Ухвала суду № 93123447, 25.11.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3385/20

Провадження № 1-кс/459/1159/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року слідчий суддя Червоноградського міського суду Львівської області Дем`яновська Ю.Д., з участю секретаря Піскляк Ю.О., прокурора Данилів А.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Левицької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді клопотання старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Мухи А.Ю., погоджене прокурором Червоноградської місцевої прокуратури Данилів А.І., у кримінальному провадженні за №12020140150000715, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вінниця, українця, громадянина України, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, непрацюючого, розлученого, із середньою освітою, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Муха А.Ю. за погодженням з прокурором Червоноградської місцевої прокуратури Данилів А.І. звернувся до суду в рамках кримінального провадження за №12020140150000715 від 18.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування клопотання послався на те, що в період часу з 09.11.2020 року по 23.11.2020 року ОСОБА_1 , переслідуючи прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, переслідуючи корисливий мотив, користуючись психологічною перевагою над потерпілим ОСОБА_2 , в телефонному режимі, із погрозами вбивства та нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які потерпілий сприйняв реально, безпідставно, під приводом висунення претензій за неіснуючу заборгованість потерпілого, вимагав в останнього грошові кошти в сумі 100 000 гривень, в результаті чого 24.11.2020 у селі Корчин Радехівського району Львівської області отримав частину грошових коштів в сумі 53 000 гривень та 500 доларів США, що еквівалентно національній валюті станом на 24.11.2020 становить 14 180 гривень, тобто загальною сумою 67 180 гривень. Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України. 24 листопада 2020 року о 14.07 годин у селі Корчин Радехівського району Львівської області ОСОБА_1 було затримано у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за фактом вимагання із погрозами вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. 24 листопада 2020 року о 18.27 годин ОСОБА_1 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України. Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується: заявою потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України; постановою про використання імітаційних коштів під час проведення спеціального слідчого експерименту; протоколом огляду місця події, яким вилучено імітаційні кошти у ОСОБА_1 ; аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_1 із потерпілим. Оцінюючи особу підозрюваного та вчинене ним кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування та прокуратура вказує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які служать підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є вагомими, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, підтверджуючи тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до реального терміну позбавлення волі, так як ОСОБА_1 загрожує покарання у виді реального терміну позбавлення волі, що може стимулювати його до втечі, в тому числі і на даний час; незаконно впливати на свідків, потерпілого шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань, так як безпосередньо ознакою злочину, який інкриміновано підозрюваному є із погрозами вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній притягувався раніше до кримінальної відповідальності, а також не працюючий, тому може забезпечувати власні потреби за рахунок злочинної діяльності. Вважає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжких, за яке передбачено покарання на строк від 3 до 7 років позбавлення волі та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. Крім цього, зазначає, що при виконанні судом ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи суму матеріальних збитків, які могли б бути спричиненні потерпілому, враховуючи те, що в діях ОСОБА_1 відносно потерпілого має місце свавільна поведінка, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких моральних принципів та визначених в суспільстві правил поведінки, тому просить при постановленні ухвали за наслідками розгляду даного клопотання скористатись правом визначити максимальний за наслідками злочину розмір застави або взагалі не визначати таку. З огляду на викладене, зважаючи на те, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, оскільки не має постійного місця проживання, немає міцних соціальних зв`язків, що підтверджується тим що останній розлучений, може продовжити свою злочинну діяльність – вчинити нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілого та іншим чином перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, не зареєстрованого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні підтримав дане клопотання, просить його задовольнити, оскільки підозрюваний обгрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується долученими до клопотання доказами, не має міцних соціальних зв`язків, може переховуватись від органів досудового розслідування, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання, просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник Левицька О.І. в судовому засіданні просить обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, так як підозрюваний має постійне місце проживання, на утриманні у нього знаходиться дитина, що свідчить про наявність у останнього міцних соціальних зв`язків.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, який підтримав таке, підозрюваного, його захисника, які заперечили проти заявленого клопотання та просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, вважаю, що клопотання слід задовольнити, оскільки запобіжний захід про обрання якого, просить сторона кримінального провадження - з боку обвинувачення є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя вважає за необхідне застосувати Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Згідно із п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні Єлоєв проти України Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа Буткевічюс проти Литви ).

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у тому, що в період часу з 09.11.2020 року по 23.11.2020 року він, переслідуючи прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, переслідуючи корисливий мотив, користуючись психологічною перевагою над потерпілим ОСОБА_2 , в телефонному режимі, із погрозами вбивства та нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які потерпілий сприйняв реально, безпідставно, під приводом висунення претензій за неіснуючу заборгованість потерпілого, вимагав в останнього грошові кошти в сумі 100 000 гривень, в результаті чого 24.11.2020 у селі Корчин Радехівського району Львівської області отримав частину грошових коштів в сумі 53 000 гривень та 500 доларів США, що еквівалентно національній валюті станом на 24.11.2020 року становить 14 180 гривень, тобто загальною сумою 67 180 гривень..

Слідчий суддя вважає, що підозра ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, обґрунтована долученими до клопотання доказами, зокрема:заявою потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України; постановою про використання імітаційних коштів під час проведення спеціального слідчого експерименту; протоколом огляду місця події, яким вилучено імітаційні кошти у ОСОБА_1 ; аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_1 із потерпілим.

Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011 року, термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Ризик того, що підозрюваний може переховуватися від суду також підтверджується і тією обставиною, що є уродженцем м.Вінниці, не має зареєстрованого місця проживання. Разом з тим, слідчий суддя враховує обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , а саме: вимагання, тобто висунення вимоги передачі грошових коштів з погрозою насильства над потерпілим.

Вищенаведене в сукупності з характером інкримінованого ОСОБА_1 злочину та тяжкістю можливого покарання, вказують на актуальність існування ризику вчинення іншого злочину та переховування підозрюваного від суду.

Слідчий суддя бере до уваги обставини, які відповідно до положень ст.178 КПК України слід враховувати при обранні запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_1 має тимчасове місце проживання, розлучений, має неповнолітню дитину, 2006 року народження, однак вважає, що вказані обставини, не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків. Вину визнав частково.

Таким чином слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що підтверджується характеристикою особи підозрюваного ОСОБА_1 , який, знаходячись в працездатному віці, офіційно не працевлаштований, не має джерел доходу, а тому обґрунтовано доведено наявність ризику вчинення в майбутньому ним іншого корисливого злочину.

Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, тому приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України слідчий суддя враховує, що максимальний розмір застави для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, в силу вимог ст.12 КК України, може бути визначений в сумі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі Мангурас проти Іспанії. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Згідно абзацу 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Приймаючи рішення про визначення розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує особу ОСОБА_1 , який має не має постійного місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, його майновий стан, обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а тому приходить до висновку, що застава в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому вважаю за необхідне визначити йому заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 гривень (2102 грн. * 40).

На переконання слідчого судді саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Мухи А.Ю.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 23 січня 2021 року включно.

Визначити в якості альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_1 , заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742 Банк отримувача ДКСУ, м.Київ Код банку отримувача (МФО) 820172 Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757 , призначення платежу - застава за підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали суду від 25.11.2020 року по справі №459/3385/20, кримінальне провадження №12020140150000715 від 18.11.2020 року).

Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

У разі внесення застави на відповідний рахунок ОСОБА_1 підлягає негайному звільненню з під варти, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- з`являтися за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або праці;

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі с.Розжалів Радехівського району Львівської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та/або інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд за межі території України;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали до 23 січня 2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Ю. Д. Дем`яновська