Рішення № 93145098, 04.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4898/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лазебної А.В.,

позивача – ОСОБА_1

та представників сторін:

від позивача – Костенко В.О.,

від відповідачів: Ілюшенко О.Л., Рубан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Повітряних Сил Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А1356 Міністерства оборони України про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відсторонення від займаної посади, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Повітряних Сил Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А1356 Міністерства оборони України, в якій просив:

стягнути з Повітряних Сил Збройних Сил України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 631074,36 грн (без врахування грошової допомоги на оздоровлення);

зобов`язати Повітряні Сили Збройних Сил України виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки у кількості 126 календарних днів при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .

22.10.2020 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог /а.с. 147-148/, у якій ОСОБА_1 просив:

зобов`язати Повітряні Сили Збройних Сил України нарахувати грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 631074,36 грн (без врахування грошової допомоги на оздоровлення);

зобов`язати військову частину А1356 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 631074,36 грн (без врахування грошової допомоги на оздоровлення).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1356 Міністерства оборони України, що входить до складу Повітряних Сил Збройних Сил України, та наказами командира військової частини А1356 від 31.10.2016 №263, від 01.11.2016 №264 незаконно звільнений з військової служби. На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та постановою Верховного Суду від 03.07.2019, а також з урахуванням постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №541/2803/16 ОСОБА_1 наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2019 №448 поновлено на військовій службі та у списках особового складу Збройних Сил України, а на підставі наказу військової частини А1356 Міністерства оборони України від 08.10.2019 №219 зараховано на всі види забезпечення та у списки військової частини А1356. Однак, відповідачами не вирішено питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2016 по 08.10.2019.

2. Позиція відповідачів.

Відповідачі позов не визнали.

Генеральний штаб Збройних Сил України надав відзив на позов, у якому зазначив, що питанням звільнення та поновлення позивача на посаді займалось командування Повітряних Сил Збройних Сил України, а тому підстави звернення до Генштабу ЗСУ у позивача відсутні /а.с. 110-111/.

Представник військової частини А1356 у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 93-97, 116-121/. Свою позицію обґрунтував посиланням на те, що рішення про поновлення позивача на військовій службі прийняте командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України, а тому й виплату матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мав здійснити саме цей орган. Наразі таку виплату на переконання відповідача має проводити військова частина А2215, на грошовому забезпеченні якої перебуває позивач. Звертав увагу на те, що за період з 08 по 31 жовтня 2019 року грошове забезпечення позивачу виплачене з урахуванням наказу про його відсторонення від виконання службових повноважень. Окрім того, наголошував на відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку за період вимушеного прогулу та піднайом житла.

Повітряні Сили Збройних Сил України відзив на позов до суду не надали.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотань військової частини А1356 про визнання неналежним відповідачем, про передачу справи за підсудністю та про застосування заходів процесуального примусу до позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 позивачу визначено строк для усунення недоліків позовної заяви та після їх усунення ухвалою суду від 23.10.2020 призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 03.11.2020 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання військової частини А1356 про заміну відповідача на належного.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи

Судами у ході розгляду адміністративної справи №816/2050/16 встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду цієї справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу військової частини А1356.

28.10.2016 начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ №400, яким у зв`язку із зловживання службовим становищем начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу військової частини А 1356 майора ОСОБА_1 позбавлено військового звання.

31.10.2016 тимчасово виконуючим обов`язки Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України видано наказ №451, яким колишнього майора ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу 831 бригади тактичної авіації повітряного командування "Центр" Повітряних Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 28.10.2016.

На підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 28.10.2016 №400 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" наказом командира військової частини А1356 від 31.10.2016 №263 на майора ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу, накладено дисциплінарне стягнення "позбавлення військового звання".

А наказом командира військової частини А1356 від 01.11.2016 №264 на підставі наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.10.2016 №451 колишнього майора ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу з 01.11.2016 виключено зі списків особового складу частини, усіх видів утримання та направлено для зарахування на військовий облік до Миргородського ОМВК Полтавської області.

Не погоджуючись із наказами начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.10.2016 №400, тимчасово виконуючого обов`язки Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.10.2016 №451, командира військової частини А 1356 (по стройовій частині) від 31.10.2016 №263 та від 01.11.2016 №264, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження зазначених наказів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі №816/2050/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано накази начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.10.2016 №400, тимчасово виконуючого обов`язки Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.10.2016 №451, командира військової частини А1356 (по стройовій частині) від 31.10.2016 №263 та від 01.11.2016 №264 /а.с. 19-38/.

Крім того, вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2018 у справі №541/2803/16, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.12.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 24.06.2020, ОСОБА_1 визнано не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення /а.с. 53-69/.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.08.2019 №381 ОСОБА_1 , позбавленого військового звання в порядку дисциплінарного стягнення, поновлено у військовому званні майор /а.с. 39/.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2019 №448 скасовано наказ від 30.10.2016 №451, яким ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового – заступника начальника штабу 831 бригади тактичної авіації повітряного командування "Центр" Повітряних Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 28.10.2016, поновлено позивача на військовій службі та у списках особового складу Збройних Сил України і зараховано у розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України /а.с. 40/.

Наказом командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 пункт 19 наказу від 27.10.2016 №261 викладено у такій редакції: "В зв`язку з відкриттям кримінального провадження №42016170690000044 від 27.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відносно майора ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового - заступника начальника штабу, майора ОСОБА_1 з 27.10.2016 відсторонити від виконання повноважень на посаді до розгляду справи судом" (пункт 18) /а.с. 41/.

Пунктом 19 цього наказу майора ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення та у списки військової частини А1356 та визначено зарахувати майору ОСОБА_1 час вимушеного прогулу з 01.11.2016 по 08.10.2019 до вислуги років /а.с. 41/.

Питання про виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу зазначеними вище наказами командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2019 №448 та командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 не вирішено.

Натомість, наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28.10.2019 №546 позивача призначено заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи 15 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А2215, ВОС-2901003) /а.с. 42-43/.

На цій підставі наказом командира військової частини А1356 від 27.11.2019 №260 майора ОСОБА_1 з 27.11.2019 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів утримання /а.с. 44/.

Позивач упродовж 2020 року неодноразово звертався до командування Повітряних Сил Збройних Сил України з питання виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, однак зазначене питання не вирішене.

Натомість, листом фінансово-економічного управління Повітряних Сил Збройних Сил України від 30.06.2020 вих.№350/147/2/2788пс позивача повідомлено, що оскільки постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі №816/2050/16 не містить положень про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то підстави для його виплати відсутні /а.с. 46-47/.

Аналогічну за змістом відповідь надано позивачу листом військової частини А2215 від 26.02.2020 вих.№350/133/47/193пс /а.с. 48-52/.

Посилаючись на невиконання відповідачами обов`язку щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Основного Закону України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У силу статті 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

За змістом частини другої статті 8 Закону №2011-ХІІ військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 231 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008), у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

За приписами пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Пунктом 15 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно з пунктом 9 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції, чинній на дату поновлення позивача на військовій службі) грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.

До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не виплачуються.

Разом з цим, як визначено пунктом 122 Положення №1153/2008 (у редакції, чинній на дату видання наказу від 08.10.2019 №219) відсторонення військовослужбовців від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12-1, 13 пункту 116 цього Положення.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які усунуті від виконання службових обов`язків або відсторонені від посади, здійснюється в порядку, визначеному Міністром оборони України.

Військовослужбовці, які були відсторонені від посади, поновлюються на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді в разі скасування відповідної ухвали слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження, винесення судом виправдувального вироку, відмови у порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності в діянні складу злочину, за недоведеності їх участі у вчиненні злочину, закриття кримінальної справи або в разі закінчення двомісячного строку відсторонення від посади, якщо строк відсторонення від посади не було продовжено в порядку, визначеному статтею 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу XXIX Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України відсторонені від посад, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з дня, наступного після відсторонення від посади, до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Оцінка судом обставин справи

Позивач поновлений у військовому званні та на військовій службі на підставі наказів командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2019 №448 та командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 відповідно.

Факт незаконного звільнення позивача з військової служби встановлений рішеннями судів у справі №816/2050/16.

Суд враховує, що наказом командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 час вимушеного прогулу з 01.11.2016 по 08.10.2019 зарахований майору ОСОБА_1 до вислуги років (пункт 19) /а.с. 41/.

Натомість, зазначеними вище наказами командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2019 №448 та командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 не вирішено питання про виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Посилання відповідачів на не вирішення цього питання у ході розгляду справи №816/2050/16 суд визнає неприйнятними, адже виплата незаконно звільненому військовослужбовцю грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є обов`язком військової частини, у якій такий військовослужбовець перебуває на грошовому забезпеченні на момент поновлення його на військовій службі.

З урахуванням наведеного, суд також визнає безпідставними доводи представника військової частини А1356 про те, що виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2016 по 08.10.2019 має проводити військова частина А2215, на грошовому забезпеченні якої перебуває ОСОБА_1 на момент розгляду цієї справи судом.

При цьому суд виходить з того, що як на момент звільнення, так і на момент поновлення ОСОБА_1 на військовій службі останній проходив військову службу у складі військової частини А1356 та перебував на грошовому забезпеченні саме у цій військовій частині, про що зокрема свідчить наявна у матеріалах справи копія наказу від 08.10.2019 №219 /а.с. 41/.

Невиконання військовою частиною А1356 обов`язку з виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на дату поновлення позивача на військовій службі та подальше виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини у зв`язку з призначенням на іншу посаду не є підставою для покладення обов`язку з проведення спірної виплати на військову частину А2215, на грошовому забезпеченні якої перебуває ОСОБА_1 на момент розгляду цієї справи судом.

За таких обставин, суд зазначає, що особою, відповідальною за виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2016 по 08.10.2019, є військова частина А1356.

Розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу визначений військовою частиною А1356 у довідці від 25.09.2020 вих.№745 та загалом складає 532701,56 грн /а.с. 123-124/.

Здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок грошового забезпечення проведений без урахування положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Стосовно посилань представників відповідачів на факт відсторонення позивача від виконання повноважень на посаді суд звертає увагу на такі обставини.

Пунктом 18 наказу командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219 пункт 19 наказу від 27.10.2016 №261 викладено у такій редакції: "В зв`язку з відкриттям кримінального провадження №42016170690000044 від 27.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відносно майора ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу та стройового - заступника начальника штабу, майора ОСОБА_1 з 27.10.2016 відсторонити від виконання повноважень на посаді до розгляду справи судом" (пункт 18) /а.с. 41/.

Суд зауважує, що на дату прийняття відповідачем рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою до розгляду справи судом (08.10.2019) фактичні підстави для прийняття такого рішення були відсутні, оскільки кримінальне провадження №42016170690000044 було завершене, виправдувальний вирок суду щодо позивача набрав законної сили.

До того ж, чинна на дату прийняття такого рішення редакція пункту 122 Положення №1153/2008 передбачала, що відсторонення військовослужбовця від посади є заходом забезпечення кримінального провадження, що здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України на підставі ухвали слідчого судді.

У спірних відносинах такі обставини були відсутні.

Суд акцентує увагу на тому, що ухвалення відповідачем рішення про відсторонення позивача від посади минулим числом (наказ виданий 08.10.2019, а позивача відсторонено від посади з 27.10.2016) є грубим порушенням принципу правової визначеності, адже на дату видання командиром військової частини А1356 наказу від 08.10.2019 №219 вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2018 у справі №541/2803/16, яким ОСОБА_1 визнано не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, набрав законної сили, тобто кримінальне провадження було завершене.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, зважаючи на встановлення факту протиправності відсторонення позивача від виконання обов`язків за посадою, суд, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу командира військової частини А1356 від 08.10.2019 №219.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню невиплачена сума грошового забезпечення за період з 08 жовтня по 27 листопада 2019 року у розмірі 22147,15 грн, яка виникла внаслідок виконання відповідачем протиправного пункту наказу від 08.10.2019 №219.

Таким чином, загалом на користь позивача з військової частини А1356 належить стягнути кошти у розмірі 554848,71 грн.

Разом з цим, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення на користь позивача грошової компенсації за невикористану відпустку за 2017-2019 роки тривалістю 126 календарних днів, адже проведення такої виплати за період вимушеного прогулу чинним законодавством не передбачено.

Так само, відсутні підстави для виплати позивачу у межах цього провадження грошової компенсації за піднайом житла. При цьому суд виходить з того, що така компенсація не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а матеріали справи не містять доказів наймання позивачем житла у спірний період.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Докази понесення учасниками справи судових витрат у матеріалах справи відсутні, а тому питання про їх розподіл суд не розглядає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Повітряних Сил Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А1356 Міністерства оборони України про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу командира військової частини А1356 від 08 жовтня 2019 року №219.

Стягнути з військової частини А1356 (код ЄДРПОУ 08502014; вул. Багачанська, м. Миргород, Полтавська область, 37601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2016 року по 07 жовтня 2019 року та невиплачену суму грошового забезпечення за період з 08 жовтня 2019 року по 27 листопада 2019 року загалом у розмірі 554848,71 грн (п`ятсот п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень сімдесят одна копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12659,84 грн (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят чотири копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба