Ухвала суду № 93133618, 27.11.2020, Козельщинський районний суд Полтавської області

27.11.2020 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1101/20

Провадження № 2-з/533/6/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27 листопада 2020 року селище Козельщина

Козельщинський районний суду Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Омелай Наталії Михайлівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

23 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Провадження у справі не відкрито.

26.11.2020 поштою до суду надійшла заява представника позивачки – адвоката Омелай Н.М., датована 20.11.2020, у якій вона просить вжити заходи по забезпеченню позову до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, набуте за час спільного проживання, що належить їм на праві спільної сумісної власності, та до розгляду справи по суті накласти арешт на наступне рухоме та нерухоме майно:

1. Квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 501080632224 (придбана на ім`я ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу, Київської області, 28.11.2015 року, реєстровий номер 5322).

2. Квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 927529153104 (придбана за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого Веселковським А.Г., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, Полтавської області, 24.04.2017 року).

3. Квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , + гараж металевий + гараж цегляний + господарчі будівлі.

4. Автомобіль марки УАЗ 469, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , набутий на ім`я ОСОБА_2 (належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

5. Автомобіль марки VOLKSWAGEN-LT-35, дизель, 2006 р.

6. Автомобіль Шкода Октавія, 2007 р.в., № НОМЕР_2 .

7. Автомобіль ВАЗ 2106, 2000 р.в. № НОМЕР_3 .

8. Сімейний бізнес подружжя, який складається із майна, що використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець та має наступний склад:

1) Зерносховище № 1, № 3 розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 14844779, (придбаний на ім`я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу ВСР № 299740 від 06.05.2006 р., посвідчений Сапко О.Б., приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу за № 617);

2) Нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 32921735, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 17.02.2011 року;

3) Нежитлові будівлі зерносховища, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер 32920311, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 16.02.2011 року;

4) транспортний засіб ЗИЛ – МММЗ – 458021, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

5) Трактор Беларус МТЗ - 82.1,2013 р.в., № НОМЕР_7 ;

6) Трактор Беларус МТЗ - 82.1, НОМЕР_8 , 2010 р. в.;

7) Трактор Беларус МТЗ - 82.1, № НОМЕР_9 , 2006 р. в.;

8) Причіп тракторний 2ПТС-4-887Б, 1989 р. в.;

9) Трактор колісний – МТЗ - 80, № НОМЕР_10 , 1986 р. в.;

10) Сівалка СЗ-3.6.А, 1986 р.в.

Розглянувши заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд зазначає таке.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті — це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з пп.1 ч.1 ст.150 ЦПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 25 вересня 2020 року по справі № 925/77/20 визначив умови та правила вжиття заходів забезпечення позову та зробив такий правовий висновок: умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У своїй заяві про забезпечення позову представник позивачки зазначає, що підставою для арешту майна є наявність у позивачки та її представника інформації, що відповідач по справі має намір здійснити продаж спірного майна, що є предметом позовних вимог, оскільки йому потрібні гроші на власні потреби.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За загальним правилом договори відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно, отримання згоди другого з подружжя у даному випадку для укладення договорів відчуження нерухомості є також обов`язковим. Отже суд вважає, що продаж відповідачем спірного майна у вигляді об`єктів нерухомості без згоди та відома позивачки як другого з подружжя є неможливим, а побоювання позивачки та її представника не є підставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно заяви про забезпечення позову титульним власником деяких об`єктів нерухомості (квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_3 ) є безпосередньо позивачка ОСОБА_1 . Отже суд вважає, що продаж таких об`єктів без її участі тільки відповідачем взагалі не є можливим.

Щодо квартири АДРЕСА_7 , то у заяві про забезпечення позову взагалі не наведено інформацію щодо власника (титульного володільця). Документи на підтвердження права власності на цей об`єкт нерухомості, так само як і на інші об`єкти, у тому числі на транспортні засоби, про арешт яких просить представник позивачки, у заяві не надані до суду взагалі. Тобто позивачкою та її представником не підтверджено належними та допустими доказами право власності відповідача на усі об`єкти (нерухомість, транспортні засоби, «сімейний бізнес подружжя» у вигляді зерносховищ, нежитлових будівель, транспортних засобів), що виключає, на думку суду, накладення на них арешту.

Оскільки у суду відсутній безпосередній доступ до відповідних електронних реєстрів, за допомогою яких суд міг би пересвідчитися у тому, що дійсно відповідач станом на час розгляду заяви у суді є власником спірних об`єктів та їх титульним володільцем, а висновки суду не можуть грунтуватися на припущеннях, то суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, перелік якого наведений у заяві, не може бути задоволена на даному етапі.

Крім того, суд вважає за необхідне послатися на правові висновки ВС в постанові №761/39201/18, згідно яких посилання в заяві про можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 922/2163/17.

Крім того, КГС ВС зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У справі № 922/2163/17 Верховний Суд наголосив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову та оцінюючи доводи представника позивача, наведенні на її обґрунтування, суд у даній справі не встановив тих обставин, які б дозволяли накласти арешт на майно, обмеживши тим самим суб`єктивні права, свободи та інтереси їх власника, особу якого суд достеменно встановити не може.

Заявниця не навела переконливих обґрунтувань щодо очевидності небезпеки продажу відповідачем майна, що є предметом позову , провадження у справі за яким ще судом не відкрито майже з тих самих підстав, а саме з підстав ненадання доказів належності майна подружжю.

Також наведені у заяві доводи не дають достатніх підстав для висновку, що відсутність арешту може призвести до неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Отже судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, визначених у ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Відтак у задоволенні заяви представника позивачки необхідно відмовити.

Керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Омелай Наталії Михайлівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повна ухвала складена 27.11.2020.

Суддя Козир В.П.