Ухвала суду № 93109869, 26.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1436

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

26 листопада 2020 року м. Київ № 640/13871/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» (надалі - позивач), адреса: 02160, місто Київ, проспект Соборності. Будинок 15, офіс 409 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень неправомірного рішення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/13871/20 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В свою чергу позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20;

- заборонити Головному управлінню ДПС у місті Києві приймати щодо ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» будь-які рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач послалась на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Крім того, позивач звертає увагу, що як наслідок дії оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у місті Києві товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» ризикує зазнати значних фінансових збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань, в тому числі за численними контрактами з будівництва доріг та дійсно важливих та вкрай необхідних об`єктів інфраструктури по всій Україні за державні кошти, що підтверджується вже укладеними договорами та пропозиціями укласти договір з позивачем, як з переможцем торгів. Вказане у свою чергу створює реальні ризики зриву строків виконання таких робіт та введення об`єктів в експлуатацію.

Таким чином, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та унеможливлює ефективний захист і поновлення порушених прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до рекомендації № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнята Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, встановлює, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847 ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріям ризиковості платника податку.

Зазначене рішення прийнято відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (надалі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного судом встановлено, що вказаним вище нормативно-правовим актом встановлено безумовну зупинку реєстрації всіх податкових накладних платника податків у разі прийняття рішення відносно позивача про включення його до переліку ризикових платників податків.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, включення позивача в цій справі до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку тягне за собою однозначні правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих таким платником.

На підтвердження обставин щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем було надано до суду копії листів від контрагентів позивача, а саме: ТОВ «ЛЕМАН-БЕТОН» № 1506 від 15 червня 2020 року, ТОВ «ПРОМІН БУД СЕРВІС» № 176/11-01 від 12 листопада 2020 року, ПРАТ «ЛИНІК» № 020000-100000/161 від 08 жовтня 2020 року, ТОВ «РОАД КОНСТРАКШН» № 1138 від 12 листопада 2020 року, ДП «Сумський облавтодор» № 1329 від 13 листопада 2020 року, відповідно до яких вбачається, що вказані товариства повідомили позивача про припинення ними господарських відносин, що виникли за договорами у зв`язку із рішенням податкового органу про визнання ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зі змісту викладених листів зазначених суб`єктів господарювання це вказує на те, що податкові накладні за операціями з поставки для них товарів не будуть зареєстровані в ЄРПН, що відповідно позбавить їх можливості сформувати податковий кредит за такими операціями.

Відтак, в цій справі наявні підстави стверджувати, що для контрагентів позивача, які не матимуть можливості сформувати податковий кредит одразу ж за господарськими операціями з цим платником виникають негативні наслідки, які в подальшому впливають на господарську діяльність позивача, адже процес формування податкового кредиту нерозривно пов`язаний із фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН, і у разі відтермінування повернення сплачених у ціні товарів та послуг сум ПДВ у вигляді податкового кредиту від товариства фактично відбувається зменшення обігових коштів у самих контрагентів, що спонукає їх переривати фінансово-господарські операції з позивачем, що призводить до таких негативних наслідків, які призводять до того, що ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача стає істотно ускладненим та фактично унеможливлюється в повній мірі.

При цьому, суд зауважує, що такі наслідки створюють негативний характер, як для позивача (оскільки процес реєстрації кожної податкової накладної ускладнюється необхідністю надання пояснень та документів щодо кожної поданої на реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, а також необхідністю оскарження відмови у їх реєстрації), так і для контрагентів платника податків, які не матимуть можливості формувати податковий кредит за господарськими операціями з цим платником, що негативно відображатиметься на їх фінансовому стані.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що внаслідок дії оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у місті Києві позивач ризикує зазнати значних фінансових збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань, в тому числі за численними контрактами з будівництва доріг та дійсно важливих та необхідних об`єктів інфраструктури по всій Україні за державні кошти, що підтверджується вже укладеними договорами та пропозиціями укласти договір з позивачем, як з переможцем торгів, які є у відкритому доступі. Вказане у свою чергу створює реальні ризики зриву строків виконання таких робіт, введення об`єктів в експлуатацію та належне документальне оформлення.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози завдання суттєвої шкоди правам позивача, оскільки вказані вище обставини ускладнюють ведення ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» господарської діяльності, що вже призводить до припинення договірних відносин між позивачем і його контрагентами, а також до можливого понесення позивачем збитків.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Доран проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» («Kaic and Others v. Croatia», заява № 22014/04, рішення від 17 липня 2008 року, ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Суд зауважує, що заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття яких в заяві просить позивач, відповідають предмету позову. Водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на те, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову в частині.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб не тягне фактичне вирішення спору по суті, оскільки правомірність або неправомірність вказаного рішення буде судом встановлена за наслідками розгляду адміністративної справи.

Крім того, суд зауважує, що зупинення дії рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків до надання оцінки судом його правомірності жодним чином не позбавить контролюючий орган права застосовувати до позивача передбачені Податковим кодексом України та Порядком реєстрації ПН/РК способи податкового контролю, зокрема, шляхом зупинення реєстрації окремих податкових накладних на підставі інших пунктів Критеріїв ризиковості здійснення операцій, у разі їх наявності.

Водночас, щодо вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони Головному управлінню ДПС у місті Києві приймати щодо ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» будь-які рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20, суд вважає за належне відмовити, з огляду на той факт, що вказана вимога є вимогою на майбутнє, а тому не підлягає задоволенню, оскільки згідно до п. 10.3 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача, суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд дійшов висновку в цій конкретній справі за даних обставин, на підставі наданих в сукупності позивачем доказів про обґрунтованість в частині заяви про забезпечення позову, враховуючи доводи, викладені в цій заяві та надані докази, погоджується з ними, оскільки позивачем на цій стадії доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС пов`язує із застосуванням заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20.

3. У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова