Рішення № 93112400, 17.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6280/20

2-а/308/280/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 до

Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області, що знаходиться за адресою: вул. Ф.Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913.

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається не те, що 26.03.2020 інспектором Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Татинець В.Ю. було винесено постанову серії БАБ № 347043 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Двадцять першого червня 2020 року він керував автомобілем Рено Трафік, номерний знак НОМЕР_1 , та рухався по вул. Жовтнева, яка є головною, через місто Перечин у напрямку м. Великий Березний. Діставшись перехрестя, він не побачив ніякого іншого транспорту, якому міг би створити перешкоду, тому він продовжив рух далі в напрямку міста Великий Березний. Через півтори кілометри після перехрестя його зупинили працівники поліції та винесли постанову про адміністративне правопорушення, якою притягнули його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що він не вчиняв жодного порушення, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано. З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову серії БАБ № 347043 від 01.06.2020.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2020 року замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області на належного - Головне Управління Національної поліції у Закарпатській області.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області подав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позову. Свої заперечення обґрунтовував тим, що постанова складена працівниками поліції у відповідності до вимог закону, обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення у працівників поліції не виникало в силу положень ч. 2 ст. 258 КУпАП. Виявивши правопорушення, поліцейський СРПП Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Волос І.П. склав постанову серії БАБ № 347043 та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому вимоги позивача є безпідставними.

У судове засідання позивач не з`явився, однак, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 01.06.2020 старшим інспектором СРПП № 3 Перечинського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосом Іваном Петровичем було винесено постанову серії БАБ № 347043, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. У постанові зазначено, що «06.2020 року о 09.30 год. в м. Перечин по вул. Ужанській, керуючи автомобілем, ОСОБА_1 не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі».

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України відмітив наступне.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки, позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

В силу ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху.

З оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 щодо застосування ст. 77 КАС України, ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак, доказів того, що ОСОБА_1 порушив ПДР України суду не надано.

Доводи позивача про те, що протокол у випадку притягнення особи до відповідальності за статтею 122 КУпАП не складаються суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують обов`язку особи, яка розглядає справу зібрати докази вчиненого правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тому, зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а також враховуючи, що на час розгляду справи, відповідачем не було надано відповідних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд вважає, що провина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, не доведена.

Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Оскільки доказів відповідачем не надано, то суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, належить стягнути на користь позивача 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову серії БАБ № 347043 від 21 червня 2020 року, винесену старшим інспектором СРПП №3 Перечинського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосом Іваном Петровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева