Рішення № 93144829, 27.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 р. справа № 400/3740/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправними та скасування постанов від 08.07.2020 ВП № 60658785, № 60659392, № 60659197; від 11.08.2020 ВП № 62772815, № 62773734, № 62773279

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Павлюк Марини Анатоліївни про стягнення виконавчого збору № 60658785 від 08.07.2020 року, № 60659392 від 08.07.2020 року, № 60659197 від 08.07.2020 року;

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Павлюк Марини Анатоліївни про відкриття виконавчих проваджень з стягнення виконавчого збору № 62772815 від 11.08.2020 року, № 62773734 від 11.08.2020 року, № 62773279 від 11.08.2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум, тобто у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору. Позивач вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору було фактичне виконання виконавчого документу та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову. Свою позицію аргументував тим, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою від 11.09.2020 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 25.09.2020 року суд відкрив провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України.

Ухвалою від 22.10.2020 р. суд залучив в якості другого відповідача у справі № 400/3740/20 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

17.09.2019 року Березанським районним судом Миколаївської області видано виконавчі листи №493/288/16-ц; 2/469/10/18:

1) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 22531,66 доларів США;

2) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 23098,13 грн.;

3) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості по сплаті судового збору в сумі 4546,19 грн.

26.11.2019 року державним виконавцем за зазначеними виконавчими документами відкриті виконавчі провадження №60659392, №60659197, 60658785. (а. с. 11, 12, 13).

Одночасно з відкриттям виконавчих проваджень, відповідачем зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору.

При виконанні зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 22.04.2020 винесено постанову про арешт коштів божника, яку направлено для виконання до банківський установ. На виконання постанови про арешт коштів отримано відомості, що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ "Приватбанк" та Центрального відділення ПАТ "МТБ Банк" у м. Одесі на який наявні кошти.

12.06.2020 р. до зазначених вище банківських установ направлено платіжні вимоги про списання коштів з рахунків боржника.

30.06.2020 року відповідачем отримано від стягувача ПАТ "УкрСиббанк" про повернення виконавчих документів стягувачу відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

08.07.2020 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 454,62 грн., 2309,81 грн. та 2253,17 долари США. (а.с. 20, 21, 22).

20.07.2020 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих документів №493/288/16-ц; 2/469/10/18 стягувачу відповідно до п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

11.08.2020 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження зі стягнення виконавчого збору № 62772815, № 62773734 та № 62773279. (а.с. 23, 24, 25).

Згідно з ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1300/29430, затверджені види та розмірі витрат виконавчого провадження. Згідно розділу І цього наказу, видами витрат виконавчого провадження є виготовлення документів виконавчого провадження; пересилання документів виконавчого провадження; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, витрати виконавчого провадження за своєю правовою природою стягуються з боржника в незалежності від долі виконавчого провадження та по суті є відшкодуванням вартості витратних матеріалів та понесених витрат.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Слід звернути увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору двічі:

1) перший раз така постанова обов`язково виноситься при відкритті виконавчого провадження, відповідно до ст. 27 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження";

2) вдруге постанова про стягнення виконавчого збору може бути прийнята у випадку, коли виконавче провадження закінчується у зв`язку з його повним виконанням, але виконавчий збір на підставі постанови прийнятої при відкритті виконавчого провадження, не було стягнуто з боржника до його закінчення. В такому випадку, після закінчення виконавчого провадження, приймається нова постанова про стягнення виконавчого збору, яка виконується за загальними правилами Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Необґрунтованими є доводи позивача, що обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження є саме фактичне примусове стягнення суми коштів, оскільки позивач посилається на правові норми Закону України "Про виконавче провадження", а саме ч. 2 с. 27 Закону, у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року № 2475-VIII (надалі - Закон № 2475-VIII).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/16620/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91603402).

Окрім того, суд не приймає посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18, оскільки суд керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження", які були чинними до внесення змін Законом № 2475-VIII.

Оскільки виконавчі документи повернуті стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», то в силу приписів ч. 3 ст.40 вказаного Закону державний виконавець мав право винести постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчих проваджень з стягнення виконавчого збору.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані постанови винесені відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя А. О. Мороз