельні роботи на загальну суму 3766638 грн 00 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 29.12.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: від 29.12.2018 на суму 2070553,20 грн.; від 29.12.2018 на суму 1633234 грн 80 коп.; від 29.12.2018 на суму 62850 грн 00 коп.

Акти підписані без жодних зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Податкова накладна щодо робіт, які є предметом договору № ЛП-18872/НЮ від 03.09.2018 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 04.01.2019, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.01.2019 № 9296467816.

Як зазначає позивач за первісним позовом відповідач за первісним позовом порушив строки виконання робіт, обумовлених умовами договору. В свою чергу позивач за зустрічним позовом вказує на порушення відповідачем за зустрічним позовом строків оплати за виконані роботи.

Матеріали справи містять копію судового рішення, згідно якого вирішувалось питання стягнення як за порушення строків виконання робіт, так і за порушення строків оплати за виконані роботи на підставі договору № ЛП-18872/НЮ від 03.09.2018, за попередні періоди. Зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 у справі № 914/883/19:

- первісний позов ПП "ВО Габіони Захід Україна" до відповідача за первісним позовом регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення 4170270,93 грн (з яких: 3766638,00 грн заборгованість, 290031,13 грн пеня, 23202,49 грн три відсотки річних та 90399,31 грн інфляційні втрати) задоволено частково; стягнуто з регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ПП "ВО Габіони Захід Україна" 3766638,00 грн основного боргу, 285335,73 грн пені, 23202,49 грн три відсотки річних, 52902,43 грн інфляційних втрат та 61922,26 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 7721,22 грн відшкодування витрати на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено;

- зустрічний позов регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" до відповідача за зустрічним позовом ПП "ВО Габіони Захід Україна" про стягнення 1119720,00 грн (з яких: 335916,00 грн пеня та 783804,00 грн штраф) задоволено частково; стягнуто з ПП "ВО Габіони Захід Україна" на користь регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" 33591,60 грн пені, 78380,40 грн - штрафу та 16795,80 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 у справі № 914/883/19 в частині первісного позову залишено без змін; скасовано вказане рішення в частині зустрічного позову; прийняти нове рішення у цій частині, яким зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з ПП "ВО Габіони Захід Україна" на користь регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" 218845,32 грн. пені, 520139,34 грн. штрафу та 11084,77 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 рішення судів першої та апеляційної інстанцій (в частині вирішення первісного позову) залишено без змін.

Судовими рішеннями, серед іншого, встановлено, що з урахуванням погодженої сторонами в п. 3.1 загальної суми договору, невиконаними є роботи загальною вартістю 7430562 грн 00 коп., термін виконання яких закінчився 31.03.2019. Крім того, встановлено, що підрядником виконано, а замовником прийнято, однак не оплачено за виконані будівельні роботи на загальну суму 3766638 грн 00 коп.

За порушення строків виконання робіт, на підставі п. 11.3 договору, відповідачу за первісним позовом нараховано пеню в сумі 1713171 грн 60 коп за період прострочення виконання зобов`язання з 01.05.2019 до 30.09.2019.

За порушення строків оплати за виконану роботу відповідачу за зустрічним позовом нараховано 364685 грн 89 коп. - пені за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019, 78044 грн 74 коп. - 3 % річних за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019, 29756 грн 44 коп. - інфляційних втрат за травень 2019 року - січень 2020 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № МП-18872/НЮ від 03.09.2018 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня (ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 914/883/19 встановлено факт того, що з урахуванням погодженої сторонами в п. 3.1 загальної суми договору, невиконаними є роботи загальною вартістю 7430562 грн 00 коп., термін виконання яких закінчився 31.03.2019.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем, при розрахунку пені, право на нарахування якої встановлено сторонами у п. 11.3 договору, вірно обмежено строк її нарахування шестимісячним терміном з дня коли зобов`язання мало бути виконано, сума пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Разом з тим, позивач помилково розрахунок проводить на суму 11197200 грн 00 коп, оскільки вищевказаним судовим рішенням чітко встановлено суму невиконаного зобов`язання - 7430562 грн 00 коп.

З урахуванням наведеного суд здійснив перерахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", застосовуючи такі дані: сума, на яку здійснюється нарахування - 7430562 грн 00 коп.; період прострочення з 01.05.2019 по 30.09.2019; здійснено обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Як наслідок пеня становить 1070000 грн 93 коп.).

Решту суми заявленої до стягнення пені суд визнає необґрунтованою.

Що стосується клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені на 90%, суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи наступне.

Вказане клопотання обґрунтоване скрутним матеріальним становищем підприємства та тим, що прострочення терміну виконання робіт не завдало замовнику жодних збитків.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).

Суд встановив, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Що стосується заявлених зустрічних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Сума боргу, яка є неоплаченою, і на яку здійснюються відповідні нарахування - 3766638 грн 00 коп. підтверджено судовими рішеннями у справі № 914/883/19, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують повторного доказування.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено вірно (сума основного боргу, періоди нарахування).

За розрахунком суду здійсненого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" 3 % річних та інфляційні втрати є дещо більшими, ніж вказує позивач за зустрічним позовом у своєму розрахунку. Разом з тим, суд враховує той факт, що норми процесуального права не дають права суду вийти за межі заявлених вимог, відтак стягненню підлягають 78044 грн 74 коп. - 3 % річних за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019 та 29756 грн 44 коп. - інфляційні втрати за період з травня 2019 року по січень 2020 року, що заявлені у зустрічній позовній заяві.

Що стосується нарахування пені за прострочення оплати за виконані роботи, суд вказує на правомірне застосування такого виду відповідальності до відповідача за зустрічним позовом, з урахуванням ст. 232 ГК України, ст. 549, 610-612 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом, при розрахунку пені, право на нарахування якої встановлено сторонами у п. 11.1 договору, вірно обмежено строк її нарахування шестимісячним терміном з дня коли зобов`язання мало бути виконано, сума пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня; сума основного боргу, на яку проводиться нарахування визначено правильно.

Отже стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня в сумі 364685 грн 89 коп. за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення первісного позову, судовий збір по первісному позову розподіляється пропорційно задоволеним вимогам, зокрема на відповідача за первісним позовом покладається судовий збір в сумі 16050 грн 01 коп., за позивачем по первісному позову залишається 9647 грн 56 коп.; судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом, враховуючи факт задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 між ПП "ВО "Габіони захід Україна" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Кейс" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 01/20, згідно п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надати правову допомогу (юридичні послуги) замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник сприяти у виконанні зобов`язань виконавця та оплачувати послуги у порядку визначеному цим договором.

Згідно п. 1.2 договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе обов`язок надавати наступні юридичні послуги: написання відзиву у справі № 909/42/20; складання інших процесуальних документів по даній справі; представництво в суді.

Згідно п. 1.5 договору виконання послуг за даним договором покладається на керуючого партнера АО "Кейс" адвоката Палій О. С. та заступника керуючого партнера Марфіну А. І., які можуть діяти разом або кожний окремо в інтересах замовника з повним обсягом повноважень наданих даним договором.

За надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2 договору замовник сплачує 7900 грн 00 коп. Розрахунки здійснюються на умовах передоплати шляхом сплати замовником в безготівковому порядку або готівкою обумовлену в п. 4.1 цього договору суми перед початком виконання робіт, передбачених договором (п. 4.1, 4.2 договору).

Факт проплати замовником вказаної вище суми виконавцю підтверджує платіжне доручення № 1673 від 19.02.2020 на суму 7900 грн 00 коп., призначення платежу: юридичні послуги передбачені п. 1.2 договору № 01/20 від 17.02.2020 згідно рахунку № 0037 від 17.02.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В підтвердження факту виконання робіт по вищевказаному договорі адвокатом Палій О. С. подано акт № 11-01/20 приймання-передачі правової допомоги (наданих юридичних послуг) від 17.11.2020 на суму 7900 грн 00 коп.

Судом перевірено такий акт та встановлено, що матеріали справи не містять клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, про складання якого йде мова в п. 8 акту приймання-передачі наданої правової допомоги і на який витрачено 0,5 години. Інші роботи, вказані в акті відповідають реально виконаним. Тому, суд шляхом математичного розрахунку вирахував вартість однієї години роботи адвоката (час, витрачений адвокатом для участі в судових засідання обраховано у відповідності до тривалості судових засідань, що зафіксовано у відповідних протоколах).

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 7668 грн 00 коп. понесені відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) є документально підтвердженими та підлягають стягненню з позивача за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом). Решту суми понесених витрат ПП "ВО "Габіони захід Україна" на правову допомогу, а саме 232 грн 00 коп. слід залишити за останнім.

Керуючись cт. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Первісний позов Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" до Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 1713171 грн 60 коп. - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" - 1070000 (один мільйон сімдесят тисяч) грн 93 коп., 16050 (шістнадцять тисяч п`ятдесят) грн 01 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 643170 (шістсот сорок три тисячі сто сімдесят) грн 67 коп. - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем за первісним позовом в сумі 9647 (дев`ять тисяч шістсот сорок сім) грн 56 коп. залишити за останнім.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 472487 грн 07 коп., з яких 364685 грн 89 коп. - пеня, 78044 грн 74 коп. - 3 % річних, 29756 грн 44 коп. - інфляційні втрати - задоволити.

Стягнути Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь Приватного підприємства "Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна" заборгованість в сумі 472487 (чотириста сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 07 коп., з яких 364685 (триста шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 89 коп. - пеня, 78044 (сімдесят вісім тисяч сорок чотири) грн 74 коп. - 3 % річних, 29756 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 44 коп. - інфляційні втрати, 7087 (сім тисяч вісімдесят сім) грн 31 коп. - судового збору та 7668 (сім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявлених відповідачем за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) витрат на правову допомогу в сумі 232 (двісті тридцять дві) грн 00 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.11.2020.

Суддя Т. В. Стефанів