Рішення № 93144464, 26.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року № 320/8104/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату недоїмки від 05.11.2019 №Ф-3012-23 на суму 38038,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску, позивач не здійснювала діяльності як фізична особа-підприємець і не отримувала доходу від такої діяльності, натомість, працювала за трудовим договором, є найманим працівником, а її роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за неї ЄСВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено, зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.09.2005 по 05.06.2019, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області як платник єдиного внеску на спрощеній системі оподаткування та з 01.07.2014 як платник єдиного внеску на загальній системі оподаткування.

Відповідач зазначає, що станом на 2016 рік за позивачем обліковувалась заборгованіст з ЄСВ у розмірі 7731,80 грн., а починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн., у 2019 році – не менше 918,06 грн. за місяць. При цьому, відповідач вказує, що з 01.01.2018 впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік; 2018 рік; I квартал 2019 року. Крім цього, податковим органом було винесено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Наявність в інтегрованій картці платника позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на підставі ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” стала підставою для винесення відповідачем спірної вимоги. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 04.05.2000.

Позивач 26.09.2005 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23510000000000604, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності за КВЕД визначено роздрібна торгівля з лотків на ринках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області (Бориспільське управління) як платник податків у період з 01.01.2012 по 01.07.2014 на спрощеній системі оподаткування, та з 01.07.2014 по 05.06.2019 на загальній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.

05.06.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23510060003000604.

Судом встановлено, що з 17.09.2018 по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ "ЯГОПАК", працюючи на посаді складальника паперових виробів, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 .

05.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3012-23, відповідно до якої заборгованість (недоїмка) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 складає 38038,42 грн.

За даними відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, слідує, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 31.12.2012 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 69602,48 грн.

Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску були проведені наступні нарахування:

- за ІІІ квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн., сплачено 0 грн., загальна сума боргу склала 8154,51 грн.;

- за ІV квартал 2013 року в розмірі 1218,67 грн., сплачено 1050,60 грн., загальна сума боргу склала 8322,58 грн.;

- за І квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., сплачено 144,03 грн., загальна сума боргу склала 9446,50 грн.;

- за ІІ квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., сплачено 10,78 грн., загальна сума боргу склала 10703,67 грн.;

- 15.12.2014 по ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиног внеску №0024941703 на загальну суму 544,00 грн., з яких 119,46 грн. - штрафні санкції та 424,54 грн. - пеня; загальна сума боргу склала 11248,75 грн.

Протягом 2015 року позивачем сплачено 3516,95 грн., загальна сума боргу склала 7731,80 грн.

За даними відповідача контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску:

- за 2017 рік (704,00 грн. х 12 місяців) - 8448,00 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 16179,80 грн.;

- за І квартал 2018 року (по строку 19.04.2018) – 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 18636,98 грн.;

- за ІІ квартал 2018 року (по строку 19.07.2018) – 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 21094,16 грн.;

- за ІІІ квартал 2018 року (по строку 19.10.2018) – 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 23551,34 грн.;

- за IV квартал 2018 року (по строку 21.01.2019) – 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 26008,52 грн.;

- за І квартал 2019 року (по строку 19.04.2019) – 2754,18 грн., сплачено 7731,80 грн., сума боргу склала 21030,90 грн.

23.07.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0074185106 на загальну суму 17007,52 грн., з яких 1040,56 грн. - штрафні санкції, 15966,96 грн. - пеня.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23 направлена на адресу позивача: АДРЕСА_2 , у рекомендованому поштовому відправленні за штрихкодовим ідентифікатором 0760101881428.

Вказане рекомендоване поштове відправлення №0760101881428 було повернуто до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв`язку від 16.12.2019 "за закінченням встановленого строку зберігання".

Судом встановлено, що 03.04.2020 старшим державним виконавцем Яготинського районного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диченко Оксаною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61701236 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 38038,42 грн. при примусовому виконанні вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржила її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

01.06.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення №17715/6/99-00-08-06-01-06, в якому зазначено, що спірна вимога сформована для подання до органу ДВС та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку. Водночас, у рішенні повідомлено, що скаржник має право оскаржити вимогу в судовому порядку.

У подальшому позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (“Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту – Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стосовно виникнення у позивача суми боргу з єдиного внеску, переданого у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України в сумі 6960,48 грн., суд зазначає наступне.

Зі зворотного боку інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по платнику ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2012 сальдо на початок року складається з недоїмки на суму 6960,48 грн.

Отже, сума недоїмки з ЄСВ позивача 6960,48 грн. є сальдовими залишками заборгованості з єдиного соціального внеску, які перейшли на адміністрування від органів Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Зі зворотного боку інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по платнику ОСОБА_1 також вбачається, що отримавши сальдові залишки з ЄСВ від Пенсійного фонду України станом на 31.12.2012 у вигляді “Сальдо на початок року” у вигляді недоїмки на суму 6960,48 грн., відповідачем в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску були проведені наступні нарахування:

- за ІІІ квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн., сплачено 0 грн., загальна сума боргу склала 8154,51 грн.;

- за ІV квартал 2013 року в розмірі 1218,67 грн., сплачено 1050,60 грн., загальна сума боргу склала 8322,58 грн.;

- за І квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., сплачено 144,03 грн., загальна сума боргу склала 9446,50 грн.;

- за ІІ квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., сплачено 10,78 грн., загальна сума боргу склала 10703,67 грн.;

- 15.12.2014 по ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиног внеску №0024941703 на загальну суму 544,00 грн., з яких 119,46 грн. - штрафні санкції та 424,54 грн. - пеня; загальна сума боргу склала 11248,75 грн.

Протягом 2015 року позивачем сплачено 3516,95 грн., загальна сума боргу склала 7731,80 грн.

При цьому будь-яких документів, які б підтверджували підстави виникнення боргу позивача з ЄСВ на суму 6960,48 грн. та період нарахування єдиного внеску на вказану суму боргу, відповідачем не надано і не пояснено.

При цьому відповідачем навпаки підтверджується, що сума недоїмки 6960,48 грн. є сумою заборгованості позивача з ЄСВ, яка перейшла до Міністерства доходів і зборів України від органів Пенсійного фонду України у зв`язку з набранням 11.08.2013 чинності Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи”, коли адміністрування єдиного соціального внеску передано до повноважень органів доходів і зборів.

Відповідно до п.3 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 04.07.2013 №406-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".

4 липня 2013 року Верховною радою України був прийнятий Закон України № 404-VII “Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи”, який набрав чинності 11.08.2013 року.

У результаті функції з адміністрування єдиного внеску перейшли від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів.

Відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 404-VII, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

19.09.2013 Міністерством доходів і зборів України видано наказ № 494 “Про затвердження Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 р. за № 1733/24265, відповідно до п.1 якого затверджено Порядок обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – Порядок №494).

Відповідно до п.1.2 Порядку №494 суб`єктами інформаційного обміну, що здійснюється відповідно до цього Порядку, зокрема, є:

на центральному рівні:

Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів), що забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр); здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон);

Пенсійний фонд України, що формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону.

Згідно з п.п. 1.3. та 1.4. Порядку №494 під час обміну інформацією використовуються інформаційні ресурси відповідних суб`єктів інформаційного обміну.

Інформація, що використовується суб`єктами інформаційного обміну для виконання встановлених функцій, надається в електронному вигляді або на паперових носіях.

Обмін інформацією здійснюється на постійній основі та на підставі окремих запитів:

на центральному рівні - в електронному вигляді телекомунікаційними каналами зв`язку між Міндоходів та Пенсійним фондом України безпосередньо, а також між Міндоходів та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування через інформаційну інфраструктуру Пенсійного фонду України;

на територіальному рівні - в електронному або паперовому (подається безпосередньо представником суб`єкта інформаційних відносин чи надсилається поштою з повідомленням про вручення) вигляді.

Пункт 3.3. Порядку №494 передбачає, що інформація, що надається Міндоходів до Пенсійного фонду України та через Пенсійний фонд України до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, включає:

дані про взяття на облік платників єдиного внеску із зазначенням органу доходів і зборів, в якому взято на облік платника, та відомості про клас професійного ризику виробництва;

відомості зі звітів страхувальників (роботодавців) щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та по укладених договорах про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

дані про узгодження результатів перевірок в частині достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на рахунки Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

інші відомості, в тому числі дані у розрізі страхувальників щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, необхідні для виконання органами Пенсійного фонду України функцій, передбачених Законом.

Згідно з п.3.5. Порядку №494 інформація, що передається територіальними органами Пенсійного фонду України органам доходів і зборів:

відомості, необхідні для завершення процедур адміністрування єдиного внеску;

копії таблиць 1, 2, 3, 4 додатка 4 та таблиць додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року N 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за N 1628/24160.

Таким чином, відповідач, обґрунтовуючи правомірність існування заборгованості позивача у сумі 6960,48 грн., яка була передана у вигляді сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України по ФОП ОСОБА_1 , яка своєю чергою увійшла до розрахунку суми недоїмки за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23, не довів суду із чого складається дана сума заборгованості, чи є ця заборгованість самостійно нарахованою платником або заборгованість нарахована органами Пенсійного фонду України.

При цьому, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області не надало суду детальних пояснень та документів, на підставі яких виник борг позивача з єдиного внеску у розмірі 6960,48 грн.

Також будь-яких документів, які б свідчили про підстави виникнення боргу на вказану суму у розмірі 6960,48 грн., який згідно зворотного боку інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 31.12.2012 вже існував, відповідачем не надано. Зворотній бік інтегрованої картки платника фізичної особи ОСОБА_1 з ЄСВ такої інформації не містить.

Отже, підстави нарахування Головним управлінням ДПС у Київській області суми боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 6960,48 грн. суд вважає безпідставним та таким, що не підтверджено жодними доказами. В той же час позивач заперечує проти існування такого боргу у сумі 6960,48 грн. та стверджує, що своєчасно сплачував страхові внески до Пенсійного фонду.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23 суми заборгованості у розмірі 6960,48 грн. є необґрунтованим, адже такий борг ніякими доказами документально не підтверджується.

Отже, у цій частині оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню у сумі боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6960,48 грн., а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 – 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року – 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж у 2019 році складає 2754,18 грн. (4173,00*3*22%).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 17.09.2018 працює на посаді складальника паперових виробів в ТОВ "ЯГОПАК".

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи ОСОБА_1 , у період, зокрема з вересня 2018 року по травень 2019 року включно ТОВ "ЯГОПАК" сплачувались за позивача страхові виплати.

Законом №2464 установлено, що збір єдиного внеску здійснюється з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Суд звертає увагу, що позивач протягом вказаного періоду була застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець.

У зв`язку з наведеним, одночасне нарахування та сплата єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем є протиправним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Зі змісту відомостей наданих податковим органом судом встановлено, що за спірною вимогою позивачу визначено суму боргу за період з ІІІ кварталу 2013 року по І квартал 2019 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску у період з вересня 2018 року по березень 2019 року є необґрунтованим.

Отже, у цій частині оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню у сумі боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6030,42 грн., а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів перебування у трудових відносинах у період з липня 2013 року по серпень 2018 року, та відповідної сплати роботодавцем страхових виплат, а тому у цій частині оскаржувана вимога є обґрунтованою, а тому адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3012-23 суми штрафів та пені відповідно до рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 15.12.2014 та 23.07.2019 уповноваженою особою податкового органу прийняті рішення №0024941703 та №0074185106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якими до позивача застосовано штраф у розмірі 119,46 грн., нараховано пеню у розмірі 424,54 грн. та застосовано штраф у розмірі 1040,56 грн., нараховано пеню у розмірі 15966,96 грн. відповідно.

Вказані рішення були направлено позивачу через засоби поштового зв`язку та повернуті з довідкою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Однак, позивачем зазначені рішення не оскаржувались у встановлені законом строки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що визначені цими рішеннями контролюючого органу суми штрафних санкцій та пені набули статусу узгоджених.

Згідно з ч. 15 ст. 25 Закону №2464-VI, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не сплатив зазначені в рішеннях суми протягом десяти календарних днів та не оскаржив такі рішення, штрафи та пеня були включені до спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення від 15.12.2014 та 23.07.2019 №0024941703 та №0074185106 не є предметом розгляду у даній справі, а отже суд не вправі надавати оцінку щодо правомірності даних рішень.

Доказів скасування чи оскарження зазначених рішень позивачем суду не надано.

Тому, враховуючи те, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, сума штрафу та пені була правомірно включена відповідачем у спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно доводів позивача про порушення контролюючим органом встановленого законом строку надіслання вимоги про сплату недоїмки, суд зазначає, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Ураховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 840,80 грн. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 294,28 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 05.11.2019 №Ф-3012-23 в частині боргу (недоїмки) у розмірі 12990 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 294,28 грн. (двісті дев`яносто чотири гривні 28 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.