Рішення № 93109400, 25.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/5153/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зазимко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні їй пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду її роботи медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області:

- зарахувати їй до стажу роботи у подвійному розмірі період її роботи медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- призначити їй пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 червня 2020 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років та протиправно не зарахував їй у подвійному розмірі період роботи на посаді медичної сестри психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 року по 12.06.2020, чим порушив її права та соціальні гарантії.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Горлівка Донецької області. В дівоцтві ОСОБА_1 . Після реєстрації шлюбу 24 травня 1994 року змінила родове прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

8 вересня 1989 року позивачка працевлаштувалась до Корюківської райлікарні, де була заповнена трудова книжка НОМЕР_1 .У 1990 році позивачка звільнилась з роботи у зв`язку із вступом на навчання до Чернігівського медичного училища за спеціальністю «акушерська справа», яке закінчила у 1993 році.

З 01 квітня 1993 року по 12 червня 2020 року позивачка працювала на різних медичних посадах в Корюківській районній лікарні, у тому числі з 01 грудня 2010 року по 31 липня 2013 року на посаді медичної сестри поліклініки психіатричного кабінету, а з 01 серпня 2013 року по 12 червня 2020 року на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці НОМЕР_1 .

13 червня 2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду її роботи медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач відмовив позивачці у призначенні пільгової пенсії.

Відмова вмотивована тим, що з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається з урахуванням вимог щодо вислуги та стажу, що були передбачені законодавством на 11.10.2017, щодо віку - визначеного на дату призначення пенсії, тому право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років у період: до 01.04.2015 - не менше 25 років; до 01.01.2016 року - не менше 25 років 6 місяців; до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Спеціальний стаж позивачка, на час звернення до відповідача, за підрахунками його посадових осіб, становить 24 роки 6 місяців 10 днів, тому відповідач вважає, що права на пенсію за вислугу років позивачка не має, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 01.04.2015 - не менше 25 років; до 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців, щодо її роботи в період з 01.12.2010 по 12.06.2020 на посаді медичної сестри психіатричного та наркологічного кабінетах то відповідач вважає, що цей період не підлягає зарахуванню у подвійному розмірі, оскільки не підтверджено, що психіатричний та наркологічний кабінети є закладом з надання психіатричної допомоги.

Таке рішення позивачка оскаржила до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) та іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (№ 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, доповнено пунктом 2-1 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.51 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 1 ст.52 Закону № 1788-ХІІ, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках- інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55. Пунктом «е» ч.І ст.55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (№ 213-VIII) статтю 55 Закону № 1788-ХП викладено в новій редакції: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 911-VІІІ) внесено зміни до ст.55 Закону № 1788-ХІІ, у пункті «е» в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» ст.55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п.«е» ст.55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачка має загальний стаж 30 років 12 днів працівника охорони здоров`я, з 01 грудня 2010 року по 31 липня 2013 року працювала медичною сестрою поліклініки психіатричного кабінету, з 01 серпня 2013 року по 12 червня 2020 рокупрацювала медичною сестрою наркологічного кабінету поліклінічного відділення.

Психіатричний та наркологічний кабінети КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» є закладами з надання психіатричної та наркологічної допомоги.

За таких підстав період її роботи з 01.12.2010 по 12.06.2020 має зараховуватись у подвійному розмірі.

З доказів наявних у справі вбачається, і це не заперечується відповідачем, що спеціальний стаж роботи позивачки становить 24 роки 6 місяців 10 днів, отже, на момент звернення до відповідача вона мала право на пенсію за вислугу років, тому дії працівників відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії є протиправними.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями абз.7 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов язана з наданням психіатричної допомоги.

Абзацом 4 ст. 1 вказаного Закону визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Згідно з ч.І ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями- психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В п.2 Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 94/6382 зазначено, що обов`язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети, та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

З аналізу викладених норм слідує, що визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у відповідному розмірі є саме робота, яка полягає у наданні психіатричної допомоги.

У спірний період позивачка працювала медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, у відповідності до вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має бути зарахований до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати в розмірі 1840,80 грн. ( 840,80 грн. - судовий збір + 1000,00 грн. - правнича допомога).

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П`ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду її роботи медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи у подвійному розмірі період її роботи медичною сестрою психіатричного та наркологічного кабінетів поліклінічного відділення КНП «Корюківська центральної районної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області» з 01.12.2010 по 12.06.2020, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 червня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на кописть ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот