Рішення № 93108595, 25.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2020 року м. РівнеСправа №460/4677/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), за змістом позовних вимог в якому просив:

дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови в перегляді рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) визнати протиправними;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі поданих позивачем заяв і додатків до них переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 про відмову в наданні позивачу статусу особи з інвалідністю, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (протокол N 1466.2 від 28.03.2018) та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в березні 2018 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою та документами, у якій просив відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначити його статус як інваліда війни та видати відповідне посвідчення. Листом N 081856 від 30.03.2018 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відмовило у цьому. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 позов ОСОБА_1 був задоволений і Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради було зобов`язано встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 було скасовано, в задоволенні позову відмовлено на тій підставі, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Окрім цього, позивач зазначив, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2019 poкy, залишеною в силі постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року (справа №569/5187/19), у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту залучення до роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формування цивільної оборони САБ 21 тресту «Рівнешляхбуд» в 1986-1988 роках було відмовлено через наявність спору про право. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного cyду від 18 вересня 2019 року (справа N 61-0586 св19 ) ухвала Рівненського міського суду від 15 березня 2019 року та ухвала Рівненського апеляційного суду, якою вона була залишена без змін, були змінені. В постанові Верховного Суду, зокрема, зазначалося, що у разі отримання відмови уповноваженого органу у наданні статусу інваліда війни позивач може оскаржити її до адміністративного суду, до повноважень якого належить перевірка законності і обґрунтованості такого рішення та оцінка наданих заявником документів, як доказів його залучення до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З врахуванням рекомендації Верховного Суду, він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою від 07.02.2020 та документами, які не були предметом розгляду комісією для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань 28.03.2018 (протокол №1466.2 від 28.03.2018). У своїй заяві до Управління позивач просив переглянути рішення комісії від 28.03.2018 про відмову в наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пояснень свідків та письмових документів.

Згідно з відповіддю начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.02.2020 №К-424, підстави для зміни рішення комісії відсутні через відсутність документів, незаперечно підтверджуючих факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Жодної оцінки поясненням свідків і наданим ним документам та рішення комісії з приводу цих документів у відповіді начальника зазначено не було. Окрім цього, у відповіді начальника Управління від 12.03.2020 № К424\1, К-424\2 зазначено, що перегляд рішення комісії можливий за умови подання документів, які містять інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та виконувану роботу. За змістом відповіді начальника вказаного управління від 22.05.2020 № K424/3 підставою для перегляду рішення комісії від 28.03.2018 є лише документальне підтвердження залучення саме позивача до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, займану посаду та виконувану роботу.

Позивач зазначив, що пункт 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони. Жоден нормативно-правовий документ з питань цивільної оборони, чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС, не містив однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, підставою для отримання посвідчення інваліда війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності. У витягу із акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.11.2004 №076908 зазначено, що захворювання та інвалідність пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач ствердив, що надані ним додаткові документи, нотаріально посвідчені заяви з поясненнями громадян, підтверджують його участь в роботах у складі формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови у перегляді комісією для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань рішення про відмову у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 28.03.2018 (протокол №1466.2 від 28.03.2018) є протиправними, оскільки порушують його права у сфері публічно-правових відносин, позбавляють ряду пільг та компенсацій, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою від 01.07.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 10.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що 26.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про видачу посвідчення інваліда війни, згідно поданих документів. 28.03.2018 на засіданні комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань (протокол 1466.2) ОСОБА_1 у встановленні статусу «Інваліда війни» відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати встановити відповідний статус та видати відповідне посвідчення.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2018 року позов задовольнив. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2018 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду скасував, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

07.02.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради та просив переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань (протокол 1466.2) та встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пояснень свідків та письмових відповідей компетентних органів. Листом від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено, що перегляд рішення комісії можливий за умови подання документів, які містять інформацію про розпорядчий документ щодо залучення до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, займану посаду та виконувану роботу.

Таке рішення відповідач вважає правомірним, оскільки умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС; 2) наявність доказів залучення особи до складу формувань Цивільної оборони. Зазначив, що документи, надані позивачем, підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідач зазначив, що з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає. Документи, які позивач долучив до своєї заяви, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі (або ж участі як працівника тресту «Рівнешляхбуд») у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, позивач не надав.

Окрім цього, відповідач зауважив, що довідка № 17 від 20.03.2018, видана арбітражним керуючим ВАТ «Рівнешляхбуд» О.П. Франко, на яку посилається в позові позивач, була предметом дослідження при розгляді попередньої справи за участю цих же сторін.

За наведеного, відповідач вважає відсутніми підстави для встановлення позивачу правового статусу відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та просив відмовити в позові повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, серед іншого, вказав, що він звертався до Комісії не для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а для перегляду рішення Комісії на підставі нових документів, однак відповідь отримував від посадових осіб управління. При цьому, рішення Комісії про відмову в перегляді протоколу від 28.03.2008 він не отримував.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання якого пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 12.11.2019 Рівненською обласною державною адміністрацією.

З матеріалів судової справи встановлено, що у 2018 році ОСОБА_1 звертався до Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому щодо визначення йому правового статусу "інвалід війни" відповідно до п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Подані ним документи були розглянуті на засіданні комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань 28.03.2018 (протокол № 1466.2). У встановленні такого статусу ОСОБА_1 означена комісія відмовила, що стверджується листом відповідача від 30.03.2018 № 08-1856 (а.с.162).

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив суд: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни - протиправними, зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/1025/18 від 14.05.2018 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/1025/18 від 14.05.2018 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В подальшому, в березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просив суд встановити факт його залучення до складу формування Цивільної оборони в САБ-21 тресту "Рівнешляхбуд" під час виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986-1988 роках.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.03.2019, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019, на підставі частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 569/5187/19 (провадження №61-10586св19) ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15.03.2019 та постанову Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 змінено, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виключивши із резолютивної частини ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 15.03.2019 посилання на частину четверту статті 315 ЦПК України, як підставу для відмови у відкритті провадження у справі.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що питання надання статусу інваліда війни вирішується органами соціального захисту населення, а в разі незгоди із рішенням цього органу він має право звернутися до відповідного адміністративного суду із позовом в порядку адміністративного судочинства.

Суд встановив, що 07.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою, в якій просив переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань (протокол від 28.03.2018 № 1466.2) та змінити його. Встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пояснень свідків та письмових відповідей компетентних органів. Видати йому посвідчення "Особа з інвалідністю внаслідок війни" (а.с.65-70).

До заяви ОСОБА_1 долучив документи: копію паспорта та довідки про ідентифікаційний номер; копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.11.2019; копії експертного заключення і довідок МСЕК №076908 та №020799; копію витягу з трудової книжки; копії посвідчень про відрядження і копія пропуску в зону; копії наказів тресту «Рівнешляхбуд» №132 від 23.07.1986, №202 від 20.12.1988; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2019; копію листа Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації №378/01-16/18 від 03.04.2018; копії пояснень ОСОБА_2 від 08.08.2019, ОСОБА_3 від 30.08.2019, ОСОБА_4 від 21.08.2019; копію листа Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 20.08.2019 N 07-К-330; копію відповіді Міністерства соціальної політики України від 19.09.2019 №1692/0/78-19/295; копію відповіді Голови ГО «Рівненські ветерани-чорнобильці» від 08.11.2019 N60; копію довідки ВАТ «Рівнешляхбуд» №9 від 24.04.2003; копія відповіді Рівненського міського архівного відділу від 18.11.2019 №К-181/12-14; копію відповіді Державного архіву Рівненської області від 13.11.2019 №K-130/01-27/19; копію відповіді Державного архіву Міністерства оборони від 05.12.2019 №179/1/18756; копію довідки ВАТ «Рівнешляхбуд» №1 від 05.02.2003; копії довідок №26 від 23.07.1986, №42 від 04.08.1986, №98 від 02.09.1986; копію довідки №17 від 20.03.2018 ВАТ «Рівнешляхбуд»; копії Подяк і Почесної грамоти Рівненської міської ради і ГО «Рівненські ветерани-чорнобильці»; копію відповіді Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.03.2018 №08-1856 (а.с.107-161).

Управління праці та соціального захисту населення листом від 13.02.2020 № К-424 за розглядом звернення повідомило ОСОБА_1 про те, що за відсутності документів незаперечно підтверджуючих факт його залучення до формувань Цивільної оборони, для перегляду рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2) та визначення правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відсутні підстави (а.с.74-75).

Також, листом від 12.03.2020 № К-424/1, К-424/2 відповідач на звернення позивача повідомив, що перегляд рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2) можливий за умови подання документів, які містять інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та виконувану роботу (а.с.76).

Окрім цього, відповідач листом від 22.05.2020 № К-424/3 на звернення позивача повідомив, що для визначення правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону необхідне підтвердження щодо залучення саме ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та виконувану роботу. В разі документального підтвердження вищезазначеного факту, комісія для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань буде мати підстави для перегляду рішення комісії від 28.03.2018 (протокол № 1466.2) (а.с.78).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оспорені позивачем дії суб`єкта владних повноважень на відповідність вищевказаним критеріям правомірності, суд застосовує такі джерела права.

Згідно з преамбулою Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3551-XII, законодавство про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Статтею 4 Закону № 3551-XII встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону № 3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, згідно з пунктом 9 частини другої цієї статті Закону, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Зазначена норма права вказує на те, що обов`язковою умовою надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є її участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.

Закон № 3551-XII не визначає переліку доказів, на підставі яких може бути встановлений факт залучення особи до складу формувань Цивільної оборони.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до статті 18 Закону № 3551-XII, ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення № 302).

Зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни", - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (пункт 7 Положення № 302).

Згідно з п.10 Порядку № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Питання щодо порядку розгляду документів для видачі пільгових посвідчень особам, які відповідно до Закону № 3551-XII належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, на законодавчому рівні не врегульовано.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 7 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 201-78 (далі - Положення), яке було чинним на момент аварії на ЧАЕС, підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об`єктах народного господарства здійснює керівник такого об`єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони.

Нормами п. 12 Положення передбачено, що служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Служби цивільної оборони поділялися на загальнорадянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об`єктів народного господарства. Такі служби створювалися з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР.

Силами цивільної оборони СРСР, згідно з п. 13 Положення, були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників.

Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оборони за рахунок об`єктів народного господарства, на базі яких вони створені.

Згідно з п. 16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов`язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років.

Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов`язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони.

Таким чином, особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.

Формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об`єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР. Певна група громадян СРСР могла бути залучена до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони в обов`язковому порядку.

За змістом п. 16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.

Крім того, особа підлягала залученню до штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони певного рівня - загальнорадянського, республіканського, крайового, обласного, районного, міського чи певного об`єкта народного господарства.

Суд зазначає, що відповідно до приписів нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976, наказу заступника Міністра оборони СРСР начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 р. (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 р. (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26 квітня 1986 р., начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 р., відсутні відомості про необхідність видання розпорядчого документу щодо залучення до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань Цивільної оборони конкретних громадян.

Більш того, суд зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи свою позицію необхідністю надання розпорядчого документа про залучення позивача під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до складу формування Цивільної оборони, не покликається на жоден нормативно-правовий акт, який передбачає видачу такого розпорядчого документа.

За таких обставин, вимогу відповідача про надання розпорядчого документа щодо залучення позивача до складу формування цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не можна визнати правомірною, оскільки чинним законодавством не передбачалось видачі такого розпорядчого документа. В такому випадку учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що були залучені до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони за рахунок об`єктів народного господарства, на базі яких вони створені, не матимуть об`єктивної можливості підтвердити свою участь у складі таких формувань, що не узгоджується з встановленими Законом № 3551-XII засадами соціального захисту таких осіб, відповідно до п.9 ч.2 ст.7 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що інформація про залучення до формувань Цивільної оборони може міститися в первинних документах (наказах чи розпорядженнях про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особових рахунках, табелі обліку часу, посвідченні про відрядження, шляхових листах тощо).

Відтак, покликання відповідача на те, що позивачем не надано наказів, розпоряджень, довідок компетентних органів, які б підтверджували його участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, суд вважає необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги понад 34-річний термін часу після Чорнобильської катастрофи, що об`єктивно впливає на можливість отримання особою додаткових доказів щодо спірного питання, суд вважає, що такі істотні обставини, як участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони, можуть бути встановлені на підставі будь-яких даних, які підтверджують наявність таких обставин (фактів), що повністю узгоджується з положеннями статті 72 КАС України. При цьому, відсутні підстави для застосування ч.2 ст.74 КАС України про те, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, оскільки в спірній ситуації законом таких засобів доказування не визначено.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 , звернувшись до відповідача в лютому 2020 року із заявою про перегляд та зміну рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань (протокол від 28.03.2018 № 1466.2) та встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, надав ряд письмових доказів на підтвердження своєї участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань цивільної оборони і такі докази не були предметом розгляду комісії відповідача в березні 2018 року, як і не досліджувалися судом першої та апеляційної інстанції під час судового розгляду адміністративної справи №817/1025/18.

Зокрема, факт неодноразового перебування ОСОБА_1 в період 1986-1988 років у відрядженні в м. Чорнобиль підтверджується відрядними посвідченнями Спецавтобази № 21 (далі - САБ-21) тресту "Ровнодорстрой" (а.с.16-21), де працював позивач.

З письмового пояснення ОСОБА_2 , колишнього директора САБ-21 тресту "Ровношляхбуд" та начальника формувань Цивільної оборони, встановлено, що у САБ-21 діяла Цивільна оборона, було створено протирадіаційне укриття, організовано проводились навчання. В 1986-1988 роках формування Цивільної оборони САБ-21 приймало участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні, а саме у будівництві автодоріг та дезактивації покриття. При цьому були задіяні техніка, автотранспорт та людські ресурси формування Цивільної оборони САБ-21. За строком давності накази та розпорядження САБ-21 не збереглися. 21.05.2018 ліквідовано ВАТ "Рівнешляхбуд", у тому числі САБ-21. Підтвердив факт залучення до формувань Цивільної оборони ОСОБА_1 , який в 1986-1988 роках працював на автодорогах Зелений Мис - Чорнобиль і на території ЧАЕС (промплощадка) водієм першого класу у складі формування ЦО САБ-21 (а.с.44-47).

Аналогічні обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_5 , який в 1986-1988 роках займав посаду головного інженера тресту "Рівнешляхбуд" (а.с.42-43), ОСОБА_3 , який в 1986-1988 роках обіймав посаду головного інженера САБ-21 тресту "Рівнешляхбуд" (а.с.48).

Окрім цього, ОСОБА_4 у своїй заяві (письмовому поясненні) підтвердив, що він є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, у формуванні Цивільної оборони Спецавтобази № 21 тресту "Рівнешляхбуд". Зазначив, що в САБ-21 він працював водієм службового автомобіля. На підприємствах тресту "Рівнешляхбуд" функціонували формування Цивільної оборони. Трест "Рівнешляхбуд" - штаб ЦО, до складу якого входили: САБ-21 (Рівне) ЦО, ШБУ-10 (Рівне) ЦО, ШБУ-55 (Сарни) ЦО, УПТК (Рівне) ЦО, ШБУ-26 (Дубно) ЦО. До складу зазначених формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучались всі працівники відповідних підприємств, зокрема, ОСОБА_1 до формування Цивільної оборони САБ-21 тресту "Рівнешляхбуд". Таке формування в 1986-1988 роках брало участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ОСОБА_4 підтвердив участь ОСОБА_1 у виконанні зазначених робіт (а.с.49).

Судом встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту Рівненського міськвиконкому ОСОБА_4 видано посвідчення від 26.11.2018 серія НОМЕР_4 , відповідно до якого він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.50).

Судом не встановлено об`єктивних даних, за яких ОСОБА_1 не підлягав обов`язковому залученню до складу невоєнізованого формування цивільної оборони на об`єкті народного господарства, де він працював, з розумінні приписів пункту 16 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 201-78, при виконанні таким формуванням робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу.

Оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що додатково надані ОСОБА_1 до заяви від 07.02.2020 письмові докази підтверджують його участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986-1988 роках в складі формування Цивільної оборони.

Окремо суд вважає за необхідне підкреслити непослідовність поведінки відповідача в застосування однієї й тієї ж правової норми. Адже, вказуючи на непідтвердження участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формування Цивільної оборони Спецавтобази № 21 тресту "Ровнодорстрой", відповідач видав посвідчення в порядку п.9 ч.2 ст.7 Закону іншому працівнику Спецавтобази № 21 тресту "Ровнодорстрой", чим фактично визнав факт існування відповідного невоєнізованого формування Цивільної оборони на такому об`єкті народного господарства України в період проведення робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Більш того, Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, проаналізувавши надані ОСОБА_1 документи, у тому числі й письмові пояснення громадян, підтвердив, що такі документи є підставою для встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни", про що повідомив у листі від 20.08.2019 № 07-К-330 (а.с.35).

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

За обставинами справи, відповідач взагалі не оцінював документів, які були подані позивачем разом із заявою від 07.02.2020, не мотивував причин їх неврахування, покликаючись лише на відсутність відповідного розпорядчого документа. При цьому, відповідач не дотримався й власної процедури розгляду таких документів, адже не виніс вирішення поставленого позивачем спірного питання щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на розгляд комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, обмежившись відповіддю про відсутність підстав для перегляду попереднього рішення. Отже, жодне рішення зі спірного питання комісією відповідача не приймалося.

За встановлених обставин, суд вважає, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому відмова переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) є протиправною, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача на підставі поданих ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2020 документів переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) про відмову в наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028 м. Рівне, вул. Соборна,12, код ЄДРПОУ 03195441) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови в перегляді рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2020 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018).

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі поданих ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2020 документів переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко