Рішення № 93132668, 26.11.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2513/20

ЄУН 226/2513/20

Провадження № 2-о/226/152/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Центральне управління Служби безпеки України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування вимог зазначила, що з 2002 року вона працювала в органах внутрішніх справ. 15 грудня 2015року відповідно до наказу №129 о/с від 09.12.2015 року була звільнена зі служби.

В період з 01.02.2015 року по 06.11.2015 року вона була зарахована до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 30.07.2020 року з метою отримання Статусу учасника бойових дій вона звернулася до Головного управління національної поліції в Донецькій області, яким для вказаних цілей формується пакет документів для направлення його до штабу АТО, де виявилося, що в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 295 від 22.10.2015 року про її прибуття з 01 лютого 2015року до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань та №347 від 13.12.2015 про вибуття з 06 листопада 2015року зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення її ім`я замість правильного « ОСОБА_2 » помилково зазначено « ОСОБА_3 », а в наказі №120дск від 30.04.2018 року про вибуття зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення її ім`я взагалі значиться як « ОСОБА_4 », що не відповідає її паспортним даним. Листом ГУНП в Донецькій області від 13.08.2020 року №Б-495/12/02-2020 її було повідомлено, що рішенням Першого заступника керівника ОШУ АТО від 30.04.2018 №33/1-4129 проведення АТО припинено і Штаб АТО, як орган управління, функціонувати перестав, тому їй задля підтвердження її облікових даних було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення.

В судовому засідання заявник ОСОБА_1 свої вимоги підтримала і, обгрунтовуючи їх викладеними в заяві доводами, просила суд встановити факт належності їй записів стосовно ОСОБА_5 в Наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) №295 від 22.10.2015року (м.Краматорськ); Наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей ) (по стройовій частині) від 13.12.2015року №347 (м.Краматорськ), а також запису стосовно ОСОБА_1 в Наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 30.04.2018року №120 дск (м.Часів Яр) про включення та виключення зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.

Представники заінтересованих осіб Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Центрального управління Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, надали суду свої письмові пояснення з приводу заявлених вимог.

Головним Управлінням Національної поліції в Донецькій області на адресу суду надані належним чином завірені витяги з наказів, що стосуються служби заявника, та довідку з архівної особової справи. Просить суд розглянути справу у відсутність його представника та задовольнити вимоги заявника.

Згідно письмових пояснень представника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, з 30.04.2018 року у зв`язку з припиненням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції перестав функціонувати і Штаб з управління антитерористичною операцією, а Штаб Антитерористичного центру не є його правонаступником, тому, на думку представника Антитерористичного центру, внесення будь-яких змін до наказів керівника Штабу АТО наказами Штабу АТЦ або керівництва АТЦ при СБУ не відповідатимуть чинному законодавству України. Також зазначає на відсутності у Штабі АТЦ архівних документів, оскільки вони зберігаються в архіві Міністерства України і на думку представника АТЦ усунення помилок в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей) можливе в порядку ст.315 ЦПК України. Судовий розгляд заяви просить здійснити у його відсутність.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 01.08.2002 року проходила службу в органах внутрішніх справ, навчаючись в Національному університеті внутрішніх справ та працюючи в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України на різних посадах. Наказом ГУНП в Донецькій області від 09.12.2015року №129 о/с була звільнена зі служби в поліції згідно п.1 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підтверджується довідкою-витягом з її архівної особової справи (а.с.34) та довідкою управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області від 13.08.2020 року №Б-495/12/02-2020. (а.с.18-19)

Згідно вказаної довідки заявник ОСОБА_1 під час проходження служби була зарахована та виключена до/зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в період з 01.02.2015 року (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.10.2015 року №295) до 06.11.2015 року (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 13.12.2015 року №347) та з 07.11.2015 року (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 14.12.2015 року №348) до 15.12.2015 року (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30.40.2018 року №120 дск).

Після звернення заявника до управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області з питання надання статусу учасника бойових дій було встановлено, що в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.10.2015 року №295 та від 13.12.2015 №347 заявник значиться як « ОСОБА_5 », а в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30.04.2018 року №120 дск - як « ОСОБА_1 », що не збігається з її анкентними даними.

Це ж підтверджується і самими витягами з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей) (по стройовій частині) : №295 від 22.10.2015 про прибуття майора міліції ОСОБА_5 з 01.02.2015року до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань; №347 від 13.12.2015року про вибуття майора міліції ОСОБА_5 з 06.11.2015року зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення; №120 дск від 30.04.2018року про вибуття майора поліції ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення (а.с.35,36,37).

У зв`язку з цим та, приймаючи до уваги, що з 30.04.2018року на підставі Закону України «Про боротьбу з тероризмом» рішенням Першого заступника керівника ОШУ АТО проведення АТО було припинено і Штаб АТО, як орган управління, відповідно до Положення про оперативний штаб з управління Антитерористичною операцією функціонувати перестав, управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області було рекомендовано заявнику для підтвердження її облікових даних звернутися до суду в порядку ст.315 ЦПК України (а.с.18-19).

Відповідно до положень ст.315 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку, визначеному ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народженні або паспорті. Відповідно до ч.2 цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Пунктом 12 цієї постанови визначається, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої,зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Отже, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності записів в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей), в яких допущені розбіжності в імені, метою такого звернення заявник окреслив здобуття статусу учасника бойових дій.

Перелік осіб та умови, за яких особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, можуть бути визнані учасниками бойових дій, визначаються ст.6 п.19 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та пунктом 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, останні зміни до якого були внесені Постановою КМУ від 12.02.2020року, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку;

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка утворюється Мінветеранів - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2019 року № 395 затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, яке визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни а також порядок організації її роботи.

Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, і приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни.

Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни в разі подання на її розгляд документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій та містять достатні докази про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення та докази, необхідні для встановлення статусу учасника війни.

Пунктом 4 зазначеного Положення визначені випадки відмови в наданні статусу учасника бойових дій або статусу учасника війни. Відповідно до п.8 розділу IV Рішення Комісії може бути оскаржене особою, щодо якої його прийнято, в судовому порядку.

Доказів, які б свідчили про те, що заявник звертався до управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області, до СБУ, до комісій, повноважних вирішувати питання надання особам статусу учасника бойових дій, та отримав відмову на своє звернення, суду не надано, як і не надано відомостей про направлення кадровим підрозділом ГУНП в Донецькій області або безпосередньо самим заявником необхідних документів до комісії, діючій при Національній поліції України, яка компетентна вирішувати питання надання особам статусу учасника бойових дій.

Посилання заявника та заінтересованих осіб на припинення функціонування Штабу АТО, як органу управління, та неможливість у зв`язку з цим внесення змін до наказів, виданих підрозділом при СБУ, на думку суду, є неспроможними.

Відповідно до п.п. 1, 7, 8, 12 Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1999 року №379/99, Антитерористичний центр є постійно діючим органом при Службі безпеки України, складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України. Штаб є виконавчим робочим органом Центру.

З введенням в дію Закону України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях» (про реінтеграцію Донбасу) з 30.04.2018 року завершилася антитерористична операція, припинена діяльність прес-центру штабу АТО та відбувся перехід командування від Антитерористичного центру СБУ до Об`єднаного оперативного штабу Збройних сил у зв`язку із впровадженням Операції Об`єднаних сил. Втім, Антитерористичний центр при Службі безпеки України залишився існувати.

Доказів того, що заявник звертався до Служби безпеки України, при якій існував штаб АТО, з питання внесення змін до наказів, в яких містяться помилки у анкетних даних, і йому було відмовлено у цьому, що могло б стати підставою оскарження таких дій до суду, судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених в листі від 01.01.2012року, однією з умов, що вказує на належність справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, до юрисдикції суду є та обставина, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Оскільки заявником не використано встановлений чинним законодавством певний позасудовий порядок і не доведено неможливості внесення змін до документів, необхідних йому для набуття в подальшому статусу учасника бойових дій, іншим способом аніж у спосіб звернення до суду з вимогою про встановлення належності йому записів у цих документах, відсутні підстави вважати, що заявник має об`єктивні перешкоди для набуття статусу учасника бойових дій.

При цьому суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, коли установи, які видали документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим. У цих справах суд встановлює належність особі саме правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові осіб, неоднаково названих у різних документах.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

До правовстановлюючих документів, зокрема належать: довідки про перебування в районі бойових дій; про поранення під час участі в бойових діях; повідомлення про загибель або пропажу безвісті у період бойових дій; заповіти, заповідальні розпорядження в страхових свідоцтвах і у договорах банківського вкладу; пенсійні справи; дипломи і свідоцтва про закінчення навчального закладу, а не записи у певних документах.

Беручи до уваги все вище наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника.

Керуючись ст.ст.263-265,268,273,293,315 ЦПК України суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), місце розташування: м.Маріуполь, Донецька область, пр.Нахімова,86; Центральне управління Служби безпеки України (ЄДРПОУ 36414116), місце розташування: м.Київ, вулиця Володимирська, 33, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 20 листопада 2020 року. Повний текст судового рішення виготовлено 26 листопада 2020 року.

Суддя Л.І.Клепка