Рішення № 93108179, 17.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року справа №380/4350/20

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Новак Л.М.,

представника позивача Хлопецького О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1463, Військової частини А4604 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Військової частини А1463 щодо невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 року включно;

-визнати протиправними дії Військової частини А4604 щодо невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.04.2017 по 31.01.2019 року включно;

-зобов`язати Військову частину А1463 виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року у сумі 41072,06 грн.;

-зобов`язати Військову частину А4604 виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 31.01.2019 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року у сумі 78447,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на день звільнення позивачу не виплачена в повній мірі індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.01.2019 року. У відповіді Військової частини А1463 на звернення позивача про виплату йому індексації грошового забезпечення зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. При виплаті індексації грошового забезпечення підполковнику запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року використовувався базовий місць - січень 2014 року. Даний місць був встановлений відповідно до Порядку №1078 у зв`язку із підвищенням розміру щомісячної додаткові грошової винагороди з 40% до 60%. Крім того, вказує, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки. У відповіді Військової частини А4604 на звернення позивача про виплату йому індексації грошового забезпечення зазначено, що керуючись роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оброни України у Військової частини А4604 немає змоги виплати індексації грошового забезпечення за минули періоди (з 27.01.2017р по 01.03.2018р.). Позивач обґрунтовує протиправність не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до чинного законодавства підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Позивач також вважає, що відповідачами індексацію нараховано невірно, оскільки невірно визначено базовий місяць. На переконання позивача базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року.

Ухвалою суду від 05.06.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

06.07.2020 року за вх. №33411 від Військової частини А1463 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що згідно зі ст. ст. З, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України, в тому числі військової частини А1463, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України, яке згідно п.3 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), розподіляє та доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачів бюджетних коштів обсяги бюджетних асигнувань.

Відтак, військова частина А1463 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству обороні України та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом.

При цьому, Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалась. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/14-15/10; від 09.06.2016 №252/10/136-16; вхідний від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17.

Відповідно до вище наведеного на переконання відповідача вимога позивача про визнання протиправними дії військової частини А1463 щодо невиплати індексації грошового забезпечення є помилковою, оскільки рішення про виплату та нарахування зазначеної індексації військовослужбовцям Збройних Сил України не входять в межі повноважень командирів військових частини, це право надано Міністерству оборони України. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 тюку №10685/14-15/10; від 09.06.2016 №252/10/136-16; вхідний від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17 проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому повідомлялось, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Що стосується вимоги позивача про встановлення для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2008 року, Військова частина А1463 зазначає наступне.

В січні 2014 року позивачу збільшено розмір щомісячної додаткової грошової допомоги з 40% до 60%. Відповідно до абз. 6 п. 1.2 розділу І Інструкції №260 розміри додаткових видів грошового забезпечення установлюються відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.5 Порядку №1078 місяць установлення (збільшення розміру) винагороди є базовим (в редакції Постанови КМУ № 36 від 29.01.2014 року), а відтак позивачу встановлено базовий місяць для проведення індексації грошових доходів - січень 2014 року.

Так, згідно довідки-розрахунку Військової частини А1463 №350/486/200/896 від 01.07.2020 року підполковнику запасу ОСОБА_1 нараховано відповідно до вимог чинного законодавства індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року у сумі 19198,38 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де він наводить спростування доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву.

20.07.2020 року за вх. №35748 від Військової частини А4604 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що Військова частина А4604 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству обороні України та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. При цьому, Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалась. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/14-15/10; від 09.06.2016 №252/10/136-16; вхідний від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17.

Відповідач також вказує, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Крім того, відповідач покликається на те, що під час переміщення підполковника запасу ОСОБА_1 у військову частину А4604 в грошовому атестаті, колишнього військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 , зазначено базовий місяць січень 2014 року, а індексація грошового забезпечення виплачена по 31 грудня 2015 року.

Згідно розрахунку Військової частини А4604 за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/793 ОСОБА_1 підлягає виплата індексація 21339,89 грн, базовий місяць січень 2014 року.

Згідно розрахунку Військової частини А4604 за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/794 ОСОБА_1 виплачено індексацію за грудень 2018 року та січень 2019 року у розмірі 142,16 грн., базовий місяць березень 2018 року.

Відповідач наголошує, що нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 142,16 грн. підполковнику запасу ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі.

10.08.2020 року за вх.№39478 Військовою частиною А1463 подано до суду заперечення.

Ухвалою суду від 10.08.2020 замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 08.09.2020 року.

08.09.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.10.2020.

15.10.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні до 17.11.2020 року

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 1987 року по 2019 рік, а саме у період з 01.01.2016 року по 27.04.2017 року у Військовій частині А1463, а з 27.04.2017 року по 31.01.2019 року у Військовій частині А4604.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.12.2018 року №769 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

Наказом командира Військової частини А4324 №21 (по стройовій частині) ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Військової частини А4604 з 31.01.2019 року.

22.05.2020 року позивач звернувся до Військової частини А1463 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 року.

Військова частина А1463 листом від 28.05.2020 року за №350/481/200/749 повідомила позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерстві оброни України не було. При виплаті індексації грошового забезпечення підполковнику запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року використовувався базовий місяць - січень 2014 року. Даний базовий місяць був встановлений відповідно до Порядку №1078 у зв`язку із підвищенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди з 40% до 60%. Крім того, зазначає, що що Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки, зокрема виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

22.05.2020 року позивач звернувся до Військової частини А4604 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Військова частина А4604 листом від 28.05.2020 року за №350/486/300/1/650 повідомила позивача, що Військова частина А4604 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оброни України та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Законом України «Про Держаний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалось. Зазначає, що керуючись роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оброни України у Військової частини А4604 немає змоги виплати індексації грошового забезпечення за минули періоди (з 27.01.2017р по 01.03.2018р.).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абз.абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1 - 6 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пп.2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Як вбачається з довідки Військової частини А1463 №350/486/200/896 від 01.07.2020 ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 19198,38 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року, оскільки в січні 2014 року було збільшення розміру (з 40% на 60%) щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно розрахунку Військової частини А4604 за період з квітня 2017 по лютий 2018 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/793 ОСОБА_1 підлягає виплата індексація 21339,89 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року.

Згідно розрахунку Військової частини А4604 за період з березень 2018 по січень 2019 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/794 ОСОБА_1 виплачено індексацію: грудень 2018 року та січень 2019 року у розмірі 142,16 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був березень 2018 року.

Відповідач - Військова частина А4604 наголошує, що нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 142,16 грн. підполковнику запасу ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі.

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації визначено: січень 2014 року, березень 2018 року.

Натомість позивач вважає, що базовими місяцями для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення та їх виплатив, і з такими сумами позивач не погоджується у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базових місяців, спірним у цій справі є саме питання визначення базового (базових) місяця (місяців) індексації грошового забезпечення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Суд враховує, що відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року, а не січень 2014 року, як вважають відповідачі, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.

У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Щодо покликань відповідачів на те, що для виплати індексації у зазначених періодах фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексацію не здійснювалося, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Крім цього, відповідачем не надано суду доказів того, що на рахунках відповідача відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення.

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

З огляду на вказане вище, суд критично оцінює покликання відповідачів на розпорядження та вказівки вищих органів військового управління щодо призупинення нарахування та виплати індексації.

Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, у межах спірних правовідносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базові місяці, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини А1463 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 та визнання протиправними дій Військової частини А4604 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.04.2017 по 31.01.2019 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів індексації грошового забезпечення суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки, суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження.

Проте, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За встановлених обставин, враховуючи, що за період з січня 2016 року по січень 2019 року при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базові місяці, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання Військової частини А1463 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та зобов`язання Військової частини А4604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.03.2019, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Щодо відшкодування судових витрат у вигляді оплати на правову допомогу, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №31-20 від 21.05.2020 року, прайс лист, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2020 року, довідка про проведення готівкової оплати від 04.06.2020 року, ордер на надання правової допомоги.

Враховуючи предмет спору та те, що позов задоволено частково, суд прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з Військової частини А1463 за рахунок бюджетних асигнувань у сумі 500,00 грн. та з Військової частини А4604 за рахунок бюджетних асигнувань у сумі 500,00 грн.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А1463, Військової частини А4604 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1463 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.03.2017.

Визнати протиправними дії Військової частини А4604 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.04.2017 по 31.01.2019.

Зобов`язати Військову частину А1463 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А4604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.03.2019, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А1463 (код ЄДРПОУ 07730233) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Військової частини А4604 (код ЄДРПОУ 07869190) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 26.11.2020 року.

Суддя Крутько О.В.