Рішення № 93109134, 26.11.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5522/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування довідки Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року про суддівську винагороду судді ОСОБА_1., при призначенні та перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 13 серпня 2020 року про призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з визначеного відповідачем «середньомісячного заробітку» в розмірі 47230грн., без врахування довідки Хмельницького апеляційного суду №01-17/203 від 28.07.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030008316 від 16 вересня 2020 року про перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 50% від визначеного відповідачем «середньомісячного заробітку» в розмірі 47230грн., без врахування довідки Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 54% від розміру суддівської винагороди згідно із довідкою Хмельницького апеляційного суду про суддівську винагороду від 28.07.2020 року №01-17/203, згідно якої розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 173415 грн. (посадовий оклад - 115610грн., доплата за вислугу років-57805грн.) з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 29 липня 2020року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.08.2020 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, маючи на час звільнення 22 роки 1 місяць стажу на посаді судді, та надавши усі наявні та достатні підтверджуючі документи.

Відповідач рішенням від 17.08.2020 року № 222030008316 призначив позивачу довічне грошове утримання судді виходячи з розміру середньомісячного заробітку 47230 грн., при цьому не врахувавши розміру суддівської винагороди позивача згідно з довідкою апеляційного суду №01-17/203 від 28.07.2020 року.

В подальшому відповідачем згідно рішення №222030008316 від 16 вересня 2020 року проведено перерахунок довічного грошового утримання судді (з зазначенням про вид перерахунку - «макетна обробка»), згідно якого їй здійснено перерахунок виходячи з 50% від визначеного відповідачем «середньомісячного заробітку» в розмірі 47230 грн., знову ж таки без врахування довідки Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року.

Вважаючи такі дії, та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася в суд з даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

В обгрунтування відзиву позивач посилається на те, що відповідно до Закону №553-ІХ, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 а саме: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки".

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у перелік), затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

Оскільки виплата суддівської винагороди ОСОБА_1 , проводилась із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у розмірі 47230,00 грн., довідка Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці застосована з урахуванням зазначених обмежень.

Зазначає, що зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено.

Для обчислення щомісячного довічного грошового утримання зараховується лише стаж роботи на посаді судді. Половина строку навчання та робота на посаді консультанта Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до стажу роботи на посаді судді не зараховується.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років 3 місяці 25 дні, позовна вимога ОСОБА_1 , щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 54% суддівської винагороди судді є безпідставною.

Тому з врахуванням викладеного, відповідач у задоволені позову просить суд відмовити.

Також відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, суд в задоволенні клопотання відмовляє.

Позивач подала відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача, вважаючи, що ним протиправно не враховано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.07.2020 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 11 листопада 2003року №1286/2003 призначена на посаду судді Хмельницького міського суду Хмельницької області, Указом Президента України від 23 березня 2004 року №358/2004 переведена на роботу на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009року №1633-УІ обрана суддею цього ж суду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2020 року №1969/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Хмельницького апеляційного суду у відставку.

Згідно із даним рішенням позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений відповідно до статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абз. 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

23 липня 2020 року суддю ОСОБА_1 виключено зі штату суду у зв`язку з подачею заяви про відставку.

04 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надавши, у тому числі, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 17.08.2020 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 29.07.2020 року в розмірі 37784 грн., (80% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 16.09.2020 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 23615 грн., (50% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.).

Позивач не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача, звернулась в суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Матеріальне, соціально-побутове забезпечення суддів, суддівська винагорода та довічне грошове утримання суддів у відставці є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначене Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджений особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , призначене відповідно до норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402)

Позивач набула право на відставку також після вступу в дію зазначеного закону.

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить, зокрема, з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Позивач вважає, що розмір її щомісячного довічного грошового утримання повинен становити 54% (50% + 4%) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який складається з двох абзаців, визначав різні підходи до умов призначення та виплати довічного грошового утримання суддям у відставці залежно від проходження або не проходження ними процедури кваліфікаційного оцінювання. Також цей пункт передбачав застосування до вирішення цих питань різних законів про судоустрій та різних розрахункових величин, що ставило суддів у відставці у нерівне становище.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 було визнано неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Пунктом 3 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII про судоустрій не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Оскільки право на відставку у позивача виникло після вступу в дію Закону №1402-VIII, порядок призначення їй довічного грошового утримання та його розміри регулюються положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованим призначення ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 50% + суддівської винагороди.

Відповідач у відзиві зазначає, що зарахування періодів іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено.

Для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачу зараховується лише стаж роботи на посаді судді, тому половина строку навчання та робота на посаді консультанта Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до стажу роботи на посаді судді позивачу не зараховано.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453) в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI (2010 року) зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, Закон 1992 року) а також окремими підзаконними актами.

Згідно з абз. 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка була чинна після призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції станом на час призначення ОСОБА_1 , на посаду судді вперше, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (2010 року), було передбачене право суддів на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку їх навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Зазначене підтверджується також і положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнений абзацом 4 такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.

Зважаючи на це, ОСОБА_1 , має право на включення до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 2 роки 4 місяці 29 днів, відтак врахування такого стажу для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо незарахування відповідачем до стажу позивача періоду роботи на посаді консультанта Хмельницького міського суду, що становить 3 роки, суд зазначає, що частиною другою статті 137 Закону України №1402-VІІІ (в редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VІІІ дає підстави для висновку, що в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково, до стажу роботи, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме така правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018року, яке залишено без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 30 травня 2019року у справі №9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-УIII (в редакції, яка діє з 5 серпня 2018року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши їм можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалась законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді Хмельницького міського суду Хмельницької області) суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

Зважаючи на це, ОСОБА_1 , має право на включення до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді консультанта Хмельницького міського суду, що становить 3 роки, відтак врахування такого стажу для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач, в свою чергу, при встановленні позивачці розміру щомісячного довічного грошового утримання не зарахував вказані періоди до стажу, що дає право на одержання грошового утримання, у зв`язку з чим його розмір був визначений у меншому значенні.

Враховуючи наведене, до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання слід зарахувати половину строку навчання позивача у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1993 року по 29 січня 1996 року, та період роботи з 01 березня 1999 року по 01 березня 2002 року на посаді консультанта Хмельницького міського суду, що становить 5 років 4 місяці 29 днів, отже стаж позивача понад 20 років складає додаткові 2 роки.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , має право на перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді (50% + 4% за два додаткові роки) виходячи з розмірів грошового утримання судді, визначеного у довідці Хмельницького апеляційного суду про суддівську винагороду від 28.07.2020 року №01-17/203.

Що стосується виплати позивачу довічного утримання із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, незаконності зміни розмірів суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 березня 2020 року, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020)

У цих рішеннях Конституційний Суд України зазначив, у тому числі те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Наведені положення Конституції України та юридичні позиції Конституційного Суду України свідчать про те, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, у тому числі виплати судді у відставці, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

На думку суду, обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, протиправно обмеженого не на підставі спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а на підставі іншого закону, суперечить Конституції України, стаття 130 якої передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

Суд звертає увагу на те, що вказана стаття Конституції України не допускає будь-якого розширеного тлумачення її змісту, а тому не дозволяє суб`єктам владних повноважень, у тому числі законодавцю на власний розсуд застосовувати будь-які інші підходи до визначення розміру суддівської винагороди в обхід спеціального закону про судоустрій.

Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження розміру суддівської винагороди не відповідав Конституції України, тому не міг бути застосований до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначені висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, відтак суд погоджується з доводами позивача стосовно необхідності обчислення розміру її щомісячного довічного грошового утримання без застосування вказаного обмеження.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Вирішуючи даний спір, суд вважає, що позовні вимоги сформульовані позивачем не зовсім чітко, що в свою чергу не дасть суду належної можливості захистити порушенні права позивача, та змусить останнього в черговий раз звернутись до суду, а тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд вважає, що за для повного та всебічного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом:

- визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування довідки Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року про суддівську винагороду судді ОСОБА_1, при призначенні та перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 17.08.2020 року про призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 29.07.2020 року в частині обрахування розміру довічного грошового утримання судді у відставці (80% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.);

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 16.09.2020 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 23615 грн., (50% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.);

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1993 року по 29 січня 1996 року, що становить 2 роки чотири місяці 29 дні;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи з 01 березня 1999 року по 01 березня 2002 року на посаді консультанта Хмельницького міського суду, що становить 3 роки;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Хмельницького апеляційного суду про суддівську винагороду від 28.07.2020 року №01-17/203, з урахуванням зарахованого стажу та без застосування обмеження, передбаченого законом про Державний бюджет України, починаючи з 29.07.2020 року.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій, та рішень.

Згідно із частиною 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи вказане, рішення суду підлягає негайному виконанню в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у межах суми платежу за один місяць.

Вимога позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки остання на надала жодних доказів того, що відповідач може намагатись ухилитись від виконання цього судового рішення.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування довідки Хмельницького апеляційного суду № 01-17/203 від 28.07.2020 року про суддівську винагороду судді ОСОБА_1, при призначенні та перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 17.08.2020 року про призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 29.07.2020 року в частині обрахування розміру довічного грошового утримання судді у відставці (80% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008316 від 16.09.2020 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 23615 грн., (50% від суми середньомісячного заробітку 47230 грн.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1993 року по 29 січня 1996 року, що становить 2 роки чотири місяці 29 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи з 01 березня 1999 року по 01 березня 2002 року на посаді консультанта Хмельницького міського суду, що становить 3 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Хмельницького апеляційного суду про суддівську винагороду від 28.07.2020 року №01-17/203, з урахуванням зарахованого стажу та без застосування обмеження, передбаченого законом про Державний бюджет України, починаючи з 29.07.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський