Рішення № 93108937, 26.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2020 року № 520/13067/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28, м. Київ 103, 01103) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач, НАЗК) щодо ненадання відповіді по суті його заяв від 29.07.2020 р. та від 11.08.2020 р.;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції розглянути його заяви від 29.07.2020 р. та від 11.08.2020 р. до голови НАЗК Новікова О.Ф. та надати йому обґрунтовані письмові відповіді по суті заяв;

- стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 840, 80 копійок гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В обґрунтування позову позивачем вказано, що 30 липня 2020 року до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) рекомендованим листом № 6114603892965 ним була направлена заява від 29.07.2020 р., яка отримана НАЗК 03.08.2020 р.

11.08.2020 р. до НАЗК рекомендованим листом № 6116805884533 ним була направлена заява від 11.08.2020 р., якою уточнив прохальну частину заяви від 29.07.2020 р. та була отримана НАЗК 14.08.2020 р.

Станом на 29.09.2020 р. від НАЗК не надходило до нього будь-яких повідомлень щодо розгляду заяв від 29.07.2020 р. та 11.08.2020 р.

На думку позивача, така бездіяльність з боку відповідача є протиправною та, як наслідок, порушує права позивача.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що 14.08.2020 року Національним агентством на адресу Позивача було направлено листа № 23-04/41206/20 в якому, серед іншого, повідомлено, що його заяви від 14.07.2020 та 29.07.2020 розглянуто.

12.10.2020 Національним агентством на адресу ОСОБА_2 було направлено ще одного листа № 23-04/54960/20 про остаточні результати розгляду його заяв від 19.05.2020, 23.06.2020, 14.07.2020, 29.07.2020, 11.08.2020.

Таким чином, Національним агентством на адресу Позивача двічі направлялись листи в яких було надано інформацію про проміжні та остаточні результати розгляду заяв від 29.07.2020 та 11.08.2020, що повністю спростовує твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність Відповідача, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позов, у якій останній вказав, що позаяк у листах відповідача від 14.08.2020 року № 23-04/41206/20 та від 12.10.2020 р. № 23-04/54960/20 немає жодної інформації щодо прийнятих мер НАЗК стосовно завідувача кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 29.07.2020 р. до Національного агентства було направлено заяву з проханням: 1) провести перевірку щодо дотримання посадовими особами ХМАПО, а саме завідувачем кафедри ортопедичної стоматології ХМАПО Гризодубом В.І. ч. 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», яка гарантує мені захист у сфері трудових прав на посаді директора ННІС ХМАПО, як особі, яка здійснила повідомлення про порушення в ХМАПО вимог Закону України «Про запобігання корупції» та визнана НАЗК викривачем; 2) скласти адміністративний протокол на порушення антикорупційного законодавства України завідувачем кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО ОСОБА_3 .

Зазначену заяву Національним агентством було отримано 03.08.2020 за вх. № ПК/617/20.

Позивачем до Національного агентства було направлено заяву (уточнення до заяви від 29.07.2020), в якій ОСОБА_1 зазначив, що в прохальній частині заяви від 29.07.2020 помилково замість посади професора кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО ним вказано посаду директора ННІС ХМАПО та просив вважати вірним наступний текст прохальної частини заяви від 29.07.2020: 1) провести перевірку щодо дотримання посадовими особами ХМАПО, а саме завідувачем кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО ОСОБА_3 , ч. 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», яка гарантує мені, ОСОБА_1 , захист у сфері трудових прав на посаді професора кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО, як особі, яка здійснила повідомлення про порушення в ХМАПО вимог Закону України «Про запобігання корупції» та визнана НАЗК викривачем;

2) скласти адміністративний протокол на порушення антикорупційного законодавства України завідувачем кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО ОСОБА_3 .

Ця заява від 11.08.2020 р. була отримана НАЗК 14.08.2020 р.

14.08.2020 року НАЗК на адресу Позивача було направлено листа № 23-04/41206/20 «Про розгляд заяв» в якому, серед іншого, повідомлено, що його заяви від 14.07.2020 та 29.07.2020 розглянуто. Зазначено про те, що надані додаткові матеріали будуть долучені до матеріалів розгляду попередньої заяви від 19.05.2020. Вказано, що перевірка інформації стосовно дотримання посадовими особами ХМАПО вимог ст. 534 Закону триває, та про її результати буде поінформовано додатково.

Також, крім іншого, повідомлено, що стосовно його звільнення з посади професора кафедри ортопедичної стоматології 1 ХМАПО йому вже було надано відповідь листом від 12.02.2020 № 20-21/4787/20.

Лист НАЗК від 14.08.2020 № 23-04/41206/20, позивачем отримано 19.08.2020, що підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти за № 011031176768727 та не заперечується позивачем.

12.10.2020 р. Національним агентством на адресу ОСОБА_1 було направлено листа № 23-04/54960/20 «Про розгляд заяв» на заяви позивача від 19.05.2020, 23.06.2020, 14.07.2020, 29.07.2020, 11.08.2020 р., що підтверджується копією списку № 2605 згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку № 215600426655 від 27.10.2020 року, яка отримана позивачем та останнім не заперечується.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді по суті його заяв від 29.07.2020 р. та від 11.08.2020 р., позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі про тексту - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частина перша статті 5 Закону № 393 встановлює, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною шостою статті 5 Закону № 393 передбачено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч. 7 ст. 5 Закону № 393).

Згідно ч. 1 та ч. 4 статті 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ч. 1 ст. 14 Закону № 393).

Відповідно до ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За статтею 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 20 вказаного Закону встановлено терміни розгляду звернень громадян.

Так, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив порушення відповідачем строку розгляду звернення позивача за його заявою від 11.08.2020 р., оскільки листа № 23-04/54960/20 «Про розгляд заяв» датовано 12.10.2020 р., а Національним агентством на адресу ОСОБА_1 було направлено 27.10.2020 року, в той час коли лист позивача від 11.08.2020 року було отримано НАЗК 14.08.2020 р. А тому, термін розгляду заяви позивача від 11.08.2020 року перевищує встановлені ст. 20 Закону № 393 терміни розгляду звернень громадян, а отже в цій частині позов підлягає задоволенню.

Дослідивши зміст наданих позивачу відповідей листами № 23-04/41206/20 «Про розгляд заяв» та № 23-04/54960/20 «Про розгляд заяв», суд встановив їх невідповідність приписами ст. ст. 15 та 19 Закону № 393 в частині виконання обов`язку об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, позаяк у них не міститься відповідей по суті поставлених позивачем у своїх заявах питань, як стосовно проведення перевірки та і складання адміністративного протоколу.

Щодо закриття провадження по справі через рішення КСУ від 27.10.2020 року № 13-рп/2020, то суд відзначає про необґрунтованість поданої заяви відповідача, позаяк означене рішення не відносить до предмету спору у цій справі, положення Закону, які регулюють спірні правовідносини у цій справі не визнавались КСУ неконституційними, а відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача в цій частині суд відмовляє.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути та надати обґрунтовані письмові відповіді по суті заяв, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28, м. Київ 103, 01103) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо ненадання відповіді по суті його заяв від 29.07.2020 р. та від 11.08.2020 р.

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції повторно розглянути заяви від 29.07.2020 р. та від 11.08.2020 р. до голови НАЗК Новікова О.Ф. та надати ОСОБА_1 обґрунтовані письмові відповіді по суті його заяв, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840.80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28, м. Київ 103, 01103).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне рішення складено 26.11.2020 р.

Суддя Бадюков Ю.В.