Рішення № 93150384, 27.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № П/320/405/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Громадської ради доброчесності за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений Громадською радою доброчесності у вигляді протоколу електронного голосування від 13.07.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірний висновок відповідача є безпідставним, необґрунтованим, таким, що містить неправдиві та недостовірні відомості і прийнятий без врахування усіх обставин та вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 адміністративну справу № П/320/405/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 продовжено розгляд справи.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

З урахуванням вимог частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд вищевказаної справи Громадську раду доброчесності повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Третя особа правом надати пояснення по суті спору не скористалась, разом з тим надала суду матеріали суддівського досьє судді ОСОБА_1 на 388 арк., які приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 10.02.1996 №121/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Богунського районного суду міста Житомира строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2001 № 881-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Житомирської області.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2001 № 2297-III ОСОБА_1 обрано на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 22.05.2003 № 881-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Житомирської області безстроково.

Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії від 26.11.2018 № 274/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 03.07.2018, зокрема судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 , якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

У межах процедури проведення кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді 13.07.2019 Громадською радою доброчесності затверджено висновок про невідповідність судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Цей висновок мотивований посиланням на наступні обставини:

« 1. Суддя допускав бездіяльність, що призвела до розподілу справ у суді з порушенням принципу випадковості при використанні автоматизованої системи.

Суддя допускав поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод, що встановлено у рішенні про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

(підпункти 1.7 п. 1, п. 3.9 п. 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019)

Так, у висновку зазначено, що Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17, яке залишене без змін рішенням ВРП від 29.03.2018 № 930/0/15-18, суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої і з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців.

У висновку вказано, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стали істотні порушення процесуального закону при розгляді справи № 906/1783/15. У рішенні про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності встановлено ряд обставин, які свідчать про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема:

1) у грудні 2015 року до господарського суду Житомирської області надійшло десять позовних заяв від одного позивача до ЗАТ «Житомирські ласощі» (окрім позовної заяви у справі № 906/1783/15, що була розглянута суддею). Всі позовні заяви були повернуті позивачеві без розгляду іншими суддями у зв`язку з несплатою судового збору. Як зазначено у рішенні дисциплінарної палати ВРП: «Цей факт сукупності з іншими обставинами справи може вказувати на вчинення стороною позивача у справі дій, спрямованих на передачу справи на розгляд визначеному судді ( ОСОБА_1 ), дії якого, як очікували представники будуть більш сприятливими для них порівняно із діями інших суддів ... »;

2) 31.12.2015 суддя порушив провадження у справі та призначив її розгляд на 18.01.2016. Проте 15.01.2016, на підставі клопотань позивача та відповідача які були отримані того ж дня, суддя призначив розгляд справи на 15.01.2016 о 10.45 цей же день ухвалив рішення по суті справи. Як встановила ВРП, відомості дати судового засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України» розміщені не були.

Тобто, невідкладно задовольнивши клопотання сторін та змінивши попередньо визначену дату судового засідання, суддя унеможливив участь у ньому слухачів, які могли виявити інтерес до розгляду цієї справи, а також, осіб, прав і обов`язків яких могло б стосуватися рішення у справі.

Як зазначено в рішенні дисциплінарної палати: «У матеріалах справи ... наявне … клопотання представника позивача про «перепризначення розгляду справі на іншу дату .... Клопотання мотивоване тим, що «представнику позивача стало відомо, що представником Відповідача подане клопотання про перепризначення розгляду справи на 15.01.2016 року». Клопотання представника позивача датовано 15 січня 2016 року на штампі суду із вхідною датою стоїть номер 405.

Матеріали справи дійсно містять клопотання представника відповідача, ЗАТ «Житомирські ласощі», про «перенесення справи на 15.01.2016 року» ... . Втім, до справи клопотання підшито вже після клопотання позивача, крім того, як видно зі штампа суду із вхідною датою та номером (« 15 січ 2016 № 406»), це клопотання подано пізніше, ніж клопотання відповідача.

У сукупності з іншими обставинами справи викладене свідчить про те, що насправді представники позивача та відповідача узгоджували свої дії, реального спору між ними не існувало. Про наведене свідчить і визнання позову відповідачем. Поведінка судді ОСОБА_1 , зокрема перенесення за таких умов розгляду на більш ранню дату, незважаючи на відсутність більшої доказів, що були витребувані ним в ухвалі про відкриття провадження свідчить про те, що він усвідомлював відсутність реального спору між сторонами.

Усвідомлення тієї обставини, що сторони імітували існування спору, було визнане суддею ОСОБА_1 у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

За таких обставин можна зробити висновок, що при розгляді справи було створено лише видимість здійснення правосуддя, а сам судовий процес був спрямований на те, щоб вирішити питання про права і обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду. Такими особами були, насамперед, правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі» - ТДВ «ЖЛ», а також учасники обох товариств»;

3) у рішенні дисциплінарної палати встановлено факт позапроцесуального спілкування судці зі сторонами. Зокрема, у рішенні зазначено: «... матеріали справи свідчать про існування тісного позапроцесуального спілкування судді з представниками сторін - у той час, коли офіційна кореспонденція, направлена там, не була доставлена, представники сторін були оперативно поінформовані перенесення судового розгляду».

На думку Громадської ради доброчесності, встановленні рішенням ВРП порушення, допущені суддею при розгляді справи № 906/1783/15, створення ним «видимості здійснення правосуддя» заподіюють істотну шкоду авторитету правосуддя та свідчать його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

2. Суддя не пояснив переконливо джерела походження витрат і легальні доходи на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо достатності для здійснення таких витрат.

(підпункт 4.9 п. 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019)

Так, у висновку зазначено, що виходячи зі змісту рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29.10.2015 у справі № 296/6473/15-ц суддя 26.11.2009 передав іншій особі 160 000 доларів США (близько 1,2 млн. грн станом на дату вчинення правочину). Ці кошти були передані суддею в рахунок оплати за будинок.

Крім того, в договорі поруки, якого стосується справа № 296/6473/15-ц, міститься згадка про розписку від 02.03.2010, згідно з якою суддя передав фізичній особі кошти в якості авансу за автомобіль.

Проте, згідно з даними досьє, сукупний розмір доходів сім`ї суді за останні п`ять років дорівнює вказаній сумі, що породжує обґрунтовані сумніви у достатності доходів судді для здійснення такої значної витрати.

Додатково надано Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді.

У 2014 році суддя в пункті 11 декларації («дарунки, призи, виграші») задекларував 642 590 грн. Проте, згідно з даними, які містяться в досьє, розмір доходів членів його сім`ї чи близьких родичів за 2012-2014 роки не дозволяв їм зробити такий цін подарунок, що може свідчити про те, що або він отримав подарунок від інших фізичних осіб, або отримав ці кошти як виграш.

Також, у висновку зазначено, що Громадська рада доброчесності не змогла забезпечити судді право на відповідь затвердження цього висновку, оскільки суддя не надав контактної інформації. Громадська рада доброчесності готова розглянути пояснення судді, якщо такі надійдуть.

Не погоджуючись із зазначеним висновком про невідповідність судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 13.07.2019, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Для вирішення правовідносин, що виникли судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту також - Закон № 1402-VIII) та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі по тексту також - Положення № 143/зп-16).

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, шостої та сьомої статті 87 Закону № 1402-VIII, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Громадська рада доброчесності, окрім іншого: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів.

Згідно з пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

За приписами абзацу 2 частини першої статі 88 Закону № 1402-VIII, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону № 1402-VIII на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Тобто, відповідач приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями.

Разом з тим, виходячи з наведених норм, ГРД наділена повноваженнями збору, перевірки та аналізу достовірної інформації щодо судді, тобто інформації з офіційних джерел. Відповідно, формування висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності має здійснюватися виключно на підставі достовірних даних (достовірної інформації).

Виходячи з наведеного в сукупності суд дійшов висновку, що оскільки висновки ГРД, затверджені відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов`язковими для розгляду ВККС та є правовим актом індивідуальної дії (оскільки безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, містить твердження про невідповідність його критеріям доброчесності та професійної етики і підлягає дослідженню у межах кваліфікаційного оцінювання), на підставі якого виникають публічно-правові відносини, то спори щодо таких висновків носять характер публічно-правового спору, який вирішується за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України).

При цьому, суд вважає, що ГРД має всі визначені ознаки «іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства», оскільки здійснює діяльність з виконання покладених на неї Законом № 1402-VIII завдань, а тому є суб`єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України, тож є належним відповідачем у даній справі.

За таких підстав, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач обрав належний, допустимий та ефективний спосіб захисту його порушеного права.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем висновку, суд виходить з такого.

Згідно з частиною шостою статті 87 Закону №1402 громадська рада доброчесності, зокрема: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Правила організації та діяльності Громадської ради доброчесності визначені її Регламентом, схваленим рішенням ГРД від 23 листопада 2016 року №1/2016 (далі по тексту - Регламент ГРД), статтею 2 якого закріплено, що завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.

З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Рада і її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності (частина друга статті 3 Регламенту ГРД).

Відповідно до статті 18 Регламенту ГРД за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді (кандидата на посаду судді), якщо вона може бути важливою для цілей кваліфікаційного оцінювання. У рішенні наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до рішення.

Згідно зі статтею 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає:

1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або

2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами.

У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.

Прийнятий колегією Ради висновок виноситься на збори Ради для затвердження. Рада зборами може:

1) затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його Вищій кваліфікаційній комісії суддів України;

2) скерувати висновок відповідній або іншій колегії Ради чи окремому члену Ради для доопрацювання із внесенням на затвердження Ради;

3) прийняти рішення про направлення інформації Вищій кваліфікаційній комісії суддів України без затвердження висновку;

4) відхилити висновок.

Отже, за результатом проведеної перевірки та (або) аналізу отриманої інформації Громадська рада доброчесності може прийняти та направити до ВККС або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, або рішення про направлення (надання) інформації щодо особи.

Згідно з пунктом 39 висновку Консультативної ради європейських суддів № 17 (2014) про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади вбачається, що джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними. Особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підставою для прийняття висновку є наявність у Громадської ради доброчесності або достовірної інформації, або обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики особи, що має ґрунтуватись на чітких, формалізованих та об`єктивних критеріях такого визнання (оцінювання) та повинно підтверджуватися достатньою достовірною інформацією.

При цьому, обсяг оцінювання, здійснюваного ГРД, обмежується професійною етикою та доброчесністю суддів та кандидатів на посаду судді.

Водночас, суд зазначає, що визначення поняття «доброчесність» відсутнє у національному законодавстві України.

Натомість, згідно з пунктом 12 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16 (далі-Положення №143), відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

12.1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.

12.2. Відповідність способу життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.

12.3. Відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.

12.4. Наявність обставин, передбачених підпунктами 9- 12, 15- 19 частини першої статті 106 Закону.

12.5. Наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді.

12.6. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею.

12.7. Загальна оцінка інтегративності (доброчесності) за такими складовими:

12.7.1. Чесність і порядність.

12.7.2. Контрпродуктивна поведінка.

12.7.3. Схильність до зловживань.

Показники, передбачені пунктами 12.1- 12.6 цієї глави, оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків Громадської ради доброчесності (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Показник, передбачений пунктом 12.7 цієї глави, визначається за допомогою відповідних тестувань особистих морально-психологічних якостей та оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань і за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

У свою чергу, відповідність судді критерію професійної етики, згідно з пунктом 11 Глави 2 Розділу ІІ Положення №143, оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

11.1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.

11.2. Відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.

11.3. Політична нейтральність.

11.4. Дотримання Кодексу суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5- 8, 13 частини першої статті 106 Закону.

11.5. Морально-психологічні якості (інтегративність) за складовими:

11.5.1. Розуміння і дотримання правил та норм.

11.5.2. Здатність відстоювати власні переконання.

11.5.3. Дисциплінованість.

11.5.4. Повага до інших.

Показники, передбачені пунктами 11.1- 11.4 цієї глави, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Показник, передбачений пунктом 11.5 цієї глави, визначається за допомогою тестувань особистих морально-психологічних якостей та оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань і за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Таким чином, оскільки відповідно до статті 87 Закону Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, суд вважає, що при прийнятті будь-якого з передбачених статтями 18, 19 Регламенту ГРД рішень відповідач має враховувати саме показники, визначені пунктами 11, 12 Глави 2 Розділу ІІ Положення №143.

Щодо суті обставин, які були покладені в основу оскаржуваного Висновку, інтерпретація яких стала підставою для його прийняття, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

В оскаржуваному висновку зазначено про те, що суддя допускав бездіяльність, що призвела до розподілу справ у суді з порушенням принципу випадковості при використанні автоматизованої системи суддя, а також суддя допускав поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод.

Зазначені твердження мотивовано посиланням на Рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17, яке залишене без змін рішенням ВРП від 29.03.2018 № 930/0/15-18, яким суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців за порушення, допущені суддею при розгляді справи № 906/1783/15.

Як вказано судом вище, в силу приписів закону ГРД уповноважена збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо судді, надавати ВККС інформацію щодо судді та, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

При цьому, підставою для прийняття висновку є наявність у ГРД або достовірної інформації, або обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики.

Суд акцентує увагу на том, що в оскаржуваному висновку процитовано зміст Рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17, яке набуло законної сили та вказано про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення процесуального закону при розгляді справи № 906/1783/15.

Відтак, при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження аргументи позивача щодо неправдивості відомостей зазначених в оскаржуваному рішенні у наведеній частині на момент його прийняття.

Суд зазначає, що оцінка оскаржуваному рішенню надається на час його прийняття та враховуються обставини, які існували на той момент, їх врахування чи неврахування суб`єктом владних повноважень.

Відтак, оцінюючи оскаржувані рішення, суд керується нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуваний висновок у наведеній частині прийнято із врахування розтлумачених критеріїв та в ньому відображена інформація, що була наявна на час його прийняття, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуваний висновок у наведеній частині є неправомірними.

Суд зазначає, що власне оцінка відповідності чи невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики буде здійснена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, яка відповідно до Закону уповноважена приймати кінцеве рішення щодо підтвердження чи непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, що відбувається за наслідками, у тому числі, наданого ГРД висновку, який включається до суддівського досьє.

Подібні правові висновки в питаннях «прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення, яке буде впливати на права та інтереси судді», а також «обов`язковості дослідження Комісією включеного до суддівського досьє висновку ГРД» викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 9901/460/18 (постанова залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019).

Що стосується викладених у спірному висновку непереконливих пояснень позивача щодо джерел походження витрат та легальності доходів, що на думку розсудливого спостерігача викликає сумніви щодо достатності підстав для здійснення таких витрат, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що проведення Громадською радою доброчесності аналізу способу життя та рівня доходів позивача за період з 2015 року по 2019 рік, за результатами якого підсумувала отримані ним доходи на підставі інформації, що містилася в його досьє, так і на підставі власних припущень щодо розміру його доходів, не підтверджених відповідними доказами, внаслідок чого зробила висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, то суд вважає, що такий висновок зроблено без необхідної та достатньої перевірки інформації щодо кандидата, базується на припущеннях відповідача, а отже є необґрунтованим. При цьому зі змісту оскаржуваного висновку не вбачається, що кандидат ухилявся чи відмовлявся надати необхідні документи чи пояснення.

Більше того, Громадська рада доброчесності не забезпечила право судді на надання пояснень з приводу обставин, зазначених у висновку. Суд зазначає, що досьє судді, до якого за відповідним запитом може мати доступ член ГРД, містить відповідну контактну інформацію, тому відповідач не був позбавлений права направити такий запит та отримати засоби зв`язку з позивачем, або самостійно направити інформацію до Господарського суду Житомирської області (через канцелярію), або на електронну адресу судді/суду.

Не надання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, які зазначені у висновку Громадської ради доброчесності, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки та позбавлення позивача права на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.

Не заперечуючи та визнаючи виключну компетенцію Громадської ради доброчесності щодо ухвалення висновків про відповідність/невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, суд звертає увагу, що такі висновки повинні бути обґрунтованими; враховувати право кандидата на надання пояснень; інформація, яка слугувала підставою для таких висновків чи надання інформації про кандидата повинні бути достовірними, а отже перевіреними і не ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позиції відповідача, яка викладена у спірному висновку, в частині непереконливих пояснень позивача щодо джерел походження витрат та легальності доходів.

Щодо зазначення відповідачем у висновку інформації, яка «сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді», то суд не надає оцінку такій інформації з огляду на те, що фактично вона не була підставою для прийняття оскаржуваного висновку.

З урахуванням вкладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку Громадської ради доброчесності в частині порушення підпункту 4.9 п. 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019, а саме, суддя не пояснив переконливо джерела походження витрат і легальні доходи на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо достатності для здійснення таких витрат.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог суд вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок Громадської ради доброчесності підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 420,40 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений Громадською радою доброчесності у вигляді протоколу електронного голосування від 13.07.2019 в частині порушення підпункту 4.9 п. 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019, а саме, суддя не пояснив переконливо джерела походження витрат і легальні доходи на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо достатності для здійснення таких витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Громадської ради доброчесності (ідентифікаційний код 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась