Рішення № 93118271, 19.11.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 рокуСправа № 912/1039/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

до відповідачів:

Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012);

Великоандрусівської сільської ради (вул. Центральна, 43, с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, 27520)

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача -

Фонду Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601),

та третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049)

про витребування майна та скасування свідоцтва,

Секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.

Представники сторін:

від позивача - Козачук І.М. представник;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - участі не брали;

від 3-х осіб - участі не брали;

слухач - Гондя В.В., паспорт № НОМЕР_1 від 24.10.1996;

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" та Великоандрусівської сільської ради про:

- скасування свідоцтва на право власності № 67 від 07.06.2005, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України;

- витребування з незаконного володіння Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» (65012, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Марийська, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 20963963) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) об`єкти нерухомого майна Андрусівського мисливського господарства:

- готель (літера «А») 1970 року побудови площею 114,6 кв.м. (цегла);

- сарай (літера «Б») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- сарай (літера «В») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- погріб 1970 року побудови площею 8,2 кв. м. та 14,6 кв.м. з`єднаний;

- сарай (літера «Д») 1970 року побудови площею 11,7 кв.м. (дерев`яний);

- коптилка (літера «Е») 1995 року побудови площею 1,4 кв.м. (цегла);

- вбиральня (літера «Г») 1969 року побудови площею 1,0 кв.м. (дерев`яна);

- водопровід (літера «К») 1970 року побудови 54 м.п.;

- загорожа 1970 року побудови (сітка), розташоване за адресою:

Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Андрусівка, вул. Набережна (Карла Маркса), 94 разом із земельною ділянкою площею 0,8 га, наданої в постійне користування Андрусівському мисливському господарству згідно з державним актом на право користування землею від 14.12.1965, виданого виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Міністерство оборони України зазначило, що у зв`язку із незаконним набуттям у власність відповідачем 1 спірного майна, порушено право власності позивача.

Ухвалою від 16.03.2019 господарський суд залишив позовну заяву без руху, встановив строк для усунення недоліків позовної заяви, допущених при її поданні.

В межах строку, визначеного господарським судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 27.03.2019 подано до суду відповідні докази.

Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання від 05.03.2020 про витребування доказів, а саме: витребувати від Світловодського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації (вул. В. Бойка, 2 Б м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27503) копії інвентарної справи на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Набережна (Карла Маркса), 94 в с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області.

Ухвалою від 31.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1039/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.04.2020 о 15:00. Зобов`язано Світловодське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації надати суду до 27.04.2020 належним чином завірені копії інвентарної справи на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. Набережна (Карла Маркса), 94 в с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області.

23.04.2020 від Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України до суду надійшла заява №39 від 21.04.2020 про застосування позовної давності при розгляді даної справи.

В обґрунтуванні заяви зазначено, що із поданих позивачем документів до позовної заяви вбачається, що він міг звернутись починаючи з 2003 року до відповідних державних органів з питання власника комплексу будівель; крім того зазначено, що жодного доказу з приводу виконання Міністерством оборони України рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 щодо майна Андрусівського мисливсько-рибальського господарства суду не надано; повідомлено, що на підставі наказу Товариства від 01.06.2015 № 6, було проведено інвентаризацію Андрусівського мисливсько-рибальського господарства з представниками Міністерства оборони України про що свідчить протокол інвентаризаційної комісії, затверджений у червні 2016 року керівником громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", під час якої представникам позивача було надано документи, в тому числі і копію свідоцтва № 67 про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради від 25.05.2005 № 30, отже позивач довідався про свідоцтво, не у 2019, а у червні 2016 року. Таким чином строк на подання позову про скасування свідоцтва № 67 про право власності закінчився у 2019 році.

28.04.2020 від відповідача до суду надійшла заява від 22.04.2020 про застосування позовної давності при розгляді даної справи мотивуючи власну позицію тим, що позивач дізнався про наявність свідоцтва про право власності № 67 від 25.05.2005, не у 2019, а у 2016 році посилаючись на ті ж обставини, що зазначені у заяві поданій Всеукраїнською громадською організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України та додатково зазначено, що в листі від 13.12.2019 № 406/1681, підписаним начальником Управління Б. Закутним, підтверджується факт наявності протоколу інвентаризаційної комісії від червня 2016 підписаний представником відповідача - 1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда, який є структурним підрозділом Міністерства оборони України на підставі документів, зокрема свідоцтва на право власності № 67. Доказом про наявність свідоцтва про право власності № 67 є акт обстеження Андрусівського мисливського господарства, який підписаний в тому числі представником КЕВ м. Кропивницький, а тому є доказом того, що позивач дізнався про наявність свідоцтва про право власності № 67 у червні 2016 року.

Також, 28.04.2020 від Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України надійшов відзив на позовну заяву, в якому третя особа просить відмовити в задоволенні позову виходячи із наступного:

- правонаступництво на майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у Товариства військових мисливців та рибалок України наступило по Закону, як наслідок в ньому єдиного юридичного факту - реорганізації Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, про що свідчать документи наявні у матеріалах справи № 18/375;

- Всеукраїнській громадській організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України не було відомо про те, що не поширюються на майно колективної форми власності положення ст. 1, 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" до моменту направлення листів до великої палати Верховного Суду України, Вищої ради правосуддя та до Ради суддів України;

- правонаступництво за цим актом відбувається у зв`язку зі зміною суб`єкта, але без зміни форми власності, поширення ж положень цього закону і на майно суб`єктів господарювання колективної форми власності, по суті, буде означати підміну правонаступництва націоналізацією;

- під поняттям "підприємства, установи та організації союзного підпорядкування" слід розуміти ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішенням найвищих органів державної влади і управління Союзу РСРС, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності; відповідач, як профспілкова організація, ніколи не був організацією союзного підпорядкування і його майно ніколи не було державною власністю; щодо теперішнього правового статусу відповідача, то згідно статут Дніпропетровського обласного об`єднання профспілок, останнє є добровільним об`єднанням організацій всеукраїнських профспілок та є правонаступником Обласної ради профспілок, є неприбутковою організацією, може мати у власності будинки , в тому числі набуті в порядку правонаступництва;

- саме на праві приватної власності, у зв`язку із набранням чинності новим Цивільним кодексом України і належить відповідачу спірне майно на даний час;

- у Науково-правовому Висновку Науково-правової експертизи, яку проведено Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук зазначено, що Дніпропетровське обласне об`єднання профспілок утворене на колективній формі власності і до нього та його майна не можуть застосовуватись положення ст. 1, 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України". На такій самій формі власності (колективній) було утворене і Військово-мисливське товариство Збройних сил СРСР.

- Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України набула право власності на майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР добросовісно, як правонаступник тих відокремлених підрозділів Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР на праві "виключного володіння" з 1920 року та продовжує ним володіти відкрито, безперервно і протягом тривалого часу з 1991 року, тобто понад 27 років, як власник відноситься до свого майна. І навпаки у справі 18/375 не доведено що держава відносилась як власник до свого майна;

- у судовій справі 18/375 є 11 доказів того, що майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР є колективною власністю;

- Військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР утворене на колективній формі власності і до нього та його майна не можуть застосовуватись положення ст. 1, 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанова Верховної Ради України від 10.04.1992 №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР";

- норми права та мотиви, які застосував Господарський суд міста Києва і Верховний Суд України є неправильними (невірними), а норми права на які послався відповідач є правильними (вірними);

- вирішальним є юридичний факт, який існував на час первинного розгляду справи 18/375 і витлумачений у доказах доданих до заяви Товариства про перегляд рішення у справі № 18/375 за нововиявленими та винятковими обставинами: висновок у статті к.ю.н., доц. кафедри господарського права і процесу Національного університету "Одеська юридична академія" Будурова Г.М., присвячену питанню тлумачення та застосування судами положень ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2010 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 у справі № 9/195-10(27/22-09(25/157-08(10/53-07));

- у рішенні у справі 18/375 не встановлено ані власника, ані правонаступника зазначеного майна, крім того останнє суперечить рішенню Вищого арбітражного суду України від 14.12-18.12.1993 у справі № 238/6-на. Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" не визначає правонаступників та дає можливість здійснювати приватизаційні угоди з цим майном від імені держави;

- позивач не надав суду жодного доказу про належність цього майна до державної форми власності;

- правомірність володіння Товариством майном регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про власність", "Про об`єднання громадян";

- рішення у справі № 18/375 прийняте з порушенням ст. 84 Господарського процесуального кодексу України;

- положення ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", на яке посилалися суди у справі 18/375 не є доказом того, що майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР є державною власністю, воно є виключно положенням Закону, і до майна колективної форми власності не може бути застосоване як доказ.

Із зазначеного, на думку Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, є підстави для відмови у позові.

В позовній заяві позивач порушує питання залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601) та на стороні відповідача - Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049).

Ухвалою від 28.04.2020 клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 24.04.2020 задоволено. Відкладено підготовче засідання у справі №912/1039/20 до 20.05.2020 о 15:00 год. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601, ідентифікаційний код 00032945) та третю особу, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Всеукраїнську громадську організацію Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 19356706).

14.05.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення щодо відзиву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Міноборони вважає вказаний відзив безпідставним, необґрунтованим. Товариством як третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, свої аргументи, міркування або заперечення проти позову викладено у процесуальному документі, який не передбачений Господарським процесуальним кодексом України для їх подання третіми особами. Крім того, Товариство фактично піддає критиці судові рішення у справі № 18/375, якими воно ж зобов`язане повернути, в тому числі і спірне майно, на користь Міноборони. При цьому, намагається здійснити переоцінку документів, яким уже була надана оцінка під час розгляду справи № 18/375, а саме:

- розподільчий акт від 03 лютого 1994 року "Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, яке є правонаступником", не може бути доказом того, що ТВМР ЗСУ м. Київ є власником вищенаведеного майна, оскільки акт затверджений головою Центральної Ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними КМУ;

- спірне майно є загальнодержавною власністю;

- згідно з постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1995 року "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління спірним майном;

- спірним майном (що визначено у розподільчому акті від 03 лютого 1994 року) Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України м. Київ користується за відсутності щодо цього правових підстав;

- твердження Товариства про те, що згідно з пунктом 1.4 Статуту Товариства, воно є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України, є свідоме намагання ввести суд в оману, адже рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2010 по справі № 44/253, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010, вказане положення Статуту визнано недійсним;

- посилання Товариства на незаконність нормативно-правових актів, якими Міноборони обґрунтовує свої вимоги, а саме постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 є абсурдними, адже дані акти на даний час є чинними.

15.05.2020 до суду електронною поштою надійшла заява № 3 від 14.05.2020 відповідача 1 про визнання поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позов, яка не містить електронного цифрового підпису.

18.05.2020 на адресу суду від Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" надійшов відзив на позовну заяву представника Міністерства оборони України від 05.03.2020, в якому останній вважає твердження позивача необґрунтованими і незаконними з огляду на таке:

- на виконання постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" повноваження органів управління цим майном було покладено на відповідні міністерства, у випадку з Товариством військових мисливців та рибалок - на Міністерство оборони України;

- постанова Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 18 на час їх прийняття, в умовах дії норм ст. 31, 32, 33 Закону України "Про власність", лише встановлювали форму власності зазначеного майна, як загальнодержавної (республіканської) власності, забезпечували захист права цієї власності через визначення суб`єктом права власності на нього Верховної Ради України та гарантували у подальшому законодавчо визначити суб`єктів права власності на це майно;

- положення цих нормативних актів передбачали наділення Міністерства оборони України лише повноваженнями щодо управління майном Товариства і лише у обсязі визначеному статтею 33 Закону України "Про власність", та вочевидь не давали підстави для набуття Міністерством оборони України права власності;

- частиною 1 ст. 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначений вичерпний перелік об`єктів управління державної власності, з якого видно, що майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, не являється об`єктом управління державної власності з боку Кабінету Міністрів України та інших суб`єктів управління державної власності, у тому числі й Міністерства оборони України;

- об`єкти нерухомості Андрусівського мисливського господарства - будинок житловий, сарай цегловий, побудовані в 1970 році господарським способом, трудоучастю членів Військово-мисливського Товариства Кіровоградського гарнізону і їх членських внесків, передбачених Статутом Товариства, без залучення коштів із державного і місцевого бюджетів;

- спірне майно є державним, але воно не відноситься до категорії військового майна, в тому числі і об`єкти нерухомості Андрусівського мисливського господарства, інвентаризація якого була проведена в червні 2016 року;

- скасування зазначеного рішення місцевого органу самоврядування (Акта на право постійного користування землею від 14 грудня 1965 р. за рішенням Кремгесівської районної Ради депутатів трудящих) призведе до порушення принципу правової визначеності.

18.05.2020 до суду від Світловодського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації поштою надійшли належним чином завірені копії інвентарної справи на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. Набережна (Карла Маркса), 94 в с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області.

Ухвалою від 20.05.2020 відмовлено в задоволенні заяви № 3 від 14.05.2020 Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" про визнання поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позов. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 19.05.2020 та від 20.05.2020 задоволено. Підготовче засідання у справі №912/1039/20 відкладено. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" підготовче засідання для розгляду справи №912/1039/20 постановлено призначити додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу учасників справи.

26.05.2020 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначено, що відповідач не наводить конкретних фактів того, що саме з червня 2016 року Міноборони стало відомо про наявність цього документу. При складанні та підписанні протоколу інвентаризації майна Андрусівського мисливського господарства, свідоцтво про право власності, а також відповідний технічний паспорт на будівлі представникам КЕВ м. Кіровоград не пред`являлись та не надавались, а їх існування замовчувалось Громадською організацією "Військово-мисливське товариство "Південь". Про існування свідоцтва про право власності та технічного паспорту КЕВ м. Кропивницький стало відомо лише з листа Світловодського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 27.02.2019. Ще одним беззаперечним фактом про те, що КЕВ м. Кропивницький на момент проведення інвентаризації у червні 2016 року не мало вказаного свідоцтва про права власності та технічного паспорту є лист начальника КЕВ м. Кропивницький до Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" від 09.08.2018 № 2228, у якому зазначається, що до КЕВ не надано технічної документації на нерухоме майно Андрусівського мисливського господарства та в цьому ж листі просить їх надати.

12.06.2020 на адресу суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких останній погоджується з доводами, які викладені у позовній заяві зазначаючи, що:

- на виконання Постанови ВРУ від 10.04.1992 № 2268-ХІІ Фондом державного майна України були видані накази від 22.06.1992 № 201 та № 36 від 19.01.1994 щодо тимчасового, до встановлення правонаступника Військово-мисливського товариства колишнього Союзу РСР, забезпечення постановки на державний облік майна та фінансових ресурсів Військово-мисливського товариства збройних сил України;

- Постановою ВРУ від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю;

- на виконання п. 2 Постанови ВРУ від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" поклав функції з управління деякими об`єктами Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР на Міністерство оборони України;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12 2002 у справі № 18/375 Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України зобов`язано разом з Міністерством оборони України здійснити інвентаризацію майна та повернути зазначене майно з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оброни України.

15.06.2020 на адресу суду від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", у якій позивач не погоджується із твердженнями відповідача 1, з таких підстав:

- права Міністерства оборони України як титульного володільця на спірні об`єкти підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375, залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, рішення вступило у законну силу і має преюдиційне значення;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2010 по справі №44/253, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010, визнано недійсним перше речення п. 1.4 Статуту ТВМР України, з наступним текстом: "Товариство є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України"

- Громадська організація "Військових мисливців товариства "Південь" вказує на готовність передачі Андрусівського мисливського господарства до Міноборони, однак в той же час не виконує постанову Кабміну від 13.01.1995 № 18 та постанову Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/375.

Ухвалою від 17.06.2020 постановлено вважати продовженим у справі № 912/1039/20 строк підготовчого провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Призначено підготовче засідання у справі № 912/1039/20 на 07.07.2020 об 11:00.

22.06.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшли пояснення на заперечення позивача на заяву (відповідача) про застосування строків позовної давності від 22.05.2020 із зазначенням такого:

- доказом обізнаності позивача, КЕВ м. Кропивницький і безпосередньо його керівника Талпа Д.Ф., який на запит відповідача від 16.04.2020 № 18, листом від 07.05.2020 вих. № 811 підтвердив наявність копії Свідоцтва про право власності від 23.05.2005 № 67 та копії технічного паспорту на комплекс побудов Андрусівського мисливського господарства в с. Велика Андрусівка, вул. Карла Маркса, 94 (реєстраційний номер 85-1) і що ці документи отримані у 2015 році;

- Типовою формою протоколу інвентаризаційної комісії відображення в його тексті інформації про документи, якими підтверджується право власності, не передбачено, тому цей факт є помилковим і безпідставним;

- щодо розбіжностей в кількості об`єктів, вказаних в протоколі інвентаризаційної комісії, з їх кількістю в технічному паспорті Андрусівського мисливського господарства, дійсно, в протокол інвентаризації внесено два об`єкта нерухомого майна - будинок житловий (готель) літер «А» 1970 р. забудови і сарай цегловий літер «Б» 1970 р. забудови, які за своїм технічним станом потребують капітального ремонту, всі інші об`єкти знищено в результаті пожежі;

- також звертається увага на лист КЕВ м. Кіровограда від 18 травня 2020 вих. № 775 на запит Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель від 15.05.2020 № 407/660 щодо надання інформації та копій документів, в якому повідомляється інформація про те, що під час проведення інвентаризації будь-яких документів щодо нерухомого майна, в тому числі і Свідоцтва про право власності від 25.05.2005 №67 та технічного паспорту на вказані будівлі не надавалось та не пред`являлось. Про існування таких документів станом на момент проведення інвентаризації КЕВ м. Кіровоград не було відомо. Вказаний лист з`явився під впливом позивача;

- лист від 27.02.2019 вх. № 275 не може бути доказом по справі у зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 , як автор рукописного тексту, не мав повноважень щодо представництва Громадської організації "Військово-мисливське Товариство "Південь", так як був звільнений з посади голови Ради Кіровоградської гарнізонної організації за власним бажанням на підставі наказу від 31 березня 2012 року;

- безпідставно посилається позивач і на лист КЕВ м. Кропивницький до відповідача від 09.08.2018 № 2228;

- зазначена земельна ділянка згідно з повідомленням КЕВ м. Кропивницький (лист від 07.05.2020 вих. № 811) перебуває на обліку цієї установи з 20.11.2000 (більше 19 років). За цей період КЕВ м. Кропивницький за своїми обов`язками щорічного обстеження земельних ділянок не міг не дізнатися про наявність будівель і споруд на земельній ділянці Андрусівського мисливського господарства і кому вони належать. Тобто міг довідатися про порушення своїх прав.

07.07.2020 до суду від позивача надійшли пояснення на пояснення щодо заперечення позивача на заяву про застосування строків позовної давності, в яких позивачем спростовано твердження відповідача 1 наступним чином:

- про існування оскаржуваного свідоцтва про право власності Міноборони дізналося лише з листа Світловодського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 27.11.2019, а КЕВ м. Кропивницький з листа Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" від 27.02.2019;

- отримання свідоцтва про право власності та копії технічного паспорту КЕВ м. Кропивницький у 2015 спростовується листом КЕВ м. Кропивницький від 01.07.2020 № 1255, відповідно до якого зазначення в листі КЕВ м. Кропивницький до Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" № 811 від 07.05.2020 дати отримання вказаних копій документів, а саме 2015 рік, сталося внаслідок технічної помилки при складанні проекту документу, а саме замість дати "2019 рік" помилково вказано "2015 рік". Про вказану технічну помилку також додатково повідомлено Громадську Організацію "Військово-мисливське товариство "Південь" листом від 01.07.2020 № 1254;

- відсутність вказаних документів в КЕВ м. Кропивницький станом на 2015, 2016, 2017 та 2018 рік також підтверджується зверненнями КЕВ м. Кропивницький до Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", зокрема від 09.08.2018 № 2228;

- лист від 27.02.2019 підтверджує лише момент, з якого КЕВ м. Кропивницький стало відомо про наявність свідоцтва та технічного паспорта, а питання повноважності ОСОБА_1 ніяким чином не впливає на даний факт;

- Міноборони та КЕВ м. Кропивницький до 27.02.2019 дізнатися про наявність свідоцтва про право власності та технічного паспорту не могли, адже речові права на майно не були зареєстровані у відповідних державних реєстрах.

Протокольними ухвалами від 07.07.2020 та від 27.08.2020, згідно з ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошувалися перерви в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 22.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/1039/20 до судового розгляду по суті на 20.10.2020 о 15:00 год.

Протокольною ухвалою від 20.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 912/1039/20 до 04.11.2020 о 16:00 год.

26.10.2020 на адресу суду від відповідач-1 надійшла заява із вимогою долучити до матеріалів справи копію рішення господарського суду м. Києва по справі №910/254/20 від 09.09.2020 та врахувати викладені обставини при розгляді справи по суті.

03.11.2020 на електронну адресу суду із кваліфікованим електронним цифровим підписом від позивача надійшли пояснення (04.11.2020 вказані пояснення отримано поштою) у яких зазначено, що надане відповідачем 1 рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2020 № 910/254/20 не стосується предмета спору у даній справі.

Протокольними ухвалами від 04.11.2020 та від 16.11.2020 оголошувалися перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 912/1039/20 по суті.

У судовому засіданні 19.11.2020 був присутній представник позивача.

Відповідачі та треті особи участі повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою суду про направлення ухвали суду від 16.11.2020 за №912/1039/20/10425/2020 та №1878.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 (том 1, а.с. 37-39), зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (далі - Товариство) здійснити інвентаризацію майна та повернути з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 залишено в силі Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 (том 1, а.с. 41-44).

23.02.2004 ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 18.11.2003 у справі № 18/375 (том 1, а.с. 45).

Як стверджує позивач, протягом більш ніж 16 років після винесення остаточного рішення Верховним Судом у справі № 18/375, Товариство систематично ухиляється та перешкоджає належному виконанню рішення суду у цій справі.

24.01.2011 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 1-п492/11 колишнього керівника ТВМР України у зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 щодо повернення вказаного майна під управління Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, однак звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (том 1, а.с. 39-47).

Із листа Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області від 27.11.2019 № 25010 відомо, що на виконання доручення Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 30.07.2019 стосовно здійснення виконавчих дій про повернення із чужого незаконного володіння Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на користь Міністерства оборони України майна Андрусівського мисливського господарства та постанови про проведення виконавчих дій від 30.07.2019 щодо здійснення інвентаризації майна Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на користь Міністерства оборони України майна Андрусівського мисливського господарства, Світловодським міськрайонним відділом ДВС повідомлено, що вказані виконавчі дії не було проведено, оскільки згідно з свідоцтвом про право власності № 67 від 07.06.2005 року, виданого виконавчим комітетом Великоандрусівської сільської ради, власником даного майна є Південна регіональна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, тобто юридична особа, яка не є боржником за виконавчим документом (том 1, а.с. 55).

Згідно з розподільчим актом від 03 лютого 1994 року "Про перехід майна і фінансових ресурсів (прав та обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку із припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, яке є правонаступником" (том 1, а.с. 62-65) передано зокрема 7 мисливських господарств військово-мисливського товариства СРСР Одеського військового округу до військово-мисливського товариства України.

Вказаний розподільчий акт від 03 лютого 1994 року складений у відповідності до протоколу 1-ї Засновницької конференції військових мисливців Збройних Сил України (Протокол від 04.03.1992, том 1, а.с. 67-90) та до протоколу позачергової конференції військових мисливців України (Протокол від 21.01.1993, том 1, а.с. 91-107) про створення, зокрема, Південної регіональної ради Військово-мисливського товариства, до якої входить Андрусівське мисливське господарство, і правонаступництво часток майна колишнього військово-мисливського товариства СРСР.

Відповідно до протоколу 1-ої конференції засновників військових мисливців Збройних Сил України від 04.03.1992 у зв`язку із розпадом СРСР та припинення функціонування військово-мисливських організацій СРСР Київського, Одеського та Прикарпатського військового округів, прийнято рішення створити за рахунок вказаних організацій військово-мисливське товариство Збройних Сил України, як правонаступника Всеармійського військово-мисливського товариства.

Протоколом позачергової конференції військових мисливців України від 21.01.1993 затверджено організаційну структуру військово-мисливського товариства України, до якої входить Південна регіональна рада Військово-мисливського товариства, до якої увійшли 7 мисливських господарств, серед яких Андрусівське мисливське господарство.

Згідно зі Статутом Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, затвердженого Центральною радою Товариства військових мисливців та рибалок України протоколом від 30.09.99 та погоджено Управлінням юстиції в Одеській області від 14.03.2000, де у п.1.2. визначено, що Південна регіональна організація діє, зокрема на території Кіровоградської області, а також має інші мисливські та рибальські господарства. Головою Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України визначено ОСОБА_2 (том 1, а.с. 108 - 115).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи протоколах засідання президіуму Центральної ради Товариства військових мисливців та рибалок України, зокрема від 19.05.1992 № 3/1 (том 1, а.с. 116-120), від 21.10.1994 № 23/7 (том 1, а.с. 121-131) та від 15.11.1994 № 24/8 (том 1, а.с. 132-138) Товариство, серед яких був присутній і ОСОБА_2 , вважало себе правонаступником та власником майна колишніх військово-мисливських товариств СРСР Київського, Одеського та Прикарпатського військових округів, яке розташоване на території України.

Зі змісту протоколу засідання Президіуму Товариства військових мисливців та рибалок України від 09.06.1995 № 2, на якому був присутній ОСОБА_2 піднімалось питання щодо необхідності реалізації постанови Кабміну від 13.01.1995 № 18 та прийнято рішення про задоволення рішучих дій Центральної ради, спрямованих на збереження майна Товариства (том 1, а.с. 149-157).

27.10.2000 головою Товариства військових мисливців та рибалок України було видано накази від № 80 та № 81 на виконання зокрема постанови Кабміну від 13.01.1996 № 18 щодо проведення інвентаризації та передачі майна вказаного у ній до Міноборони, де членом відповідної комісії був визначений Яні К.М. (том 1, а.с. 158-162).

Згідно з протоколом засідання Президіуму Товариства військових мисливців та рибалок України від 26.12.2000 № 6, на якому був присутній Яні К.М., на засіданні одним з питань, що розглядалось було питання щодо ходу виконання постанови Кабміну від 13.01.1995 № 18 та наказів голови Товариства від 27.10.2000 № 80 та № 81 щодо передачі відповідного майна Міноборони (том 1, а.с. 163 -172).

Протоколом пленарного засідання Центральної ради Товариства військових мисливців та рибалок України від 10.12.2003 № 4, на якому був присутній Яні К.М., розглядалось питання щодо виконання постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/375 щодо передачі відповідного майна Міноборони (том 1, а.с. 173-178).

Протоколом засідання Президіуму Товариства військових мисливців та рибалок України від 06.07.2004 № 5, на якому був також присутній Яні К.М., розглядалось питання щодо ходу виконання постанови Кабміну від 13.01.1995 № 18 та постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/375 щодо передачі відповідного майна Міноборони (том 1, а.с. 179-184).

У листі голови Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Яні К.М. від 21.07.2004 № 139 до голови Центральної ради ТВМР України, разом з доповненням до нього, зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 та рішень судів у справі № 18/375 до управління Міністерства оборони України підлягає передача Андрусівського мисливського господарства (том 1, а.с. 139-142).

Свідоцтвом про право власності № 67 від 07.06.2005, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005, майно в цілому складається з комплексу будівель розташоване в с. Андрусівка по вул. К. Маркса, 94 належить Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на праві колективної власності (том 1, а.с. 40).

Відповідно до п.1.1. та 1.5. Статуту Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (нова редакція), затвердженого позачерговою конференцією Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", протокол від 20.11.2008 та зареєстрований 09.09.2010 (том 1, а.с. 56-61), правонаступником майна і фінансових ресурсів Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь".

Так, згідно з тверджень позивача, Великоандрусівська сільська рада перевищила свої повноваження та в порушення встановленого законодавством порядку, без згоди органу управління майном, а саме Міноборони, прийняла рішення щодо державного майна, яке перебувало у сфері управління оборонного відомства. До того ж позивач вказує, що на момент видачі вказаного свідоцтва такого населеного пункту як с. Андрусівка не існувало та не існує. Станом на момент заволодіння спірним майном Південна регіональна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України і громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" знали про приналежність майна до державної власності та необхідність його повернення на користь Міноборони.

15.07.2005 та 15.08.2005 старшим державним виконавцем Яценюк О.Ю. було винесено постанову про накладення штрафу № 21/15, оскільки станом на 15.07.2005 та 15.08.2005 відповідно, рішення суду у справі № 18/375 не виконано боржником - Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (том 1, а.с.185-186).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2011 роз`яснено, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375 (02-2-18/12485) підлягає безумовному виконанню в порядку та у спосіб, визначеними у резолютивній частині рішення, також роз`яснено, що керівник Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України не має права не виконати рішення господарського суду у даній справі в частині передачі позивачеві визначеного цим рішенням майна, навіть якщо за статутом товариства він не має на це повноважень. Керівник Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України зобов`язаний виконати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у даній справі, залишеного в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 (том 1, а.с.187-188).

26.06.2012 від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на адресу господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій заявник просить змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва по справі №18/375(02-2-18/124856).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року прийнято заяву відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до розгляду (том 1, а.с.189).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 18/375 без змін (том 1, а.с.190 - 203).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 18/375 скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва для нового розгляду скарги Міноборони на дії (бездіяльність) державного виконавця (том 1, а.с.204-209).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2013 суддею Ломакою В.С. прийнято скаргу Міністерства оборони України на дії (бездіяльність) державного виконавця ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві у справі № 18/375 до свого провадження (том 1, а.с. 210-211).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 скаргу Міністерства оборони України на дії відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві при виконанні рішення суду у справі № 18/375 залишено без задоволення (том 1, а.с. 212 - 222).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 заяву Міноборони про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання було залишено без задоволення (том 1, а.с. 223-230).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 було прийнято до розгляду заяву Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про роз`яснення рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 (том 1, а.с. 231-234).

Розглянувши у судовому засіданні 07.08.2013 заяву відповідача про роз`яснення рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375, суд вирішив залишити її без задоволення (том 1, а.с. 235-243).

Міноборони 19.11.2014 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2013. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято до розгляду апеляційну скаргу Міноборони у справі № 18/375 (том 1, а.с. 244-245).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі №18/375 скасовано. Визнано незаконною та скасовано постанову ВДВС Солом`янського РУЮ у місті Києві від 27.05.2008 (том 1, а.с. 246-251).

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 18/375, Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 касаційну скаргу Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 18/375 Господарського суду міста Києва залишено без задоволення (том 1, а.с. 252-257).

Як зазначає позивач, на виконання постанови про проведення виконавчих дій Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 30.07.2019 Світловодським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області проводились виконавчі дії щодо здійснення інвентаризації майна Андрусівського мисливського господарства на користь Міноборони.

При цьому, відповідно до акта обстеження від 01.08.2019 Андрусівського мисливського господарства, представниками Міноборони було виявлено наступні фонди: готель, сарай, погріб, навіс, коптилка, вбиральня, водопровід, загорожа за адресою : вул. Набережна (Карла Маркса), 94 в с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області, які перебувають на балансі Громадської організації Військово-мисливське Товариство "Південь", фототаблицю яких додано до матеріалів справи ( том 1, а.с.258-270).

За повідомленням КЕВ м. Кропивницький від 02.08.2019 № 1281 (том 1, а.с.66), земельна ділянка Андрусівського мисливського господарства площею 0,8 га (Державний акт на право постійного користування вказаною якою датований 14.12.1965 виданий Андрусівському мисливському господарству виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих) перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький згідно з розпорядження начальника КЕУ Південного оперативного командування № 32/1/559 від 20.11.2000 року.

У листі Світловодського комунального бюро технічної інвентаризації від 13.12.2019 № 407/168 зазначено, що відповідно до Акта на право постійного користування землею від 14.12.1965 №б/к, виданого Кремгесівською районною Радою депутатів трудящих (том 1, а.с.273-276), земельна ділянка площею 0,8 га по вул. Набережній (Карла Маркса), 94 на північно-західній околиці с.Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області відведена в постійне користування Андрусівському мисливському господарству громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь". За інформацією наявною в Публічній кадастровій карті Україні на території вказаної земельної ділянки, земельних ділянок які мають кадастрові номери не сформовано (том 1, а.с.271-272).

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

У справі № 18/375 Верховним Судом України встановлено обставини, які за положеннями ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню при вирішенні даного спору, а саме:

- розподільчий акт від 03 лютого 1994 року "Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, яке є правонаступником", не може бути доказом того, що Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України м. Київ є власником вищенаведеного майна, оскільки акт затверджений головою Центральної Ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- спірне майно є загальнодержавною власністю;

- згідно Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1995 року "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління спірним майном;

- спірним майном (визначене у розподільчому акті від 03 лютого 1994 року) Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України м. Київ користується за відсутності щодо цього правових підстав.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого в Мінюсті України 18.02.2002 за №157/6445 ( у редакції, чинній на час видачі свідоцтва) оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об`єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об`єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об`єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об`єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об`єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про прийняття об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об`єкта;

- фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового

положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Виходячи із зазначеного переліку, єдиною можливою підставою для видачі свідоцтва був пункт щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності органом місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна. Однак, відповідачами не надано до суду доказів надання до Великоандрусівської сільської ради документів, які підтверджують право власності Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на об`єкти нерухомого майна.

Отже, рішенням № 30 від органу місцевого самоврядування було порушене право загальнодержавної власності на зазначене вище нерухоме майно Андрусівського мисливського господарства.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадою особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХЇЇ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, Андрусівського мисливського господарства.

Стосовно тверджень відповідача 1, що держава, в особі Міністерства оборони України, вчиняє захоплення належних Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь" будівель суд зазначає, що як випливає з матеріалів справи, саме держава є власником спірних нежитлових будівель, а Громадською організацією "Військово-мисливське товариство "Південь" до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що ці об`єкти нерухомості будувалися за рахунок власних коштів чи членських внесків членів Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України чи Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, або щодо того, що зазначені вище нормативні акти та рішення судів не стосуються майна, яке знаходиться у фактичному володінні відповідача 1.

Стосовно позовної вимоги про витребування з незаконного володіння Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) об`єкти нерухомого майна Андрусівського мисливського господарства:

- готель (літера “А”) 1970 року побудови площею 114,6 кв.м. (цегла);

- сарай (літера “Б”) 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- сарай (літера “В”) 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- погріб 1970 року побудови площею 8,2 кв. м. та 14,6 кв.м. з`єднаний;

- сарай (літера “Д”) 1970 року побудови площею 11,7 кв.м. (дерев`яний);

- коптилка (літера “Е”) 1995 року побудови площею 1,4 кв.м. (цегла);

- вбиральня (літера “Г”) 1969 року побудови площею 1,0 кв.м. (дерев`яна);

- водопровід (літера “К”) 1970 року побудови 54 м.п.;

- загорожа 1970 року побудови (сітка), розташоване за адресою:

Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Андрусівка, вул. Набережна (Карла Маркса), 94 разом із земельною ділянкою площею 0,8 га, наданої в постійне користування Андрусівському мисливському господарству згідно з державним актом на право користування землею від 14.12.1965, виданого виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Згідно з ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, тощо.

Пунктами 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" повноваження органу управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР було покладено на Міністерство оборони України.

Крім того, на Міністерство оборони України покладено управління майном згідно з переліком до зазначеної постанови. До вказаного переліку, крім інших, також входить і Андрусівське мисливське господарство.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003 по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 за №1282 був затверджений "Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", відповідно до п. 3 якого -військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно, яке вивільнюється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню.

Водночас, згідно з п. 4 вищевказаного Порядку, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо майнових комплексів та Міністерством оборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна

Пунктом 10 зазначеного Порядку передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про приймання-передачу. З цього ж дня, згідно п. 15 наведеного Порядку, настає право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або правом власності на нього.

Враховуючи, що будь-яких рішень щодо вилучення і передачі військового майна Андрусівського мисливського господарства до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державними майном, самоврядним організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалось, то до цього часу нерухоме майно майнового комплексу Андрусівського мисливського господарства має статус військового майна.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадою особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХЇЇ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, Андрусівського мисливського господарства.

Міністерству оборони України було предписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства, будинки мисливця-рибалки, туристичні бази. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Згідно з ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

До військового майна належать будинки, споруди, та інше майно. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "'Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України. За приписами ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також інших майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Міністерство оборони, як орган управління державним майном, згоди на відчуження спірного майна також не надавало, а Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо відчуження спірного майна, тому останнє є майном державної власності.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003 по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

Відповідач 1 вимоги щодо складання та підписання актів прийому-передачі майна до квартирно-експлуатаційних органів Міністерства Оборони України та рішення суду від 05.12.2002 у справі №18/375 не виконав, чим порушив вимоги вищевказаних нормативно-правових актів Верховної Ради та Уряду України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 10 вересня 1991 №1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Отже, розподільчий акт від 3 лютого 1994 р. про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства ЗСУ, котрий є правонаступником, не може бути доказом того, що відповідач є власником цього майна, оскільки акт затверджений головою Центральної ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними КМУ.

Постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Кабінету Міністрів України доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників зазначеного майна відповідно до п. 2 цієї постанови.

На виконання зазначеної постанови 13.01.1995 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Таким чином, на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

Права держави на майно, яке їй належить, визначені Цивільним кодексом України. При цьому необхідно враховувати, що держава у цивільних відносинах діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України) та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органі державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 17 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 326 Цивільного Кодексу України зазначає, що у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачень законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частина 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто (в тому числі і держава) не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття та зміст права власності визначаються ст. 316, 317 Цивільного Кодексу України. Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Вищенаведеними нормами закону повинні керуватися всі учасники цивільних та господарських правовідносин при здійсненні своєї діяльності, проте, як вбачається із встановлених під час судового розгляду обставин, нерухоме майно Андрусівського мисливського господарства було безпідставно вилучене із оперативного управління Міністерства оборони України і незаконно привласнене відповідачем 1.

Таким чином, нерухоме майно Андрусівського мисливського господарства на законних підставах є державним майном та не може знаходитись у власності сторонніх осіб, у даному випадку у відповідача-1.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та витребування майна з чужого незаконного володіння (п. 4 ч. 2 ст. 16 та ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що відчуження спірного майна було здійснено із порушенням правового режиму майна у Збройних Силах України, управління яким, згідно з законодавством закріплене за Міністерством оборони України, та з порушенням компетенції Кабінету Міністрів України, якому належить виключне право прийняття рішення по відчуженню державного (військового) нерухомого майна.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги щодо скасування свідоцтва на право власності № 67 від 07.06.2005, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та витребування майна підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заяви Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" та Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що позивачу стало відомо про перебування спірного майна у власності відповідача 1 під час здійснення виконавчих дій, а саме 27.11.2019, крім того, спірне майно до цього часу не повернуто у розпорядження Міністерства Оборони України, на виконання рішення суду від 05.12.2002 у справі №18/375, про яке відповідач 1 обізнаний, отже порушення прав позивача є триваючим, а тому заяви про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Стосовно інших аргументів та доводів сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 23 Рішення ЄСПЛ "Проніні проти України" суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати свідоцтво на право власності № 67 від 07.06.2005, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Витребувати з незаконного володіння Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (65012, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Маріїнська, будинок 1-А, ідентифікаційний код 20963963) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) об`єкти нерухомого майна Андрусівського мисливського господарства:

- готель (літера «А») 1970 року побудови площею 114,6 кв.м. (цегла);

- сарай (літера «Б») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- сарай (літера «В») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);

- погріб 1970 року побудови площею 8,2 кв. м. та 14,6 кв.м. з`єднаний;

- сарай (літера «Д») 1970 року побудови площею 11,7 кв.м. (дерев`яний);

- коптилка (літера «Е») 1995 року побудови площею 1,4 кв.м. (цегла);

- вбиральня (літера «Г») 1969 року побудови площею 1,0 кв.м. (дерев`яна);

- водопровід (літера «К») 1970 року побудови 54 м.п.;

- загорожа 1970 року побудови (сітка), розташоване за адресою:

Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Андрусівка, вул. Набережна (Карла Маркса), 94 разом із земельною ділянкою площею 0,8 га, наданої в постійне користування Андрусівському мисливському господарству згідно з державним актом на право користування землею від 14.12.1965, виданого виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих.

Стягнути із Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 20963963) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 4204,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Міністерству оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012), Великоандрусівській сільській раді (вул. Центральна, 43, с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, 27520), Фонду Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601), Всеукраїнській громадській організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049).

Повне рішення складено 25.11.2020

Суддя М.С. Глушков