Рішення № 93152012, 24.11.2020, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/2394/20

(провадження № 2/658/1091/20)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Левицькій Н.Я.,

розглянувши в місті Каховка у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Універсал Банк» (надалі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 75113 грн. 04 коп..

В обґрунтування позову зазначається, що 07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07 червня 2018 року. На виконання умов Договору відповідач отримала кредит к розмірі 23000 грн. у вигляді встановленого Банком кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач повинен був повертати кредит частинами, проте порушив умови повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим 29 грудня 2018 року Банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погашення суми заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії на погашення заборгованості, у зв`язку з чим Банком на виконання умов договору почав нараховувати неустойку, передбачену Тарифами на залишок заборгованості. Станом на серпень 2020 року заборгованість відповідача перед Банком складає 75113 грн. 04 коп..

Представник позивача у відповіді на відзив позов підтримав та окремо зазначив, що відповідач під час укладання договору кредитування підписала всі документи цифровим підписом чим фактично підтвердила ознайомлення із умовами кредитування. Відповідача за допомогою «пуш» повідомлення повідомляли про прострочену заборгованість та необхідність її погашення, проте відповідачем вимога Банку була проігнорована. У відповіді на відзив представник також зазначив, що вважає, що Банком надано всі необхідні документи в підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед Банком, а тому є всі підстави для її стягнення з відповідача.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечували проти позову та окремо зазначали, що фактично договір кредитування між Банком та нею не укладався, оскільки долучені до позовної заяви тарифи не містить підпису відповідача, а отже не може визнаватися складовою кредитного договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків і штрафів та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Представник відповідача вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів, надані банком Тарифи та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Також представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, встановлений щодо штрафу та пені.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».

Судом встановлено, що 07 червня 2018 року між АТ «Універсал Банк», з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (а.с. 10).

Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, доданий до позовної заяви Банком відповідачем не підписаний.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 04 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 75113 грн. 04 коп., з яких: 28218 грн. 89 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 46894 грн. 15 коп. - пеня та комісія.

При цьому в розрахунку наданому до відповіді на відзив Банком зазначено, що кредитний ліміт станом на 04 березня 2002 року становить 23000 грн., заборгованість - 52113,04 коп..

Судом також встановлено, що останній раз ОСОБА_1 вносила кошти на погашення заборгованості за вказаним договором в сумі 500 грн. 16 серпня 2019 року.

У відзиві на позов ОСОБА_1 заперечувала ознайомлення із умовами кредитування, під час заповнення Анкети-заяви, а тому вважала, що погашаючи тіло кредиту погашає борг повністю.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала користування кредитною карткою, оформленою АТ «Універсал Банк», тобто підтвердила зняття кредитних коштів, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, однак у розмірі 23000 грн., оскільки саме Банком зазначено, що кредитний ліміт був встановлений на рівні 23000 грн., саме таку суму згідно наданого до суду розрахунку було відповідачем використано, і, крім того, Банком не надано документів в підтвердження зміни кредитного ліміту в бік збільшення та зняття відповідачем коштів з картки понад 23000 грн..

Однак, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по пені та комісії, суд виходить з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписана відповідачем, не містить умов щодо нарахування та сплати зазначених сум, а самі Умови та Правила, на які посилається банк, не містять підпису відповідача (а.с. 11-25).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

При цьому немає значення яким підписом затверджується угода, власноруч або за допомогою цифрового підпису.

Так, як вбачається з матеріалів справи Анкета-заява відповідачем підписана цифровим підписом, що не заперечується ані представником Банку ані відповідачем, в той же час, долучені до позовної заяви Витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи та додаток № 8 до них «Тарифи» (а.с. 23-25 та зворотній бік), не містить підпису відповідача, ні цифрового, ні власноруч, а отже не може визнаватися складовою кредитного договору.

В анкеті-заяві від 07 червня 2018 процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право на нарахування неустойки, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 червня 2018 року, посилався на Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» (розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та Тарифи.

Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством «Універсал Банк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Крім іншого, судом прийнято до уваги, що представник Банку в позовній заяві посилався на Умови кредитування в частині нарахування відсотків по кредиту, однак в складових заборгованості відсотки Банком не зазначено, що також підвереджує висновок про те, що Умови кредитування залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що призводить до непередбачуваних для боржника наслідків у разі несвоєчасної сплати боргу по кредиту.

З урахуванням викладеного, а також того факту, що суду не надано письмового договору, підписаного відповідачем, про те, що він приймає умови щодо нарахування пені та комісії, зважаючи на те, що кредитний ліміт був встановлений на рівні 23000 грн., представником АТ «Універсал Банк» в свою чергу не доведено належне ознайомлення відповідача із умовами кредитування та тарифами встановленими Банком, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по штрафних санкцій.

Відповідач також просила застосувати до спірних правовідносин спеціальний строк позовної давності, щодо пені та комісії, однак оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині по суті, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 23000 грн. (тіло кредиту).

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 643 грн. 63 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду особами, які брали участь в судовому засіданні, особи які не брали участь в судовому засіданні мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: І. Д. Под`ячева