Рішення № 93139872, 18.11.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4276/20

Провадження № 2/487/1927/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Кузьменка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, 27.02.2017 року та зареєстрований в реєстрі за №727 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" боргу у розмірі 125 725,04 гривень за кредитним договором №б/н від 07.04.2011 року, таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь позивача судовий збір.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали заяву з проханням проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. 15.10.2020 року направив на адресу суду відзив в кому позов не визнають, вважають що виконавчий напис є цілком правомірним, а доводи позивача є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже виконавчий напис вчинено з дотриманням усіх вимог законодавства. При вчиненні виконавчого напису банком було надано оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначеним суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Також позивачем не надано відомостей про те, що вона не згодна з кредитним договором, договір не оскаржений в судовому порядку, позивач не оспорює той факт, що вона отримувала кредитні кошти. Жодного доказу того, що ОСОБА_1 до суду про те, що зазначений договір є недійсним, нікчемним до суду не надала, намагається просто ввести суд в оману та не виконувати взяті на себе в 2011 році зобов`язання за кредитним договором.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

27.02.2017 року на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. надійшла заява від ПАТ КБ «ПриватБанк» про вчинення виконавчого напису.

До вищезазначеної заяви були додані копія заява анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за кредитним договором, копія письмової вимоги про усунення порушень, копія розрахункового документу про оплату послуг поштового зв`язку, копія опису вкладення в цінний лист, копія довіреності представника ПАТ КБ "Приватбанк", копія паспорту представника ПАТ КБ "Приватбанк, що вбачається з наданих суду приватним нотаріусом Швець Р.О. пакету документів на підставі яких був вчинений оскаржуваний виконавчий напис.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2012 року № 296/5, в редакції чинній на час вчинення виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.3., 3.5. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. п. 5 Глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Отже, з вищенаведених норм права вбачається, що нотаріусу в будь-якому випадку подається оригінал документа, що встановлює заборгованість, оскільки на ньому робляться відмітки про вчинення виконавчого напису.

Як було встановлено судом, відповідачем не було надано нотаріусу оригіналу кредитного договору б/н від 07 квітня 2011 року, що є порушенням п.п. 5.1., 5.3. п. 5 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2012 року № 296/5.

Крім того, суд зазначає, що нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Проте, в матеріалах оскаржуваного виконавчого напису відсутні будь-які обґрунтування та належні документи, які б підтверджували, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, враховуючи те, що заборгованість стягувалась за період з 07.04.2011 по 30.09.2016.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 16.08.2017, був визнаний судом незаконним та не чинними, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Отже, враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд дійшов висновку, що вчинення виконавчого напису, тобто вчинення нотаріальної дії у сфері безспірної юрисдикції, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 125725 грн. 04 коп. за період з 07.04.2011 по 30.06.2016 не ґрунтується на вимогах вищезазначених норм права.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, 27.02.2017 року та зареєстрований в реєстрі за №727 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" боргу у розмірі 125 725,04 гривень за кредитним договором №б/н від 07.04.2011 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , суму судових витрат - 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Суддя В.В. Кузьменко